Лідер гурту "Воплі Відоплясова" Олег Скрипка розповів "Лайму" про те, чому не виступає на "Євробаченні", про ставлення до зірок у політиці і про те, як "лікувати" сепаратистів.
- Вашій групі нещодавно виповнилося 30 років. Чи отримали ви якийсь особливий подарунок на честь цієї дати?
- Друзі багато що дарували. Наприклад, ікону ХVIII сторіччя. Kozak System подарували книжку про RollingStones - такий натяк, що ми - в іпостасі цього гурту. Це дуже приємно. Але найбільший подарунок – це наш концерт, який відбувся в Палаці спорту. Це подарунок нашим шанувальникам від усієї команди, яка організовувала виступ. То було неперевершено з режисерської точки зору. Також нас дуже захоплено підтримувала публіка. Це найбільше щастя для артистів. Гарна реакція людей підбадьорює на багато років вперед. Ми зіграли ювілейний тур і плануємо восени концерти Україною.
- Деякі українські артисти пробують свої сили в політиці. Чи виникало у вас бажання це зробити?
- По-перше, треба любити цим займатися. А по-друге, вміти. Здається в мене ні перша, ні друга позиція не присутні. Тому я цим не займаюся. Когось може спонукати до політики бажання заробити грошей. Але я думаю, скоро часи бізнес-політики минуть. Демократія рано чи пізно візьме гору. А великі гроші підуть геть з політики.
- Мер Кличко зробив вам пропозицію зайнятися Андріївським узвозом. Чому цей проект не був втілений?
- Була втілена в життя початкова фаза цього проекту. Ми зробили кілька суботників. Поставили стовпчики, які мусили б обмежувати рух машин, але так і не обмежили. Частково прибрали територію, зробили благоустрій ділянки, де розташовані сходи на Замкову гору. Але наші ініціативи захлинулися через неефективну систему влади. Були спонсори, були активісти. Але на рівні співпраці з чиновниками, дозволів, документів та іншої бюрократії все зупинилося. Моя місія полягала в реалізації творчих проектів. Я не збирався займатися бюрократією. Впевнений, рано чи пізно ми завершимо цю справу. Але нині це зробити важко. Втім, тривають інші мистецькі проекти, організовані моєю командою. Це українське Різдво на Софійській площі, зимова та літня "Країни мрій", Великі французькі вечорниці, Вініловий салон, Великі дитячі вечорниці у формі справжнього балу.
- Які ще проекти в найближчих планах?
- Ми провели "Вініловий салон" разом із "Федорів Хаб", де презентували унікальну серію вінілових платівок із записами української естради. Їх ми відреставрували на студії звукозапису в Нью-Йорку і фактично врятували для української і світової культури. Співпрацюємо із мерією щодо організації Дня Києва. Ми виграли тендер як ідейні натхненники та постановники цього свята. Влітку готуємо фестиваль "Країна мрій". Плануємо провести навіть два таких фестивалі цього літа. Один – у рамках "Atlasweekend на ВДНГ". А другий – на День Незалежності. Хотіли би провести його в музеї в Пирогові, але наразі це питання вирішується. На 25-річчя років Незалежності плануємо ретроспективу подій, які відбулися в країні за чверть століття. Тобто, окрім сцен і фестивального руху, мають бути громадські обговорення, круглі столи, різноманітні лекції. "Країна мрій" вийшла на якісно вищий рівень, тож – час запроваджувати нові активності. Хочеться, аби фестиваль відбувався не інерційно, а весь час розвивався.
Лідер гурту "ВВ" Олег Скрипка
- Чи виникало у вас коли-небудь бажання взяти участь в Євробаченні?
- Безумовно, якісь такі думки бували. Але тут мене завжди зупиняє, що Євробачення – поп-проект. Цей світ чужий для мене. Я його не розумію, і мені важко в ньому розібратися. Крім того, я не азартна людина і взагалі не люблю змагатися.
- Як ви оцінюєте шанси Джамали на перемогу в конкурсі?
