Війна – це важке випробування для людської психіки. Ми дізналися про себе багато нового та пережили цілий спектр раніше невідомих нам емоцій та станів: спочатку був шок і величезний страх, який потім змінився тривогою за майбутнє та нерозумінням, що далі робити зі своїм життям. Психотерапевт, фізіогноміст Наталія Марченко розповіла нам, як змінилася психіка за період війни, як не втратити віру у світле майбутнє та чому так важливо продовжувати жити повноціннім життям навіть у цей непростий час. Про все це і не тільки – читайте на theLime.
Психолог, психотерапевт, фізіогноміст Наталія Марченко
- Як війна впливає на нашу психіку? Який етап емоційного стану зараз переживає більшість українців?
- Я не буду відповідати шаблонами та відповідями, якими заповнений весь Інтернет. Я відповім з того, що я бачу в реаліях моїх клієнтів, друзів, знайомих. Війна - це агресивний та важкий агрегат для людської психіки (для наших друзів менших - це також неймовірний стрес). В умовах сильного стресу люди дізналися дуже багато про себе. А також про людей, які поруч.
Поведінка під час подій, які є потенційно небезпечними для здоров’я та життя, керується нашим тваринним мозком, тобто інстинктами. Головний інстинкт - вижити, наступний - задовольнити свої базові потреби (їжа, сон). Тому деякі дії людей ми не можемо пояснити здоровим глуздом, бо це відповідальність так званого "нового мозку", який є наймолодшим в своїй еволюції, він "відключається", коли відчуває небезпеку.
Один з етапів емоційний стану - адаптація. Люди вже адаптувалися, перестали боятися (на скільки це можливо). Вже на сьогоднішній день більше як 600 000 тис. українців повернулися додому. Інший з етапів, який я спостерігаю зараз - зневіра, розуміння того, що все не закінчиться швидко. Люди починають знімати рожеві окуляри та приймати ситуацію такою як є.
- Є якісь секрети, які допоможуть краще адаптуватися до нових умов життя?
- Абсолютно не секрети, а рекомендації, які дуже сильно допомагають нам сьогодні:
Якісний сон. В період сну - наш організм і наша психіка відновлюють свої захисні функції. Тому сон - це запорука того, що ми все подолаємо і не впадемо в депресивний стан.
Зменшення інформаційного впливу. Так, ми маємо знати, що відбувається в нашій країні, але треба давати собі можливість зняти психічне навантаження. Тому новини не мають бути сенсом життя на сьогоднішній день.
Треба знайти ресурс в собі. Він у кожного з нас є, просто треба його розгледіти. Важливо зрозуміти: все, що нам потрібно, завжди є в нас самих.
Перед тим, як допомагати іншим, допоможіть собі. Так ви принесете більше користі іншим людям. Пам’ятаєте, як в літаку: спочатку маску одягаємо на себе, а тільки потім на дитину.
- Чи нормально відчувати радість в той момент, коли інші люди страждають?
- Дивлячись від чого. Якщо ваша дитина зробила перший крок або сказала перше слово - нормально у такій ситуації відчувати радість. Якщо у вас є можливість випити улюблений напій або прогулятися в парку, і це дає вам відчуття радості - це теж нормально. Дуже багато моїх клієнтів забороняють собі відчувати емоцію радості, вони відчувають провину за те, що можуть посміхатися. Але я завжди намагаюся донести, що постійно перебуваючи у стресі, ви не можете нормально функціонувати. Гормони радості дають нам сили справлятися зі стресом. І якщо ви можете зробити щось, щоб посміхнутися, зробіть це.
- Як переконати себе, що життя продовжується? Що навіть в умовах війни потрібно вести повноцінний спосіб життя?
- Дуже часто саме відчуття провини заважає нам жити повноцінним життям. Багато людей сидять у підвалах, не мають змоги їсти, пити, митися, спати. В такий момент людина, знаходячись у відносній безпеці, каже собі: я не можу собі дозволити того ж у повній мірі. Тоді я завжди прошу уявити наступну ситуацію: зараз ви потрапляєте в ті ж умови, що й люди, які страждають. Поставте собі кілька запитань: чим саме ви будете корисні цим людям? Яку допомогу конкретно вони можуть відчути від того, що ви залізете в підвал та будете голодувати? Ніякої! Абсолютно! Якщо ви повноцінно будете спати, їсти, піклуватися про себе, у вас буде вдосталь сил, щоб допомогти і їм!
