Нові санкції США проти Росії ніяк не вплинуть на агресію Москви в Україні. Тим більше, напередодні виборів Володимир Путін не демонструватиме слабкості. При цьому є тільки один варіант, як змусити РФ припинити війну, але він неприйнятний для Європи і Штатів. Таку думку висловив "Апострофу" російський журналіст і публіцист Леонід Радзіховський, коментуючи введення нових секторальних санкцій проти РФ.
В системі пріоритетів будь-якого авторитарного режиму стоїть імідж. Як говорилося у якійсь рекламі: "Імідж – ніщо, спрага – все". А в авторитарних режимах все рівно навпаки: "Спрага – ніщо, а імідж – все". Тому Путін не демонструватиме слабкість. А будь-який відступ в його розумінні – це демонстрація слабкості.
Вже якось будуть викручуватися компанії (в банківському та енергетичному секторах, проти яких введені нові санкції, - "Апостроф"). Скільки разів вводили ці санкції, скільки разів посилювали, але дуже серйозного ефекту це не давало. Так, санкції гальмують, уповільнюють зростання, але якогось фатального збитку не завдають.
А крім словесних випадів у відповідь ніякої реакції не буде. Свою позицію Москва багато разів формулювала та її не мінятиме – введення миротворців, але тільки за умови повного виконання Мінських угод, особливий статус (окупованого Донбасу, - "Апостроф") і так далі. Все це тисячу разів сказано і ніяких змін позиції Москви, природно, не буде. Так само, як і не настало жодних змін (в так званій ЛНР, - "Апостроф") після відходу Ігоря Плотницького і приходу Леоніда Пасічника. Неважливо – хто пішов, хто прийшов. Коли тільки "зжерли" Плотницького, я сказав, що нічого не зміниться.
Інша справа, якщо буде синергетичний ефект (від санкцій, - "Апостроф"), тобто кількість перейде в якість. Але поки що цим абсолютно не пахне. Побачимо, які санкції американці введуть у лютому. Вони погрожують якимись страшними санкціями.
Але я не вірю в лютневі санкції. Не думаю, що американці підуть на якісь жорсткі санкції, оскільки вони не хочуть терпіти ані найменшого збитку. Поки санкції вигідні американцям, вони на них із задоволенням йдуть. А коли вони будуть невигідні, американці на них не підуть.
Як змусити Росію піти з Донбасу? По-перше, війни зараз як такої немає, а конфлікт заморожений. По-друге, спонсорування "республік" не припиниться з тієї простої причини, що якщо це зробити, то там почнеться цілковитий голод. Тому на це Росія ніколи не піде.
Взагалі, з цими "республіками" і з Кримом сталося те, що Путін називає геополітичною катастрофою. Це була геополітична катастрофа для Росії. Для України, напевно, теж. Але, перш за все, для Росії. Але для Путіна принципово важливо, щоб люди так не думали. Йому важливо показати, що це не геополітична катастрофа, а, навпаки, великий успіх - "Кримнаш", "рятуємо росіян" тощо. Імідж Путіна зав'язаний на цих "республіках". Тому віддати свій імідж він ні за які гроші не може.
"Путін піде з Донбасу за однієї єдиної умови: якщо він зберігає свій імідж", - говорить Леонід Радзіховський
Я вважаю, що по Криму – тут питання взагалі закрите. А що стосується "республік", то питання відкрите. Путін міг би піти за однієї єдиної умови: якщо він зберігає свій імідж. Як це можна зробити, він начебто пояснив: якщо виконати всі ці Мінські угоди, якщо ці "республіки" отримають привілеї, особливий статус, особливий режим управління тощо, то тоді Путін зміг би в Росії показати вихід з Донбасу в якості великої геополітичної перемоги. Мовляв, ми, Росія, змогли нав'язати Україні і Заходу те рішення, яке нам потрібне. Тому ми йдемо з розгорнутими прапорами і високо піднятою головою.
Але оскільки Україна на це ніколи не погодиться, тому що це означало би політичну катастрофу вже особисто для Петра Порошенка, то, відповідно, це стоп. Ні туди, ні сюди.
Чи допоможе відхід Путіна? Ну, по-перше, він залишився як мінімум до 2024 року. А, по-друге, санкції могли б вирішити проблеми, якби в Росії почався голод. Але таких санкцій ще не існує в природі. Теоретично, якби Захід погодився на величезні ризики і втрати, перекрив би реально торгівлю з Росією, то ось тоді... Але Захід на це ніколи не піде. За 2016 рік торгівля Росії з країнами ЄС та Сполученими Штатами значно зросла. Між іншим, і торгівля Росії з Україною значно зросла.
Тому на такі санкції, які реально ріжуть ножем по живому, жоден дурень ніколи не погодиться. Символічні санкції – це, безумовно неприємно, але абсолютно не фатально для Росії. Більше того, я абсолютно впевнений, що ці дуже грізні і дуже страшні санкції, які обіцяють в лютому 2018 року, які персонально спрямовані проти людей з оточення Путіна – це абсолютна туфта. В тому сенсі, що якщо якийсь Ротенберг або Тимченко, або Ковальчук на законних підставах щось купив у США, наприклад, нерухомість, акції або що завгодно, то ніхто його пальцем не зачепить, а все, що належить йому, при ньому і залишиться. Ось якщо можна довести, що це куплено з ухиленням від податків, відмиванням грошей, тоді будуть проблеми. Але я думаю, що більшість людей з близького оточення Путіна не такі ідіоти, щоб за 4 роки нічого не зробити. Сумнівні активи давно ліквідовані, а безперечні, прозорі активи при них і залишаться. Ніхто їм нічого не зробить.
Я не думаю, що американці підуть на свавілля і почнуть відбирати чесну, так би мовити, власність. Тоді, вибачте, вони всю свою економіку розвалять, а вони цього, звичайно, не робитимуть. Тому санкції – це символічні обміни символічними уколами. Це як дуель, де обидва благородних суперники вистрілили в повітря і розійшлися.
