Українська влада повинна зрозуміти, що конфлікт на Донбасі є частиною великої стратегічної кампанії Росії, головна мета якої — нові домовленості з Заходом. При цьому у війні проти України в РФ є кілька важливих дат - восени вона може спробувати анексувати окупований Донбас, а в 2020 році можлива нова експансія Кремля, вважає військовий експерт Олексій Арестович.
Якщо оцінювати ситуацію на Донбасі в короткостроковій перспективі, то вже восени вона змінитися радикально. Це пов'язано з тим, що президента Росії Володимира Путіна на майбутніх виборах може врятувати тільки імідж людини, яка зібрала землі. Тому він може розпочати приєднання ЛНР і ДНР, яке буде супроводжуватися введенням російських військ для "захисту співвітчизників". Потім відбудеться референдум з усіма відповідними наслідками. Такий сценарій ретельно опрацьовується російською стороною.
Питання в тому, як буде реагувати українська влада, коли російські війська підуть колоною через кордон, якщо вона досі не визнала Донбас окупованою територією. Це значно знижує можливості на міжнародному рівні тиснути на Росію. Також безглуздо говорити про будь-яку відповідальність Путіна, навіть незважаючи на те, що його підпис стоїть під Мінською угодою. До тих пір, поки агресор залишається спостерігачем і гарантом однієї зі сторін конфлікту – ніякий документ не матиме для нього наслідків. Зараз Мінські угоди перетворилися на звичайний папір, що є рамковою угодою, яка жодною стороною не виконується, але всіх влаштовує.
Зараз Україна не має можливості вийти з Мінських угод, оскільки це буде ударом по репутації німців і французів, що виступають їх гарантами. Україна просто зіпсує відносини з президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Ангелою Меркель, що переобирається на наступний термін.
Виходити з угод можна в тому випадку, коли є альтернативна пропозиція і сформована єдина державна політика. Тільки тоді вдасться уникнути внутрішньої політичної кризи. У нас єдина позиція відсутня, а всі пропозиції про нові формати висловлюються на рівні експертного середовища або окремих фахівців і не мають підтримки з боку міжнародних гравців.
Якщо говорити про конфлікт на Донбасі в довгостроковій перспективі, то другої хвилі російської експансії слід очікувати до 2020 року. В Росії вважають, що до цього часу вони принципово змінять свою боєздатність, накачають м'язи, розгорнуть додаткові з'єднання на кордоні з Україною. Під час навчань Захід-2017 повинна відбутися м'яка окупація Білорусі, а це вже загроза країнам Балтії, Скандинавії, Польщі та Центральній Європі. Путін упевнений, що, наявність такої загрози змусить ці країни пристати на будь-яку угоду, зокрема і на розмін, що передбачає здачу України в обмін на гарантії власної безпеки. У Росії сподіваються, що через слабку позицію Європи її плани будуть успішні.
Потрібно розуміти, що кампанія на Донбасі зводиться не до того, кому дістануться Авдіївський коксохім або Луганська ТЕС, а є великою стратегічною грою. Мета цієї кампанії — нові Ялтинські угоди, нові правила гри. Тому витрати кількох мільярдів доларів на рік на підтримку війни на Донбасі — це не та сума, яка зупинить Росію при потенційній можливості реалізувати такі глобальні плани. На Заході повільно розуміють, що конфлікт на Донбасі — це не розборки в межах СНД, а масштабна компанія. І вони готові протидіяти Росії.
