За допомогою заяв про введення миротворців на Донбас і поширення різноманітних чуток про зміну ватажків так званих ЛНР і ДНР Росія намагається посіяти розбіжності між Україною та її західними партнерами, вважає військовий оглядач Олексій Арестович. "Апострофу" він розповів, чому такі дії робляться саме зараз і чого побоюється Володимир Путін.
Путін зображує перед Заходом і нами готовність миритися на Донбасі і вводити туди миротворців. У цьому вся інтрига. Це носить демонстративний характер, адже поки реальних дій немає – усе на рівні чуток. Росія навіть зображує якийсь рух військ в стилі "ми відводимо від переднього краю російські танки в глибину". Але це також демонстративні дії, що не мають під собою реальних підстав, щоб можна було судити, що Кремль дійсно пішов на розрядку.
Крім того, паралельно Путін висуває ініціативи в ООН – про те, що так, нехай миротворці охороняють ОБСЄ на всій території, а не тільки на лінії розмежування. Росія розмиває зусилля з нашого боку, а також наш єдиний фронт з Парижем, Берліном і Вашингтоном. Путін хоче посварити Париж, Берлін, Вашингтон і Київ між собою. Німці, наприклад, тепер хочуть йому ледь не Нобелівську премію миру дати за те, що бовкнув телефоном Меркель, що він згоден на миротворців. Французи виступають жорсткіше, американці – зовсім жорстко. А ми не можемо визначитися...
Ключ до цієї проблеми – не заява Путіна про миротворців і не заміна кадрового складу ДНР і ЛНР, а ухвалення Україною закону про деокупацію Донбасу. Коли там буде чітко вказано, що Росія – це агресор, все радикально зміниться: агресор не може бути в Раді Безпеки ООН, не може накладати вето на резолюції або, наприклад, на українські ініціативи про миротворців тощо.
Те, що Путін почав смикатися, показує, що санкції "жим-жим". Особливо – перед виборами. І треба домогтися чогось на зразок послаблення санкцій. І він хоче трохи розмити ці санкції – якщо не американські, так хоч євросоюзівські... Тому Путін і почав виступати з контрініціативами, кидаючи кістку нам, щоб ми пересварилися між собою, обговорюючи ідею про миротворців і те, чи дійсно він хоче розрядки. Як тільки ми почали дружненько наступати на нього єдиним фронтом, треба нас трошки посварити між собою.
Для цього робляться демонстративні дії і дається їм відповідний медійний супровід, частиною якого є ми, коли обговорюємо приводи, які нам підкидає Москва.
Путін сподівається домогтися, щоб його варіант резолюції пройшов в ООН або щоб в українську резолюцію про введення миротворців були внесені дуже великі поправки на користь Росії. Для нього головне – вискочити з-під ухвалення Верховною Радою України закону про деокупацію, де він буде названий агресором. Наприклад, перетворити його із закону про деокупацію на закон про реінтеграцію Донбасу, в якому не обов'язково вказувати агресора. За це ведеться боротьба. Тому і засвітився Міша з Юлею, якраз акуратненько в цей період: коли Порошенку за тиждень треба виступати з трибуни Генасамблеї ООН, і бажано, щоб закон був ухвалений до цього моменту, він відволікається на внутрішню боротьбу. Виглядає так, що дії узгоджені. Вперше ключ до вирішення конфлікту на Донбасі повністю знаходиться в руках України, а ми не ухвалюємо це рішення.
