Нардеп Данченко про інформаційну атаку на нього та політичні кульбіти політиків

Після виборів Україна живе не тільки думками про нового президента, але й про новий парламент. У зв'язку з цим все частіше з'являються новини про нові політичні проекти і вихід чинних політиків зі старих. Так, нещодавно політикум здивував Андрій Садовий заявами про те, що фракцію незабаром покине група депутатів. Але крім Єгора Соболєва, який анонсував свій новий політичний проект, ніхто з фракції публічно більше не висловився з цього приводу. Про те, що все ж таки відбувається в партії, і чи варто очікувати об'єднань нових і старих політпроектів – в інтерв'ю "Апострофу" розповів народний депутат, глава комітету з питань інформатизації та зв'язку ОЛЕКСАНДР ДАНЧЕНКО.

- Поки готувалася до інтерв'ю, помітила, що останні кілька днів в інформаційному полі помітно почастішали негативні публікації про вас. З ким або з чим це пов'язуєте?

- Тут може бути багато версій. А, ось, яка з них реальна – я не знаю. Зазначу лише, що ця кампанія дуже схожа на ту, що була минулого літа. Але це може бути пов'язано і з певним постпрезидентським "травматичним" синдромом, коли всі ведуть боротьбу за віртуальні посади в нових командах, адже в цих інформаційних атаках я ніби переходжу з "Самопомочі" і прошусь або вже навіть переходжу до Володимира Зеленського. Але насправді це виглядає так, ніби хтось дуже не хоче, щоб так сталося, незважаючи на те, що ніяких таких переговорів я не веду. Виходить, як у футболі, коли закидають інформацію про трансфер, дуже часто потім такий перехід багато в чому зривається через це.

Тому за цим стоять або все ті ж люди, які минулого літа хотіли мене очорнити, оскільки теж грають у політику і, таким чином, борються зі мною, як з потенційним конкурентом; або хтось дуже сильно не хоче бачити мене там, куди я, до речі, поки не збирався йти. Ні Зеленського, ні когось з його штабу я особисто не знаю, і жодні перемовини ні з ким не вів і ніякі пропозиції не отримував. Мені, звичайно, приємно думати, що ця вся кампанія – заслуга моєї роботи за останні 5 років (посміхається)... Значить, так сильно бояться, що про всяк випадок вирішили почистити потенційних конкурентів, щоб я не зміг далі просувати реформи і бути сильним гравцем в майбутньому.

- Так, а все ж таки, ви для себе розумієте, які групи впливу намагаються зірвати можливу вашу участь у Зе!Команді? Навіть, якщо таких переговорів, з ваших слів, ви не ведете.

- Я у житті досить доброзичлива людина і в принципі вважаю, що у мене немає ворогів, як би там хтось не думав. Але в одній з цих інформаційних атак хтось додумався навіть тегнути і міністрів, і європейських політиків. У відповідь отримав дзвінки підтримки від деяких представників європейських інституцій.

Зараз точно знаю, що є одна людина, яка всі останні роки і зараз хоче все-таки мені "насолити", за щось там помститися. З іншого боку, хто б міг блокувати мої подальші кроки? Ну, напевно, дуже багато людей хоче бути в команді майбутнього президента, якихось майбутніх командах на різних провідних ролях. І, оцінивши мої перспективи, всіляко намагаються "збити". Якщо запитаєте, хто конкретно – я не зможу сказати точно.

- Давайте я перефразую: з вашим колишнім бізнес-партнером Олександром Кардаковим у вас є на сьогоднішній день якийсь відкритий конфлікт? Як у вас закінчилися бізнес-відносини?

- Важке питання. Я, по правді кажучи, не дуже хотів би цієї теми торкатися, але бачу, ця тема постійно багатьом не дає спокою, на ній спекулюють, тому рано чи пізно потрібно відповідати. У мене особисто конфлікту немає. Мені, навіть, важко сказати, як ми розійшлися, тому що цей процес виглядав досить дивно.

