Торгувати гідністю і вирішувати за нас? Це вже було, зокрема у світовій геополітиці.
Мюнхен 1938 року нині згадується надто часто:
– як урок для сильних держав, які вирішили замінити зло. Потім Франція капітулювала, а Британію бомбардували так, що вона досі оговтується. Лорди з Палати лордів на зустрічах з українцями кажуть: “Не треба пояснювати про бомбардування, я з Ковентрі”;
– як стимул Гітлера до подальшої агресії і старту Другої світової.
І ось наслідки для країни у статусі жертви – для Чехословаччини. Вона мала одну з найсильніших армій Європи і дієву демократію. Президент мав абсолютну підтримку і не допускав корупції. Саме тому українським землям, які відійшли до Чехословаччини, пощастило чи не найбільше після Першої світової. І саме тому перший збройний опір українців був на Закарпатті.
Так от, Гітлер в ті часи дуже вдало використав страх перед війною у країн-гігантів. А також бажання вести політику як бізнес за принципом “слабкого поглинають”. Тому Франція і Британія тиснули на чеський уряд Бенеша, щоб той здався. Так і сталося. Бенеш повернувся додому з еміграції і до 1948 року впливав на політику. А от премʼєри Чемберлен (Британія) та Даладьє (Франція) пішли в забуття.
Історія – цінний вчитель. Мюнхен та досвіду Чехословаччини як жертви, яку зрадили, красномовні: не складай зброю поки можеш. "Лиш хто борець, той здобуває світ".
Зло завжди намагатиметься переконати великі держави, що вигідніше не воювати, а торгувати. І краще тиснути на слабших, вони скоріше погодяться.
Великий позитив для нас, що Франція та Британія знають, що непокаране зло повертається сильнішим, а ті хто його намагався замирити – йдуть в небуття (тут і нашій верхівці теж урок).
Українці, звісно, в іншій ситуації. Особливо через останні корупційні скандали. Та в активної частини людей немає страху перед ворогом. Другий рік "взяття Покровська", жодного обласного центру за чотири роки повномасштабки – це результат того, що титани Сил оборони тримають рубіж. Щоб і ми стояли.
Саме тому на переговорах мали б бути не ті, чиї прізвища чути на плівках Міндіча (не залежно від партійної чи дружньої приналежності, фігурантів плівок мали усунути від переговорів та інших критично важливих процесів), а людей, яким вірять і довіряють. Їх достатньо серед бойових офіцерів, міжнародників, економістів. І ключовий маркер для таких переговірників не наближеність до «першого» чи «другого», а вміння вистояти.
Ще оден. Наші міжнародні партнери визнали Путіна військовим злочинцем. Хто укладає угоду зі злочинцем, той стає співучасником. А співучасника в кращому випадку чекає політичне забуття. В гіршому – трибунал…
Серед моїх друзів найспокійніше “28 пунктів” сприйняли військові. Вони знають: поки ЗСУ тримає фронт – у нас є майбутнє. Тільки-но ми вирішимо послухати "мирителів" і, як чехословацька армія, здатися – одразу ж воювати з загонами Путіна будуть самі мирителі. А наші ухилянти стануть величезною частиною армії Росії.
Дешевше вчитися на помилках інших. І в нас, і в «сильних цього світу», на диво, шанс ще є.
Джерело: facebook.com/yaroslav.yurchyshyn
