Український кінорежисер Любомир Левицький добре знає, як працювати в американській кіноіндустрії, створювати продукт, який міг би стати відкриттям для Заходу. В інтерв’ю "Апостроф Lime" Любомир розповів, чому повернувся в Україну з Америки, пояснив, як війна змінила кінематографічний ландшафт, а також поділився новими проектами.
Любомир Левицький
Читайте також: Олег Винник почав чистити хейтерські коментарі — але не допомогло.
- Любомире, до 2022 року Ви жили та продуктивно творили в Америці. Чи легко Вам далося повернення в Україну?
- Насправді в мене не було мети емігрувати в Америку. Була інша ціль - набратися досвіду і зрозуміти зсередини, як працює Голлівуд. Ми працювали з сильними командами і розвивали два проекти. На жаль, один з них "Скелет в шафі", який мав вийти на екрани вже у 2020 році, згорнувся через пандемію коронавірусу. Але незакінчених справ у мене довго не буває, тому ми обов'язково його завершимо, коли буде слушна нагода.
Про Лос-Анджелес маю лише найкращі спогади. Але в мене завжди було розуміння, що Україна до великої війни залишалась недослідженою Голлівудом, недооціненою ним і багато в чому незрозумілою. До лютого 2022 року американці, особливо продюсери в США, вважали, що Україна є частиною Росії. Я намагався пояснювати їм, що це не так. А коли розпочалась повномасштабна війна, то ці питання, як мінімум, перестали існувати в інформаційному просторі. Вони почали усвідомлювати, що Україна – це зовсім інше. Але це не полегшило шлях українського кіно для дистрибуції в США та загалом в Північній Америці. Україна для американців – країна з чужим, скажімо так, життєвим світоглядом. Вони інші й нам варто знаходити ті історії, які будуть їх цікавити. В принципі, над чим ми зараз і працюємо.
Любомир часто спілкується та працює з військовими
Читайте також: Потап викликав іспанський сором запрошенням на свій концерт в Ізраїлі.
- Але ми маємо безліч історій про наших героїв у пікселі, які можуть зацікавити Голлівуд. Розкажіть, будь ласка, про художній екшн, побудований на фільмі 2022 року "Іди за мною". Чи буде він несподіваним для українського глядача у 2025 році?
- Так, цього року ми плануємо зняти фільм з назвою "Kill House", що означає тренувальний будинок для військових. Це мілітарі кіно. Я його називаю мілітарі екшн нового покоління вже в Україні 2.0. Історія справді побудована на документальному трилері "Іди за мною". Але лише цієї історії було недостатньо для того, аби створити повнометражний фільм протяжністю в півтори години. Тому я вирішив на її основі написати сценарій, створити іншу, ширшу історію за характерами, об'ємом, сюжетною лінією та меседжами. Це буде досить напружена, але водночас дуже захоплива, з великою кількістю гумору історія. Близько 65% акторів фільму - реальні українські ветерани та захисники.
- А як щодо фінансування? Це суто приватні кошти?
- Фільм ми плануємо зняти за приватні кошти, хоча до цього претендували на 25 мільйонів гривень, але відмовилися від державного фінансування. Думаю, ці кошти спрямують на інший кінопроект.
- Якщо до 2014 року культурні рамки були розмиті і кіноіндустрія в Україні була зорієнтована на російський ринок, то зараз ми поволі перебазувалися на внутрішній та європейський. Чи бачите Ви суттєві зрушення?
- Така ситуація була навіть не до 2014-го, а до початку повномасштабного вторгнення. Великі компанії продовжували продавати і адаптувати фільми для продажів на території Росії. Актори приїжджали сюди, знімалися і серед них шукали тих, які не були в заборонених списках. Але все одно росіяни завжди мали кращі умови, ніж наші актори.
"Я хотів зрозуміти зсередини, як працює Голлівуд"
Читайте також: Олена Зеленська показала брошку з півником із Бородянки: де придбати прикрасу і скільки вона коштує.
Зараз, коли багато хто під примусом подій був змушений адаптуватися до українського ринку, не бажаючи насправді цього, а тим більше враховуючи факт, що український ринок є маленьким порівняно з ринком ворога, то велика частина компаній просто перестала існувати і закрилися. Цікаво, що ті компанії, які були орієнтовані на нашого недосусіда і змінили свій вектор розвитку після повномасштабного вторгнення, почали вивчати, хто такі українці і формулювати правильні наративи. І зараз ці компанії роблять найбільше контенту про нашу перемогу. Раніше вони адаптували контент під Росію. В кадрі українських серіалів і валюта в рублях була, і російські номерні знаки на авто були, а зараз вони – патріоти.
