Роздробленість політичних сил, що діють на умовно-помаранчевому електоральному полі, працює на руку діючому президенту, відбираючи голоси у Юлії Тимошенко. Причому лідери цих політичних сил чудово це усвідомлюють і більше того - підтримують. Адже для них такий стан справ означає наявність фінансування, медійної та організаційної підтримки, вважає політолог, кандидат філософських наук Валентин Гладких.
- Як відомо, партії "Самопоміч" і "Демократичний альянс" уклали політичний союз і збираються разом іти на вибори. На вашу думку, чому до цього союзу не долучилася "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка, хоча про це раніше і йшли розмови, чому склався лише дует, а не тріо?
- Якщо мова про те, що укладена якась угода щодо участі у виборах, то виникає питання: у яких саме виборах? Якщо це президентські вибори, то потрібно говорити інакше: що "Демократичний альянс" підтримав Андрія Садового і, відповідно, його похід на президентські вибори. Але як у цю схему вписується Анатолій Гриценко? Він також мусив підтримати Садового і відмовитися від президентських якихось амбіцій? Чи, можливо, навпаки, Садовий мусив відмовитися від своїх амбіцій і підтримати Гриценка? Цілком очевидно, що обидва варіанти - неможливі. Тому що і один, і інший мають власні претензії. Хоча і у того, і в іншого вони, звичайно, нічим не обґрунтовані. Втім, на президентські вибори вони навряд чи могли б об’єднатися.
Що стосується парламентських виборів... Я також думаю, що навряд чи вони об’єднаються. Та й взагалі, я не став би вживати термін "об’єднання". Там просто немає кому з ким об’єднуватися. Адже якщо Самопоміч - це справді парламентська партія, у якої є, або принаймні була, якась структура, то я не думаю, що те саме можна сказати про "Демальянс". На превеликий жаль. Тому що Демальянсь, якось зупинився, заморозився у своєму розвитку. І це насправді дуже сумно. А якщо говорити про Гриценка, то ця гра банально не про нього.
- Якщо говорити про Садового і Гриценка в контексті президентських виборів: наскільки перетинаються їхні електоральні поля? І наскільки вони можуть відібрати голоси один в одного, якщо підуть окремо?
- Я, відверто кажучи, вважаю, що і той, і інший насправді будуть забирати голоси у Тимошенко. Якщо мислити традиційними категоріями, термінами 2004-го року, які абстрактно можна назвати "біло-блакитним електоральне поле", "помаранчеве електоральне поле", то зрозуміло, що і той і той кандидат - представлені на умовно помаранчевому полі. А на умовно помаранчевому полі є два основних претенденти - це Порошенко і Тимошенко. І у Порошенка схема - доволі проста: не хочеш голосувати за діючого президента, тоді потрібно, щоб було безліч кандидатів того ж самого ідейного спрямування, аби розпорошити і не дозволити сконцентруватися і мобілізуватися опозиційному електорату помаранчевого ідеологічного забарвлення. І, власне кажучи, всі, хто на цьому полі пасеться, якраз цю функцію і виконують.
- Якщо взяти гіпотетичний сценарій і уявити, що в другий тур вийшли Гриценко і Садовий: як ви вважаєте, у кого з них більше шансів?
- Це, насправді, надто фантастичний сценарій. І я навіть не знаю, у кого з них більше шансів. Адже насправді будуть вирішувати інші речі - структура, гроші, технологи... Тому, я думаю, що і в того, і в іншого, будемо тверезо дивитися на ситуацію, немає жодних шансів.
У Садового взагалі сумна ситуація, тому що "Самопоміч" - це такий собі варіант Демальянса. Але якщо останні зупинилися у своєму розвитку, то ці - навіть деградували. Фактично партія, яка у 2013 році сприймалася, як ліберальна, як партія містян, і, якщо хочете, партія середнього класу, як "Самопоміч" сама себе позиціонувала, виродилася у невідомо що. І я думаю, що для багатьох це було величезне розчарування. Замість того, щоб продовжувати свою експансію і стати загальнонаціональною партією в повному значенні цього слова - у "Самопомочі" вирішили дрейфувати в інший бік і в результаті перетворилися на міську партію, рівня Вінницької європейської ініціативи, але у львівському варіанті. Це дуже сумно.
Що ж до Гриценка... мені не зрозуміло, а наскільки у нього взагалі є (партійні) структури? Чи в Громадянській ініціативі все зводиться лише до самого Гриценка? От, скільки, своїх представників вони провели на виборах до ОТГ? А це дуже важливий показник, який свідчить про те, як глибоко протягуються партійні структури. І я чомусь думаю, що вони практично ніяк не протягуються, а все це все існує на папері і виключно у медійному висвітлені.
Тому я ставлюся дуже скептично і до перспектив Садового, і до перспектив Гриценка. А за Демальянс Гацька навіть сенсу немає говорити.
- У Гриценка, згідно з опитуваннями, значний рейтинг. Але замість того, щоб його розвивати і підтримувати за рахунок пошуку союзників він, складається враження, своєю риторикою робить все для його зниження. Мається на увазі - можлива співпраця з тією ж "Самопоміччю", якоюсь мірою - Наливайченком, якоюсь мірою - Саакашвілі... Чому він, замість того, щоб іти на домовленості, шукає конфронтації?
