Президентові РФ Володимиру Путіну довелося відпустити Надію Савченко, оскільки з її справою не вийшло того пропагандистського ефекту, на який розраховував Кремль. Тепер тиск на Росію потрібно посилювати і в жодному разі не йти на переговори з агресором і терористами про вибори на Донбасі та інші поступки. Щодо Надії Савченко, то в неї величезний політичний потенціал, і сьогодні їй потрібно лише знайти правильну точку докладання зусиль, вважає російський політик, лідер партії "Західний вибір" Костянтин Боровий.
Путін бореться за збереження влади. Зрозуміло, що історія із Савченко - це була спроба звинуватити Україну в агресії проти Росії на території України. Або хоча б створити таке відчуття. Савченко "готували" з ідеологічної, пропагандистської точки зору до статусу "вбивці російських журналістів", щоб показати, що "українці вбивають росіян". Ось така була ідеологічна установка. Для цього виконали абсолютно хамську акцію - вкрали Савченко з території України. Але пропагандистського ефекту очевидно не вийшло. Нічого проти неї не змогли довести, розкрилися всі ці факти злочинних дій з боку російської влади, і, як наслідок, заготовка зірвалася.
Справа в тому, що ця заготовка є занадто складною для російської пропаганди. Усе це базувалося на брехні, підтасовуванні фактів, а пропаганда оперує, як правило, простішими поняттями. Тим більше що звичайна людина розуміла, що йдеться про слабку жінку, хоча насправді горішок виявився дуже твердим. Тож жодного співчуття до цієї пропагандистської акції.
Пам'ятаєте, були дуже смішні моменти, коли ці кремлівські пропагандисти намагалися обміняти Савченко на Бута. Тобто приєднати до цього проекту ще й американців. Це підтверджує, що тривалий час Савченко для Путіна була якимсь козирем. У будь-якому разі з ним про це розмовляли. Але це такий собі "мічений" козир, який витягнув з кишені шахрай. І це все зрозуміли.
Як це (звільнення Савченко, - "Апостроф") позначиться на подальшому ході подій - важко сказати. Але тиск в нинішній ситуації потрібно підсилювати. Бо щодня гинуть люди, щодня є порушення режиму припинення вогню. Ось, наприклад, подивіться, як військовий Кремль реагує на порушення режиму припинення вогню в Сирії. Ті, хто будуть його порушувати, - будуть придушені артилерією. Дуже просте рішення. І те саме (Україні) потрібно робити щодо агресора на Донбасі.
Замість цього дискусії точаться навколо виборів на окупованих територіях. Але ми повинні розуміти, що вибори на Донбасі чи в Криму неможливі без допуску політичних партій, неможливі без допуску кандидатів. Це все-таки територія України, а не Росії. І найголовніше, вибори неможливі без виведення російських військ з території України, інакше це буде фікція, так само, як стали фікцією Мінські угоди. Це якісь проміжні угоди, які стосувалися тільки припинення вогню. Припускати, що на основі цих угод можна проводити вибори або змінювати Конституцію з агресором, який, по суті, захопив територію, - є величезною помилкою.
Не можна проводити переговори з терористами. З ними можна говорити лише про обмін полоненими, припинення військових дій, але проводити переговори з політичних питань - табу. Це, як, наприклад, терористи б зажадали змінювати Конституцію. У ситуації з Україною саме так і відбувається. І в цьому помилка української та європейської дипломатії. Тобто терористам, з якими можна вступати в переговори, йдуть на поступки ще й у власних принципах. Терористи в цьому зацікавлені. Вони хотіли б, щоб результатом терористичної діяльності було політичне рішення. Терористам дозволили висувати політичні умови. І це, звичайно, помилка, яку не можна повторювати.
Перспективи в Надії як у політика прекрасні. Я думаю, що вона дійсно є кандидатом на позицію в новій політичній еліті, яка повинна з’явитися. Можливо, навіть у кандидати (у президенти) майбутні. Її президентський рейтинг уже не поганий. Звичайно, її будуть намагатися використовувати різні політичні сили. Але таких людей важко використовувати. Вони важко контрольовані. Зазвичай це закінчується конфліктами. І це добре. Послідовний, чесний політик повинен конфліктувати з якимись примирними позиціями. Я думаю, що Надія вплине на геометрію українського політичного спектру.
Але багато чого ще залежить від її політичних умінь, як вона перетворить початковий капітал в політичний результат. Дуже сподіваюся, що навколо неї будуть мудрі помічники, консультанти, які їй допоможуть. Бути дуже принциповим, не йти взагалі на жодні компроміси - дуже складна позиція. Сьогодні вона має дуже багато ворогів. Їй заздрять. Тому що політичний спектр дуже змінюється лише від однієї її присутності. Як вона використовує цю силу і первинну енергію - цього ніхто не знає. Єдина людина, з якою Надія Савченко може збігтися ідеологічно і політично, - Михайло Саакашвілі. Це була б воднева бомба. Всі інші політичні союзи призведуть до того, що цей факел швидко згасне.
Адже ситуація дуже небезпечна: відсутність реформ, боротьби з корупцією, сама корупція, олігархи... І ось попередній порушник спокою Михайло Саакашвілі зустрів серйозний опір. Він виступив проти олігархів, бездіяльності влади, Порошенка. Внаслідок цього виникла конфліктна ситуація в політичній еліті. Його високі рейтинги викликали негативну реакцію конкурентів. Тому боротися з ворогами - це ще півбіди. Як кажуть: "Господи, не лишай мене ворогів, я з ними сам впораюся. Позбав краще від невірних друзів". Тож Надії доведеться ще поборотися.