- З одного боку, дуже добре, що Україну представляє кримськотатарська виконавиця. Але, з іншого боку, невпевнений, що наші політичні чаяння цікаві глядачам Євробачення… Я не розумію психологію домогосподарок, які переважно дивляться цей конкурс. Це – цільова аудиторія Євробачення, яка дуже своєрідно обирає переможців. Політика може спрацювати в негатив.
Згадайте, наприклад, "Гринджол". Хоча нині, можливо, все станеться інакше. А раптом домогосподарки політизувалися...
- У цьому році на відбірковому турі українського Євробачення був скандал з Андрієм Запорожцем через його виступи в Росії та окупованому Криму. Як ви ставитеся до цієї ситуації і артистів, які виступають на цих територіях?
- Подібні дискусії виплескують суспільну енергію у неконструктивне русло. Вони не наближають нас ані до закінчення війни, ані до побудови українського простору, ані до розвитку цивілізації в Україні. Якщо вважаєте, що виконавцям недобре їздити на певні території, то ігноруйте їхні концерти в Україні, не подавайте таким людям руки. Хтось вважає нормальним їздити з концертами до Росії, хтось – воювати на боці сепаратистів проти України. А для декого – ненормально розмовляти російською мовою, бо кожне російське слово – куля в тіло української культури…
Я – радикальний максималіст, але водночас – романтик та ідеаліст. Я – за ідеальну Україну, із високою планкою моральної та культурної якості. За україномовну Україну, високі економічні потужності і тому подібне. Я певен, що це можливо. Якби ми разом встановили країні цю планку, то швидко б її сягнули. Звісно, у кожного артиста і взагалі громадянина – своя точка зору. Але вважаю, вона не має проходити мутацію до бажання воювати на боці сепаратистів. А хочете виступати – ваша особиста справа. Але потім не треба скаржитися, якщо ігноруватимуть ваші концерти в Україні…
- У вас завжди була велика аудиторія в Росії. Зараз в російських ЗМІ вас називають "посібником терористів". Як реагуєте на подібні заяви?
- Взагалі не реагую. Іноді, дуже рідко, я включаю російські передачі. Цей набір буйних експертів і так званих журналістів – свідчення гострої хвороби російського суспільства.
Лідер гурту "ВВ" Олег Скрипка
- Нещодавно ви підтримали ініціативу міністра Кириленка квотувати російський музичний продукт в українському ефірі. Багато артистів не поділяють вашої думки. Чи не виникало у вас конфліктів чи суперечок з колегами з цього питання?
- Це віртуальний діалог. Я принципово підтримую ідею сильного українського інформаційного простору. Його можемо збудувати, знайшовши порозуміння між інтересами держави, суспільства та медіа-індустрії. Але у нас часто конструктивні дії, здатні якісно змінити ситуацію в Україні, заміняють форматом базар-вокзалу, клоунади і телевізійного блюзнірства. Це не дає результату.
- Ви висловлювали думку, що не вірите в повернення Криму Україні. Чому у вас склалася така точка зору?
- Я дуже хотів би, щоб він повернувся, але не бачу об’єктивних причин, як це може статися. Певні аспекти заважатимуть інтеграції Криму в нову українську реальність. Значна частина кримчан зробила стратегічну помилку. А якщо міркувати з юридичного боку, то сепаратизм – це злочин. Значна частина кримчан стали співучасниками цього злочину. А його жертви – тисячі мешканців Криму, які поєднують своє майбутнє із Україною. І серед них – весь кримськотатарський народ, який вже вдруге відчуває жорстокі репресії. Я допускаю, що настане момент, коли Крим зможе повернутися до України. Але не уявляю, аби кримчани, які радо вітали зовнішню агресію та анексію півострова, вибачилися би перед кримськими татарами і всією Україною. Хіба Росія колись вибачалася за злочини комунізму…
- Зараз часто говорять, що в Україні не підходящий час для розваг і концертів, оскільки в країні йде війна. Що ви про це думаєте?
