Ви переймаєтесь російськомовністю юних людей.
Пропоную перенестися в Київ моєї юності, коли мені було 16 і більше. Це менше покоління тому.
Вступаю в університет. В приймальній комісії зі мною говорять російською. Я на це навіть не звертаю уваги – запамʼятала це, тому що розказувала дідусеві і процитувала секретарку і він мені сказав «Оце в університеті Шевченка і російською?»
По книжки я їжджу на Петрівку – там 99% книжок російською. Українська - один маргінальний намет. Читаю собі російською, а що тут такого? Так було завжди на моїй памʼяті.
Жодної співбесіди українською мовою за все моє студентство і післястудентство. Робота в дитсадочку – весь персонал і до дітей і між собою говорить російською. Спроби шукати роботу в журналістиці – всюди просять «грамотный русский язык». Я горда, що він у мене грамотний.
Їду в маршрутці і думаю, чи сказати «На зупинці, будь ласка», щоб на тебе обернулась вся маршрутка? Часто обираєш цього не робити, спокійно з іншими переходиш на російську, бо що тут такого?
Характеристика нових знайомих у розмовах з сестрою часто починається так: «Балакає по-українськи!». Україномовність здається достатньою підставою для глибокої дружби. Не повірите, яка розкіш зараз знати багатьох гімняних україномовних людей і навіть не прощати їм усього за українську.
Я вже повчилась за кордоном, паралельно усвідомила багато з того, чого не розуміла раніше. Це саме відбулось багато з ким навколо. Вже зʼявилось багато україномовних робіт, бульбашка розширилась, все це здається прекрасним. Але всюди, де гроші (видання про бізнес, гламур) – там російська мова.
Всюди, де хоч трохи віє заможністю – дорогі магазини, ресторани, готелі – там гарантовано російська. Вічна боротьба зі сферою послуг: офіціанти, заклади з російським меню, постійний саспенс, чи перейдуть з тобою на українську? Суперечки, коли є сили, коли нема - записки «Я б лишила вам чайові, якби ви сказали мені хоч одне слово українською».
Водночас весь інстаграм російською, весь стендап російською, все те, що модно-молодьожно – російською.
Я часто зараз кажу, що ніколи не думала, що доживу до такого становища української, яке бачу зараз. Краще б, звісно, цей поступ сповільнився на пару поколінь і Україна за такий екстерн не платила б так дорого. Але це вирішили за нас. В суспільства спрацював механізм захисту. Не без проблем, але про них окремо.
Зате топ-корупція в Україні досі російськомовна. Це навіть трошки тішить.
Джерело: facebook.com/eugenia.kuznetsova