- Тому що завдання всіх цих кандидатів - а це є технічні кандидати-спойлери, - створити ілюзію про максимально широку і різнобарвну опозицію, де кожен з тих, хто підтримував Революцію Гідності, але на сьогоднішній день умовно не підтримує Порошенка і парламентську коаліцію, має можливість обирати собі кандидата до смаку. І в такий спосіб унеможливити формування якоїсь підтримки одного кандидата на цьому ідеологічному ґрунті.
- Тобто, ви не бачите шансів, що Гриценко колись, нехай у перспективі, об’єднається із "Самопоміччю" і "Демальянсом"?
- Ні. Не бачу жодних.
- Навіть напередодні парламентських виборів?
- Напередодні президентських - це взагалі очевидно. А що стосується парламентських виборів, то я також не бачу сенсу їм об’єднуватися. Тому що, принаймні, на минулі вибори і Гриценко і Садовий ішли окремо і зараз, думаю, будуть іти окремими колонами. Хіба що, я думаю, обидва не пройдуть.
- А щодо перспектив рейтингу Гриценка, як ви думаєте, чи буде він триматися на тому ж рівні, можливо буде і надалі рости, абовпаде?
- Я думаю, що всі опитування, які сьогодні проводяться, насправді не є рейтингами підтримки кандидатів, а рейтингами ядерного електорату. Тобто за великим рахунком - це той сталий електорат, який є у того чи іншого політика. І мені здається, що це буде взагалі стратегія цих виборів - скажімо так не розширювати (свою підтримку), не боротися за так званих "противсіхів", а навпаки - максимально розмивати електоральне поле з метою недопущення надмірної концентрації і мобілізації електорату хоч когось з інших претендентів.
- Чию стратегію ви зараз маєте на увазі?
- Стратегію влади. Якщо ми говоримо про президентські вибори, то стратегію Порошенка. Тобто, мета не в тому, щоб максимально набрати свої голоси (це само собою). Але свої голоси можна розширити за рахунок кого? Або за рахунок "противсіхів", або за рахунок тих, хто взагалі не хоче йти на вибори. А це проблематично. Тому треба зробити так, щоб твої 15-16% виглядали не такими вже і мізерними. А для цього потрібно, щоб інші потенціальні конкуренти мали по 12%. Ось така проста логіка. Це просто дешевше. Тому запустять на це поле купу спойлерів, де кожен повідгризає один у одного по 2%. Вісім кандидатів по 2% - ось вам уже і 16%. Тому я, чесно кажучи, і не вірю у перспективи об’єднання цих сил на одному ґрунті.
Так само, як я не вірю і в об’єднання і представників правого сегменту, які так само багато говорили про те, що, мовляв, ми, націоналісти, мусимо об’єднатися і піти єдиним фронтом. Вже "Свобода" явно показала, з ким вона йде одним фронтом, виставивши Кошулинського. Я думаю, ті самі кроки буде робити "Національний корпус". Я не взагалі не знаю, чи існує на сьогодні політична сила, як "Правий сектор"....
Думаю, така ж сама стратегія буде проводитись і на біло-блакитному електоральному полі. Не думаю і не вірю в те, що вони підуть з одним кандидатом. Не тому що вони не зможуть домовитись, а тому що просто їм створюють такі умови, коли стимулюють певних людей туди всовуватись і розмивати це електоральне поле.
- А як ви думаєте, окремі кандидати, давайте візьмемо умовний "демократичний табір", керівників тих же самих "Самопомочі", "Громадянської позиції" і "Демальянсу", вони розуміють, що їх ставлять в такі умови, щоб змусити не об’єднуватись?
- Звичайно. І я вважаю, що вони не просто це розуміють. Думаю, це передбачає також наявність фінансування, медійної та організаційної підтримки. Це люди, які не один рік в українській політиці, причому на найвищому рівні. Тут я не маю на увазі Гацька, я про Садового і Гриценка. Вони прекрасно усвідомлюють правила гри і своє місце в цій грі. Інша справа, що в даний момент вони просто ставлять перед собою задачі поборотися за президентський пост, а зробити підготовку до парламентських виборів. Окрім отримання певних матеріальних винагород, я думаю, для них це ще й засіб зробити собі фундамент для парламентської кампанії. Там вже вони будуть більш серйозно ставитися і боротися, адже для них дуже важливопотрапити в парламент.
Я не сприймаю цих людей, як кандидатів в президенти, які насправді збираються боротися за президентський пост. Відсутність достатніх самостійних фінансів, відсутність потужних партійних структур - робить це неможливим. І також відсутність серйозної соціальної підтримки суспільства, попри усі опитування. Адже є ще й той момент, що громадська думка, насправді, надто переоцінена. Лежачи на дивані та дивлячись інтерв’ю, можна когось підтримувати. Але піднятися з дивана в день голосування і проголосувати – це абсолютно інша модель електоральної поведінки. Ми не знаємо, скільки з тих виборців, які на сьогоднішній день на умовно помаранчевому полі ідеологічно підтримують тих чи інших кандидатів, будуть мотивовані, щоб прийти проголосувати насправді. І це велика проблема. Самого виборця потрібно довести до дільниці. Для цього потрібно працювати, а це недешеве задоволення.