- Якщо солдат воює на фронті, йому ж треба дихати? Культура – це дихання суспільства. Якщо суспільство не дихає, воно помирає. Через це померли для України Крим із Донбасом. Якщо хочемо, аби Україна померла, давайте заборонимо всю культуру. Будемо в розпачі, займатимемося риданнями і похоронами.
- Ви виступали в зоні АТО. Чи виникали небезпечні ситуації, коли вам доводилося ризикувати?
- На передову не так легко потрапити. Туди не пускають, бо ніхто не може гарантувати безпеку. Ми приїхали у Дебальцеве на самому початку котла. І потрапили під обстріл. Це сталося просто під час виступу, коли ми співали гімн України. Вочевидь, це неабияк дратувало російських найманців та місцевих сепаратистів. Це була перша атака, з якої все почалося.
Лідер гурту "ВВ" Олег Скрипка
- Ви зазвичай не афішуєте особисте життя. Але нещодавно показали у фотосесії своїх синів. Що вас спонукало це зробити?
- Я вважаю, що мої діти – вже юні артисти. Тож рішення про зйомки приймали колегіально. Сини погодились взяти участь у фотосесії, бути на сцені і співати. Я – проти використання родини як маркетингу або піару. Особливо, коли діти малі і не здатні прийняти свідоме рішення. Але коли вони вже мають власну думку, то беруть на себе і відповідальність за свій вибір. Мені приємно, що мої сини поводили себе виважено, як відповідальні артисти. Для дітей це непросто: годину зніматися, позувати, перевдягатися декілька разів, бути нерухомими.
- Яку участь ви берете у процесі виховання ваших чотирьох дітей?
- Головна організаторська сила виховання – моя дружина. Діти мають щільний графік, але Наталка встигає організувати все. Я їй дуже вдячний за це. Я натомість – більше для духовного розвитку та виховання дітей. Також на мені організація родинного дозвілля. Подарунки принести, фільм подивитися, забезпечити відпочинок під час канікул.
- У попередніх інтерв'ю ви згадували, що любите готувати. Яку страву вважаєте своїм найвищим кулінарним досягненням?
- Я добре роблю узбецький плов. Це – непроста страва. Потрібно, щоб рис був солодкий, розсипчастий і наваристий. Має бути правильний казан. І треба все робити із душею. Мене цьому навчили батьки.
-У вас є ресторан "Канапа". Чи багато часу і сил забирає цей проект?
Канапа – концептуальний ресторан авторської кухні. Я б не став розвивати звичайний бізнес-проект, я на цьому не розуміюсь. Я прагну заробляти на життя мистецтвом. Зараз це не потребує багато часу, тому що ресторан вже запущено. Там є свій менеджмент, свій шеф-кухар. Іноді відбуваються салони, на деяких з них я виступаю. Приймаю там гостей.
Наприклад, я запросив до ресторану Ін-Грід (італійська співачка, яка співає французькою мовою, - "Лайм"). Я їй розповідав про різні страви, сам підбирав для неї меню. П’єр Рішар також був моїм гостем. Він презентував своє вино на тижні французьких вин, який ми проводили у Канапі. Я пропонував страви, відповідні до вишуканих вин мого друга Пьєра. Йому дуже сподобалось.
- Нещодавно ви проводили музичний вініловий салон, на якому повідомили, що у вас є колекція платівок. Яку з них ви вважаєте перлиною своєї добірки?
- Порівняно із серйозними колекціонерами моя колекція дуже скромна. До речі, я сам – видавець платівок. Ми видали майже всі альбоми "ВВ" на вінілі. Перший наш альбом "Або-або" також був на вінілі і вийшов 1991 року. Цікаво, що наш перший альбом став одним з останніх релізів фірми грамзапису "Мелодія". Невдовзі розвалився СРСР, і фабрика перестала працювати. У мене залишилися лише кілька екземплярів. Там такий смішний радянський дизайн. Це нині – раритет.
