У США наступного тижня продовжиться розгляд законопроекту, який спрямований на боротьбу з російською пропагандою в цій країні. Він увійшов у проект закону про національну безпеку. Американці планують створити міжвідомчий центр, який буде координувати такі дії уряду. Раніше в листопаді в Європарламенті також заявили про посилення російської пропаганди, яка спрямована на розкол ЄС. Російський політик Костянтин Боровий впевнений, що інформаційна війна з боку РФ — частина навіть не холодної, а справжньої "гарячої" війни. Однак навіть при всьому бажанні боротися з фінансуванням пропагандистських ЗМІ практично неможливо, не виділяючи відповідні ресурси. Боровий підкреслює: боротися треба не з симптомами, а з хворобою.
Останні кілька років основна тема, яку я транслював на Захід, — це те, що в Росії розвивається нова імперська концепція, і потужна пропагандистська кампанія спрямована не тільки на громадян Росії, але і на інші країни. За рахунок Russia Today, агентства Sputnik, інших ЗМІ та інститутів, створених у США, Європі, зокрема в Парижі. Причому творці і головні менеджери — найогидніші російські імперіалісти, ідеологи, так би мовити, нового імперіалізму: Мігранян в США (американське представництво Інституту демократії та співробітництва, яким керував політолог Андранік Мігранян, закрили в 2015 році, — "Апостроф") і в Парижі — Нарочницька (керівник Паризького інституту демократії та співробітництва, президент Фонду історичної перспективи Наталія Нарочницька відома, зокрема, своїми провальним ефіром на телеканалі Al Jazeera, — "Апостроф").
Потужність цієї кампанії наростає, і останнім часом, особливо до падіння цін на нафту, величезні ресурси витрачалися на пропаганду на Заході. Росія витрачала на це більше $100 млрд на рік. Кампанія спрямована на розкладання суспільства, підкуп журналістів, політиків, президентів...
Кожен раз, коли я це говорив кілька років тому, мені говорили, що я алармист, перебільшую. А зараз прийшло розуміння. У всякому разі видно ефект від цього процесу в Європі та США. Природно, виникло бажання включити захисні функції держави.
У декількох європейських країнах у найближчі кілька місяців пройдуть вибори. У будь-якому випадку, вплив на політичні процеси здійснюється дуже агресивно — у цьому немає жодних сумнівів. Що стосується американських виборів, коли було вбивство (екс-міністра друку РФ) Михайла Лесіна, я говорив, що це — пряма спроба вплинути на результати виборів, переговори через лобістів і безпосередньо зі штабами про необхідність поміняти концепцію стосовно Росії і підтримати, забезпечити інформаційну підтримку.
Але це все почалося дуже давно, тому і ефект настільки сильний, який лякає американців і європейців. Протидіяти цим інвестиціям і потужним силам, які створені і фінансуються, практично неможливо. Мова йде про сотні мільярдів доларів... Ніякий Конгрес, ніякий європейський парламент не в змозі витрачати такі ресурси не те що на контрпропаганду, але навіть просто на протидію. У всіх інших випадках це марно. Я закликав хоча б вивчати цей процес, звернути на нього увагу. Слава богу, це хоч якось почалося.
Є кілька проблем, які нині хвилюють людство, Захід. Серед них - Крим, Схід України, Сирія, резидентурна активізація Росії в Європі і США. Усе це — прояви однієї проблеми, яка називається "путінська Росія". Займатися треба проблемою Путіна. Усе інше — це лікування симптомів. Лікувати симптоми марно — потрібно лікувати хворобу.
Всі себе втішають - мовляв, "ми в стані холодної війни". Яка, до біса, холодна війна?! Це справжнісінька "гаряча" війна, тільки знаряддя війни не гармати, якщо мова йде не про Україну або Сирію, а сучасні методи війни — інформаційні. Як виявилося, вони дуже ефективні, і коли цим керують люди, які отримали освіту в школах КДБ про ведення пропагандистський воєн, ця зброя стає вкрай небезпечною.
Обмеження діяльності пропагандистських ЗМІ не марні, а дуже навіть ефективні і потрібні. Просто необхідне розуміння, що Russia Today, Sputnik і усілякі лобістські групи — не прояви ідеологічного протистояння, а інструменти ведення військових дій на території противника. Це розуміння поки що не приходить до Заходу, і представники цих ЗМІ — по суті, вбивці — доводять у судах демократичних держав на підставі вимог демократичного устрою, що вони мають право транслювати свої передачі, свою дезінформацію, говорять про свободу слова і думки.
У випадку з Україною це "ідеологічне протистояння" в кінці кінців перейшло до фізичного протистояння, озброєного. Те ж саме відбулося в Сирії. Усвідомлення Заходом небезпеки цих процесів відбувається дуже повільно. Історія "розп'ятого хлопчика" — історія інформаційної війни. Але коли на захист "розп'ятого хлопчика" висуваються військові колони "трактористів і шахтарів", це вже просто продовження тієї ж інформаційної війни.
