Шведський економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council АНДЕРС АСЛУНД під час щорічної конференції Ялтинської Європейської Стратегії (YES), яку організував Фонд Віктора Пінчука, розповів "Апострофу", скільки Кремль витрачає на військові кампанії на Донбасі і в Сирії та як такі витрати можуть позначитися на міцності режиму в Росії.
- Сьогодні Крим здається забутим питанням. Ми повинні чекати зміни режиму в Росії для його вирішення?
- В принципі треба чекати зміни режиму в Росії, раніше цього не буде. Вони майже зовсім закрили доступ до Криму. Економічно там дуже важко що-небудь робити на півострові.
- В якому стані кримська економіка? Яка реальна ціна його утримання?
- Крим коштує державному бюджету 2 мільярди доларів на рік. Зрозуміло, що Росія не може зменшити розміри фондів для Криму. Що цікаво – українські підприємства судяться з Росією у міжнародних судах Гаазі на основі угоди про інвестиції, що Україна і Росія ратифікували в 1998 році. Це сильний документ. Ми вже бачили, що перша група маленьких підприємств виграла 189 мільйонів доларів. "Нафтогаз" вимагає 7 мільярдів доларів, різні підприємства Ріната Ахметова – мільярд доларів, стільки ж – "Ощадбанк". В цілому Україна вимагає більше 10 мільярдів доларів у восьми справах в Гаазі. Такий арбітраж коштує досить дорого. Судовий процес недешевий, схоже на те, що українські підприємства переможуть.
- Але Росія може і не заплатити...
- Тоді можна забрати російські ресурси за кордоном завдяки Нью-Йоркській конвенції 1958 року (Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, - Апостроф). Тут в України дуже сильна позиція. Росія про це не подумала. По-перше, Росія взяла відповідальність за Крим, а по-друге, вони офіційно конфіскували ці підприємства, а в-третіх, це двостороння угода, яку підписали Україна та Росія. Вони не думали про економічні наслідки.
- Утримувати Крим і спонсорувати Донбас, вести сирійську кампанію дуже дорого, крім того, є ще дотації для інших окупованих Росією територій. Останні тенденції в економіці – мінімальне зростання, пенсійна реформа – це свідчення того, що наближається момент, коли, скажімо, вони не зможуть дозволити собі витрачати гроші на Донбас?
- Так, я думаю, це реально. Про Крим так не скажуть, а ось про Донбас – можливо. За моїми оцінками, військові дії коштують приблизно 3-4% від російського ВВП. Це значить, що поки Росія буде продовжувати кампанії в Україні та Сирії у неї не буде економічного зростання, принаймні, не більше 1% або близько того. Якщо ми говоримо про цифри, то Росія підвищила військові витрати на 2% ВВП з 2008 року по 2016-й. Це по-перше. Далі, 2 мільярда доларів на рік забирає Крим, ще стільки ж – для Донбасу, 0,3% ВВП. Це цивільні витрати. Крім того, фінансові санкції складають 0,7-1,5%. В сумі це 45-60 мільярдів доларів на рік. Це половина ВВП України та 3-4% ВВП Росії.
Питання в наступному: Росія хоче війни або реформ та економічного зростання. Відповідь очевидна. Але в такому разі Володимиру Путіну потрібні маленькі переможні війни. Як їх фінансувати? На 2% підвищили ПДВ, також проводять пенсійну реформу. Це прямий перерозподіл від народонаселення на користь маленьких еліт силовиків і клептократів.
- Тобто як військовий комунізм?
- Майже. Не комунізм – військовий капіталізм.
Читайте також: Є спосіб відновити мир між Україною і Росією - Курт Волкер
- Як ви оцінюєте наявний зараз у Росії запас міцності?
- Очевидно, що Путін не хоче ніяких реформ та економічного зростання. Йому потрібна макроекономічна стабільність, чого немає. І ще він хоче вкрасти стільки, скільки можливо. Але це варіант, якого не вистачить надовго.
- Маєте на увазі відмивання грошей?
- Наприклад, коли труби для "Газпрому" виробляють Ротенберг або Тимченко.
- Коли фірми-прокладки перепродають товар одна іншій за завищеною ціною?
- Так, відкати становлять до 50% вартості цих проектів. Звичайно, Путін включений у це. За моїми оцінками, ці люди, група Путіна з Ротенбергами, Ковальчук, Тимченко, крадуть по 15-20 мільярдів доларів на рік. Це просто бандитський режим.
- По ідеї, ніякий режим, тим більше бандитський, не може існувати вічно. Коли нинішня економічна політика може мати якісь політичні наслідки?
- Але Радянський Союз проіснував досить довго. Погана система може існувати тривалий час, можна подивитися на приклади Роберта Мугабе, який зламав економіку Зімбабве, Уго Чавес, а тепер Ніколас Мадуро продовжують робити це з Венесуелою. Її ВВП за три роки знизився на 50%, але він досі при владі.
- Як по-вашому, "Північний потік-2" – це політичний проект?
- Звичайно.
- Чи є хтось, кому він вигідний економічно?
- Тим, хто виробляє труби, наприклад, це Ротенберг і Тимченко. Їм треба більше грошей, це зрозуміло. Путін також заробляє гроші таким чином, це вигідно для великих підприємств, які входять в цей консорціум, адже вони отримують дешевий газ і мають більше влади на ринку – вони можуть підвищити ціни, і тоді це буде вже олігополія, а не вільний ринок.
- Як Європейський Союз допустив будівництво "Північного потоку-2"?
- Був дуже сильний лобізм з боку Німеччини, Голландії та Австрії, особливо всередині Європейської комісії.