- Як навчитися бачити хороше у простих речах?
- На мою думку, війна саме цьому і навчила всіх нас. І не тільки українців. Адже зараз найпростіші речі, які раніше ми сприймали за норму, стали для нас важливими.
- Що робити з почуттям горя та безвиході?
- Горе треба прожити. Дати собі виплакати, випустити. Поруч з горем блукає гнів. Якщо не давати волю гніву, він перетворюється на отруйний компонент нашого життя. Злитися – це нормально. Злість – це природна, обґрунтована реакція, викликана несправедливістю, болем, горем, трагічною подією. Варто давати вихід цим емоціям. Тому що заперечення в майбутньому може мати психосоматичні наслідки для здоров’я та психо-емоційного стану. Не соромтеся просити про підтримку, якої ви потребуєте.
Безвихідь. Давайте одразу до конкретних дій. Візьміть аркуш паперу та ручку. Відповідайте на питання: Де я зараз знаходжуся? Чи в безпеці я? Що в мене є? Що я вмію робити? Що я знаю? Чи дійсно в мене така безвихідь, як я думала (думав) спочатку? Що мені потрібно на сьогоднішній день? Я можу впоратися сам(а) чи мені потрібна допомога? Що я можу зробити вже сьогодні, щоб подбати про себе? Коли ви відповісте собі на ці питання, ви зрозумієте, що вихід точно є.
- Чи можуть сьогоднішні події мати позитивний вплив на нашу психіку? Якщо так, то які?
- Психіка українців загартується, матиме досвід поводження та реакції у подібних умовах. Але чи можна назвати такий вплив позитивним? Позитивним впливом від ціх подій є об’єднання родин, об’єднання народу. Я бачу, що більшість людей поїхали до своїх рідних (якщо там безпечно). Тому ця війна - про цінність свого життя, цінність роду, цінність того, що ми маємо, вміння бути вдячними за це.
- Чого нам усім слід навчитися за період війни (як подбати про ментальне здоров'я, які звички слід додати)?
- Війна ще більше висвітлила потребу у пізнанні та розумінні себе. Ті питання, з якими ми працювали до війни, зараз актуальні так само. Як розуміти свої емоції? Як їх проявляти? Як з ними справлятися? Як моє тіло реагує на ті чи інші події? Як допомогти собі у стресових ситуаціях? Важливо розуміти це та знати, як собі дпомогти.
А також навчитися не відкладати життя на потім. Є такий синдром "відкладеного життя", коли люди щось гарне відкладають на "особливу подію", замість того, щоб зробити кожен свій день особливим. Це коли чогось хочеться, а ви собі відмовляєте, виправдовуючи свої дії словами "зараз не час". Треба навчитися жити сьогодні, а не в минулому чи майбутньому.
- Як вимкнути так званий "режим очікування перемоги"?
- Я вважаю, що поки люди вірять у те, що ми переможемо, доти вони й стоять горою за свою країну, свій народ. Тому чи треба вимикати цей режим? Чи не буде це = опустити руки?
- Як правильно підтримувати людей, які поруч?
- Не обезцінювати емоції та почуття близьких вам людей такими фразами: "не парься, все буде добре", "не накручуй себе", "набридли своїми соплями" і так далі. Брехати - не варіант, краще бути чесними. Немає універсального методу для всіх. Найкраще, що ви можете зробити, це запитати людину: як я можу тебе підтримати? Що мені зробити? Можливо, для когось найкращою підтримкою будуть просто обійми, для когось розмова, а можливо потрібні слова: "Я поруч. Я з тобою. Зараз так, але не назавжди".
- Що слід казати собі кожного ранку, щоб день пройшов в стані продуктивності та гармонії?
- Подивитися у дзеркало і сказати: "В тебе є я. У нас все вийде, ми все зможемо". Обовязково зробити щось для себе, те, що дає вам змогу відчувати радість та посміхатися. І обов’язковим ритуалом має бути ранкова зарядка. Вона дасть вам необхідні сили та натхнення.
- Почитайте також, як повернутися до роботи під час війни. Важливі поради для тих, хто в тилу.
