Адміністрація президента Дональда Трампа має намір дозволити видобуток нафти майже вздовж усього американського узбережжя. Це дозволить значно збільшити видобуток у США, які вже зараз є найбільшим виробником сирої нафти у світі.
"Апостроф" розбирався, як плани Білого дому вплинуть на світовий ринок нафти, і чи призведуть вони до краху нафтової галузі Росії.
Президент США Дональд Трамп планує зняти обмеження на видобуток нафти на американському морському шельфі.
Зараз морський нафтовий промисел у США здійснюється лише в Мексиканській затоці (яка з легкої руки Трампа була перейменована на Американську затоку в січні 2025 року).
Видобуток на інших ділянках шельфу обмежений з міркувань екології – відповідні рішення приймалися переважно президентами-демократами, зокрема Бараком Обамою та Джо Байденом.
Дональд Трамп, як відомо, суттєво менш чутливий щодо екологічних питань, а тому схильний пом'якшити непотрібне з його точки зору регулювання видобутку корисних копалин. У тому числі це має торкнутися морського нафтового промислу.
Згідно з п'ятирічним планом реалізації нафтових ліцензій (2026-2031 роки), буріння свердловин передбачено вздовж усього узбережжя Каліфорнії (починаючи з 2027 року), а також біля берегів Флориди (з 2029 року) та Аляски (з 2030 року).
Нафтовидобуток з перспективою
США вже досить давно відіграють помітну роль на світовому ринку нафти, а з недавнього часу є її найбільшим виробником (близько 14 млн барелів на добу в 2025 році), обігнавши за цим показником Саудівську Аравію (понад 11 млн барелів на добу) та Росію (близько 10 млн барелів).
Однак розробка морського шельфу, а також інші проєкти у світлі пом'якшення регулювання з боку адміністрації Дональда Трампа, здатні зробити Америку знову великою – принаймні у сфері нафтовидобутку.
Але чи зможе рішення щодо морського шельфу вплинути на світовий ринок нафти?
Це цілком можливо, щоправда, це станеться, скажімо так, не завтра.
"Це процес нешвидкий - необхідно провести геофізичні роботи, розвідку, і, якщо там щось є, потрібно здійснити облаштування свердловин, - розповів "Апострофу" директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. - І з моменту отримання ліцензії до початку комерційного видобутку (може пройти) років сім".
Крім того, додає експерт, не виключено, що рішення про видобуток на морському шельфі буде скасовано, або, принаймні, заморожено: "Трамп не вічний - йому залишилося-то три роки, і він наступного року взагалі може стати “кульгавою качкою”, якщо на виборах до Конгресу (відбудуться 3 листопада 2026 року - "Апостроф") республіканці програють, тому що демократи все це заблокують”.
Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар погоджується з тим, що видобуток на американському морському шельфі, якщо він взагалі відбудеться, розпочнеться не раніше, ніж за кілька років.
Однак збільшення нафтовидобутку в цілому відповідає інтересам США в їхньому прагненні набути енергонезалежності, а тому цілком можливо, що розробка шельфу в тому чи іншому вигляді має перспективи.
І, звичайно, це вплине на енергетичну ситуацію у світі.
За словами Михайла Гончара, американська нафта – і йдеться не лише про морський шельф – може повторити історію американського газу.
"У нульові Сполучені Штати були найбільшим у світі імпортером газу, зараз США завдяки "сланцевій революції" - найбільший у світі експортер газу. І з нафтою історія, звичайно ж, із певним тимчасовим лагом, повторюється", - сказав експерт.
Удар по країні-агресорці
Таким чином, можемо констатувати, що нинішня американська адміністрація має на меті значне збільшення нафтовидобутку.
"При всьому суперечливому ставленні до Трампу - він зараз суттєво змінює енергетичний ландшафт світу, він робить наголос (у тому числі) на видобутку нафти – сланцевої й на шельфі, і "блакитною" мрією Трампа є те, щоб США домінували на світовому ринку нафти, а потім і світлих нафтопродуктів - дизельного палива і бензинів, - заявив у розмові з "Апострофом" голова ради Української асоціації поновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв.
Нас у цій ситуації, звичайно ж, цікавить Росія, а, точніше, вплив рішення адміністрації Трампа на її нафтові доходи, які забезпечують близько третини бюджетних надходжень, значна частина яких потім спрямовується на фінансування війни.
І тут є привід для стриманого оптимізму.
По-перше, очевидно, що російська нафта є прямим конкурентом для американців, а тому, незважаючи на гучні заяви про спільні багатомільярдні проєкти, адміністрація Трампа, як мінімум, не рятуватиме нафтову галузь РФ.
"Незважаючи на пропутінську позицію Трампа - коли слон повертається, він навіть якщо не хоче завдати шкоди тим, хто знаходиться поруч з ним... Американці нарощують видобуток, і це битиме по російському нафтовидобутку, тому що росіяни не витримають гонки", – пояснює Михайло Гончар.
Ще один інструмент знищення російської нафтової галузі – зниження котирувань.
"Вони (американці) хочуть на найближчому горизонті в декілька років утримувати ціни на рівні $50 за барель, вони обвалять ринок Російської Федерації, і в цьому, я думаю, саудити стануть їхніми союзниками, і потім, у довгостроковій перспективі, буде підняття ціни до $72-77 за барель", – розповідає Станіслав Ігнатьєв.
Крім того, нагадаємо, стосовно російської нафти діють американські (і менш ефективні європейські) санкції. Не кажучи вже про українські "санкції" у вигляді ударів дронів по НПЗ і нафтобазах, а також по суднах "тіньового" танкерного флоту РФ. І все це також сприяє деградації російського нафтопрому.
Все це чудово розуміє Путін, а тому піднімає ставки, використовуючи для цього свій улюблений шантаж.
Хотілося б, щоб це розумів і Трамп. І щоб він у цій ситуації не моргнув першим.
