Європейський парламент відклав до 3 квітня розгляд питання про безвізовий режим для громадян України. Раніше цю дату переносили на 1 лютого, пояснюючи процедурними питаннями. На той момент ще не був узгоджений механізм призупинення безвізового режиму, який ЄС прив'язали до рішення щодо візової лібералізації для українців. Зазначимо, що скасування віз для Грузії будуть обговорювати 2 лютого, хоча раніше це питання повинні були розглядати пакетом для обох країн. Український дипломат, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук назвав нове відтермінування плювком на адресу України. На його думку, Європейський Союз робить велику помилку.
Я пропоную не об'єднувати питання України і Грузії, оскільки навіть по тому, як розводиться дата розгляду обох питань в Європарламенті, очевидно, що до України і до Грузії ставляться по-різному.
Грузія – маленька країна, яка навіть за умови запровадження безвізового режиму сьогодні і значного міграційного потоку не створить проблем (хіба що всі приїдуть в одне місто і там оселяться – тільки тоді це буде відчутно).
Україна – зовсім інша країна, зовсім інший розмір, зовсім інший вплив. Тому я думаю, що ситуацію щодо безвізового режиму ЄС з Україною треба розглядати окремо. Скажу відверто: я шокований тим, що Європарламент переніс розгляд цього питання аж на квітень. Тут же не питання одного чи двох місяців, тут питання гідності, честі, збереження обличчя у діалозі з Україною. Той факт, що це питання відклали до квітня, однозначно є великою поразкою української дипломатії, це є свідченням зневаги до України як до партнера.
Подивіться на історію надання безвізового режиму. Рахунок можна вести від початку 2000-х років, коли було запроваджено безвізовий режим для балканських країн, для Молдови, для країн Латинської Америки Для всіх цих країн умови надання безвізового режиму викладалися у відповідному плані дій. Спочатку був однофазовий план дій для країн Балкан, потім для нас з Молдовою придумали двоетапний план дій: перший етап – законодавство, другий етап – виконання. Зараз для України придумали прив'язку до механізму призупинення безвізового режиму, що вже само по собі є порушенням тих принципів, які були. І те, яка кількість умов була додатково поставлена, – також безпрецедентно.
Незважаючи на те, що незабаром виповниться 12 років з того моменту, як громадяни ЄС без віз приїжджають в Україну, незважаючи на те, що Україна продемонструвала героїзм у боротьбі за європейські принципи під час Майдану, незважаючи на те, що всі умови і навіть надумови були виконані, незважаючи на те, що безвізовий режим не є правом на працевлаштування, а лише на туристичні поїздки, і для українців це є певною мірою символом успішності зміни України і хоча б якоюсь маленькою перемогою після цих важких трьох років, незважаючи на все це - все одно із різними поясненнями це питання переноситься і переноситься.
Ці дати вже дійсно викликають роздратування у наших громадян, після 24 листопада, коли, як оголошував президент, мало бути ухвалення рішення, будь-яка нова дата сприймається з іронією або з відвертим сарказмом і неприязню.
І ця дата – квітень наступного року, лише для рішення Європейського парламенту, після чого ще має бути рішення Ради ЄС і певний період набуття чинності цього рішення – це вже, можна сказати, плювок, неповага. Інакше розцінювати неможливо. Це означає, що у найкращому випадку українці зможуть їздити в ЄС без віз на початку літа наступного року. А враховуючи, що результати виборів у Франції будуть хтозна які, але далеко не позитивними для України (є така думка серед багатьох експертів), то виникає питання, чи і після квітня нададуть нам цей безвізовий режим?
І тепер, навіть якщо нададуть нам безвізовий режим влітку або восени наступного року, – тієї радості, того позитивного ставлення до цього як до нарешті хорошої новини, як якоїсь перемоги, хоча б якогось променю світла у темному царстві вже не буде. Надто довго відтягують цей подарунок, цю перемогу, вона вже перетворюється в очах наших громадян на скоріше негатив, ніж позитив. Враховуючи падіння економічних стандартів, всі інші негаразди, відсутність прогресу у врегулюванні конфлікту на сході України, відсутність результатів у боротьбі з корупцією – це все загалом створює лише негативний контекст.
Тому, безперечно, я особисто дуже негативно оцінюю це рішення Європейського парламенту. Звісно, треба зачекати офіційних заяв і з боку керівництва Європейського Союзу, і з боку українського керівництва. Звичайно, що нам дадуть пояснення будь-чому і розкажуть, чому важливо, щоб у Франції на виборах перемогли не одні, а інші. Але це вже не працює, будь-які такі пояснення не можуть викликати ані поваги, ані довіри. Європейський Союз мав би вже давно надати безвізовий режим для України. Будь-які відтягування лише сприяють зростанню антиєвропейських настоїв у нашій країні.
І я боюсь, що якщо буде ухвалене негативне політичне рішення щодо ратифікації Угоди про асоціацію (а, очевидно, планується офіційна заява, де чорним по білому буде написано, що Угода про асоціацію не повинна привести Україну до Європейського Союзу), то це може стати початком змін в настроях українського суспільства. Змін, звичайно, не європейських.