- Таке "змінне взуття" Вас не бентежить? Чи тут суто суха комерція?
- Бентежить. Для мене дико дивитися на такі речі, я не засуджую нікого, але і мовчати точно не буду, бо адаптивні компанії завжди викликають сумнів.
- А правила ринку якось трансформувалися?
- Підходи та правила ринку зазнали суттєвих змін. Ринок адаптується під нові закони, фінансові моделі, новий сторітелінг тощо. Робиться зараз дуже багато проектів, які орієнтовані саме на експерименти.
- Чи можемо ми говорити, що анімація стала затребуваним експортним продуктом?
- Зараз справді працюють анімаційні проекти, які мають добрі продажі у світі, це неймовірно тішить. В нас є певний продукт, який зміг зацікавити, його продовжили знімати англійською мовою. Тут головне, щоб історія була зрозуміла та універсальна. Щодо кіно, то все набагато складніше.
Для мене є великим викликом і бажанням зацікавити міжнародну аудиторію нашим автентичним продуктом, бо це дуже непросто зробити, особливо зараз. Коли треба знаходити якісь нестандартні рішення та ходи для привернення уваги.
Читайте також: Як росіяни насміхалися над учасниками "Україна має талант": блогер показав два яскравих приклади.
- Нещодавно Ви разом із СБУ представили соціальний ролик "Спали ФСБшника". Як вважаєте, така інформаційна кампанія може вберегти українську молодь від вербування російськими спецслужбами?
- Це дуже серйозна проблема, яка потребує уваги суспільства. Підлітки зараз перебувають під впливом різних потоків інформації, які можуть зашкодити. Ворог часто вдається до маніпуляції та диверсійної діяльності, використовуючи підлітків.
Служба безпеки України та національна поліція щодня проводять колосальну працю, аби подолати наслідки. Ми ж хотіли зробити соціальний ролик трендовим та вірусним, аби достукатися до цільової аудиторії. Я дуже пишаюся, що нам це вдалося.
"Раніше я не розумів води, не розумів ні моря, ні океану, а моя дружина Наталя розуміла..."
- Маючи чимало різнопланових проектів, як Ви знаходите баланс між роботою і сім’єю?
- Дуже класно, що моя дружина дотична до кіноіндустрії, ми радимось, дискутуємо. Графік роботи у мене зазвичай дуже насичений: зустрічі, написання сценаріїв, підготовка до зйомок, зйомки, а іноді доводиться робити все разом, і тоді відбувається контрольований хаос. І в цьому хаосі я намагаюся знаходити час, аби бачити сім'ю. Я та людина, яка має знати, що вдома все гаразд. У мене красива дружина, яка мене надихає, дуже розумний син, який ділиться своїми ідеями.
Читайте також: Кейт Міддлтон одягла "стару" сукню за $20, натхненну улюбленими трендами принцеси Діани.
- А Ваш син-підліток також у майбутньому хоче займатися кіно?
- Ні, Захар точно не хоче зніматися та загалом займатися розвитком кіноіндустрії. Йому не подобається ця сфера. Він має таланти в інших напрямках та продовжує шукати себе.
- Я знаю, що Ви обожнюєте черпати енергію, обіймаючи смерічки в Карпатах… Це Ваше "місце сили"?
- Так, моє місце сили — це ліси. Я просто розчиняюся у природі, потрапивши в гори. Це надзвичайна перезарядка. Також люблю океан. Раніше я не розумів води, не розумів ні моря, ні океану, а моя дружина Наталя розуміла це і мені постійно казала: "Давай, тобі треба на море". Тоді ще кримський півострів не був окупований і там все було добре. Нічого так не заряджає, як ці дві стихії: ліси і вода. Тому намагаюся їздити в Карпати і набиратись там сил та натхнення. Ще мені дуже подобається особлива ферма в Яремче, де можна побачити лам і маленьких кіз, яких можна погладити.
Цікаві новини для вас:
- "Проєкт "Холостяк" - важка психологічна м'ясорубка": Раміна підтримала Терена на тлі його зізнання щодо участі в шоу.
- Слава Дьомін розповів про фобію Олени Зеленської: чого боїться перша леді.
- "Казочка, але хз..." Телеведучий поділився неймовірною версію тривалої відсутності російських ударів по Полтаві.
