Останнім часом український президент Петро Порошенко рідко з'являється в медіапросторі. Підсумкова прес-конференція, яка традиційно проходить до або одразу після новорічних свят, поки так і не відбулася, а його привітання в новорічну ніч і на Різдво, були досить короткими. Про те, чому президент уникає преси, розповідає старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолій Октисюк.
На жаль, нині доводиться констатувати той факт, що Петро Порошенко стає певною мірою "токсичним". І ми бачимо, що він починає відсторонюватися від ЗМІ. Тобто дає "відпочити" від себе українцям, політичним опонентам, міжнародним партнерам – він ніби йде у тінь. Таким чином президент, мабуть, має поводитися принаймні на період зимових свят, або навіть до кінця січня. Очевидно, українці помітили й те, що навіть у традиційному новорічному привітанні Порошенко мінімізував свою присутність. Адже не було як такого традиційного звернення до громадян. Здебільшого президент намагався акцентувати і змістити увагу на здобутки, перемоги України на міжнародній арені й на внутрішньому полі.
Зараз можна спостерігати, що Порошенко починає дратувати багатьох людей. Взагалі, у нас в країні традиційно всі президенти починають втрачати рейтинги ближче до екватору їх терміну. Рейтинг Порошенка не є в даному випадку винятком – він теж починає обвалюватися. Тобто пауза, яку він взяв, є абсолютно виправданою.
Якщо поїздити країною, поцікавитися у різних людей їх думкою, то можна прийти до висновку, що українці дуже часто усю відповідальність за ситуацію в державі вцілому покладають на президента. І це, незважаючи на те, що у нас парламентсько-президентська форма державного правління, хоча й Порошенко при цьому хоче мати максимум повноважень. Ці його наміри, фактори роздратування населення - все це накладається і сприяє певній токсичності.
Ми вже побачили екватор президентського терміну, тому цілком очевидно, що Порошенку слід "перегрупуватися", побачити, які в нього є ресурси, які можливі загрози, потенційні союзники, опоненти, щоб підійти до підготовки до другого президентського терміну у 2019 році. Адже Петро Порошенко, звичайно, вірить в те, що він може стати президентом і вдруге і, швидше за все, він буде висувати свою кандидатуру. Йому необхідно правильно підійти до президентських виборів, і, готуючись до другого президентського терміну, розуміти, що парламент буде стабільним ще на 2-3 роки наперед.
З політичної точки зору, у першу чергу, і з точки зору президента, він розуміє, що нинішній парламент дуже важкий - в плані прийняття політичних рішень. Цей парламент не зможе ухвалити конституційні зміни, цей парламент не зможе виконати політичний компонент Мінських угод, і будь-які просування якихось питань є дуже дорогими. Фактично, для того, щоб прийняти якесь важливе рішення, потрібно надати дуже багато бонусів різним гравцям. Окрім того, для Порошенка, як мінімум, було б вигідно провести парламентські вибори раніше, адже вони мали б бути синхронізовані. За планом, у 2019 році мають відбутися і парламентська і президентська кампанії, що є нелегким завданням - і з точки зору мобілізації ресурсів, і з точки зору організаційних спроможностей. Для Порошенка при нинішніх розкладах, балансі сил і економічних ресурсах, цілком реально повторити колишній результат і добрати необхідну квоту за рахунок мажоритарних кандидатів. Тому, чутки про те, що позачергові парламентські вибори можуть відбутися вже в кінці травня - на початку червня, цілком мають підгрунтя.
Якщо ж говорити про рішення українського президента не йти на традиційний "український ланч" у Давосі, який організовує фонд українського бізнесмена Віктора Пінчука, то можна окреслити декілька важливих моментів. Так, ми зараз всі можемо бачити, що світ перебудовується дуже швидко, а перемога Дональда Трампа робить його невизначеним. Ніхто не знає, як буде себе поводити Трамп щодо до Росії, щодо України. Така невизначеність, відсутність каналів комунікації з новою, поки що перехідною адміністрацією Дональда Трампа вселяє певну недовіру і дає тривожні сигнали для самого Порошенка.
Якщо ми говоримо про українських олігархів, про системних політичних інвесторів, то у них у всіх є консенсус стосовно зовнішнього курсу. Всі вони хочуть нормалізації стосунків з Росією, бо там є ринок, там є гроші. Звичайно, що такий консенсус у середині політичних олігархів відсутній. Але те, що всі системні гравці хочуть нормалізації відносин з РФ – це очевидно. Дехто навіть говорить про це вже публічно, а дехто про це говорить на неформальному рівні, а дехто посилає зовсім інші сигнали. Скажімо, в даному контексті можна говорити про останню статтю Пінчука на The Wall Street Journal про необхідність нормалізації стосунків з РФ, або статтю Бжезинського, чи інших геополітиків, які говорять про те, що світ переходить у нову фазу розвитку. Безумовно, такі сигнали тривожать президента Порошенка. І будь-які повідомлення, які виходять за межі офіційної політики, націлені на конфронтацію з РФ, дуже болісно сприймаються українською владою, і максимально нейтралізуються. Тому такий "бойкот" традиційного ланчу в Давосі – це демонстрація незадоволення і непогодження з тими тезами, які озвучив Пінчук. Очевидно, що це нічого не дасть. Але таке рішення президента є також і втратою додаткового майданчика, де він би міг висловити інші тези.
Порошенку слід більш активно брати участь і доводити свою позицію. Але, думаю, поки не буде зрозуміла лінія поведінки Вашингтону, українська влада й надалі буде продовжувати проводити таку ізоляційну політику. Я б назвав це мовчазним нейтралітетом.