До моменту, як ми остаточно припинили роботу, за рік я так і не зміг з ним поговорити. Тобто я робив весь цей час спроби зустрітися, пояснити, тому що я вважав, що нас з ним хтось розводить і грає на підвищення ставок. Але, на жаль, Кардаков не захотів зі мною протягом року зустрітися. Все, що потім відбувається, я отримую або з преси, або від якихось інших людей. От і все. Але навіть незважаючи на це, у мене з ним конфлікту немає. Повторюся, це моя особиста суб'єктивна думка. І чомусь мені здається, що з багатьма його колишніми топ-менеджерами у нього у підсумку виходять такі ось відносини.

Можливо, він мене зараз бачить якимось конкурентом. Не знаю. Це тільки мої здогадки, бо контакту у мене з ним немає. Якщо це так, то від цього навіть трохи прикро. Ті 15 років, що ми будували успішно компанію "Датагруп", ми з Кардаковим разом зробили дуже багато. І без Кардакова багато речей не відбулися б. І я завжди це наголошував. Але на сьогоднішній момент маємо те, що маємо.

- У тій же пресі звучить фраза, що ви потрапили до парламенту, зрадивши партнерів по бізнесу. Як поясните таку оцінку ваших дій?

- Мені дивно чути такі вислови. У мене був один-єдиний бізнес - компанія "Датагруп". І, насправді, мене важко назвати партнером по бізнесу, коли у мене в бізнесі було 2,3% менеджерських... Тобто мені приємно, звичайно, коли так називають партнерів. Акціонерами компанії, на момент мого відходу, був відомий американський фонд і Олександр Кардаков, і від них я не чув жодних претензій на мою адресу. Так, я був беззмінним керівником цієї компанії і мав свої менеджерські 2,3%. Але більше ніяких інших спільних бізнесів ні з ким по життю не мав.. Той же Кардаков після гучного інтерв'ю Євгену Черняку публічно не підтвердив будь-які інсинуації і претензії на мій рахунок, додавши, що всі мої рішення були в сфері інтересів компанії. Від себе зауважу, що компанія при мені була лідером в своїй галузі і виконувала абсолютно всі плани, затверджені акціонерами.

- Ви були на трудовому контракті?

- Так, правильно. У мене був трудовий контракт, підписаний на 3 роки. Я отримував офіційну зарплату, не маленьку, яка задекларована. Я достовірно знаю, що і як відбувається і зараз в "Датагруп" до дрібниць, але ніколи в житті, якщо мене не змусять це зробити, я про це не говоритиму, тому що вважаю це підлістю.

Компанія і багато тих, з ким я раніше працював, продовжують жити, існувати. Фактично, з усіма з ким я працював тоді, зараз підтримую дружні відносини і мені не хотілося б наносити найменшої шкоди комусь з них. Це моя життєва стратегія. Тому всі інсинуації, які можуть бути у Кардакова по відношенню до мене – ще більше не зрозумілі... Я б міг вам пояснити і розповісти, як ми розійшлися, якби він хоча б поговорив зі мною тоді, але розповідати по суті нічого.

- Так, а що на рахунок Зеленського, вас же не випадково пов'язують з ЗеКомандою? Особливо з огляду на той факт, що ви добре знайомі з Олександром Данилюком, який зараз є одним з ключових гравців у команді майбутнього президента...

- Ніяких переговорів немає. Противно дивитися, як багато хто перевзувається зараз навіть не в повітрі, а в кульбіті. Причому деякі встигають двічі переодягнутися в одному і тому ж кульбіті. Я противник цього всього. У мене чесні і відкриті відносини з лідером "Самопомічі" Андрієм Івановичем Садовим, з політрадою і з колегами по фракції. Напевно, це теж моя проблема по життю, тому що я завжди кажу правду. І моя емоційна правда природньо не може подобатися всім.

Яким буде моє майбутнє – я вам точно не можу сказати, тому що я просто не знаю. У мене є внутрішні питання до себе, до своєї особистої стратегії. У мене є бачення і питання, як би мала розвиватися "Самопоміч". Чому у нас замість 12% рейтингу зараз 2,4-2,7%? Чому в Києві у нас рейтинг менше 0,1%? І цю свою точку зору чесно і прозоро я доносив останні півтора року керівництву партії.

- І що саме ви доносили? Як ви пояснювали Андрію Садовому, в чому полягає настільки низький рейтинг партії?

- Перед тим, як відповім скажу, що до нас потрібно було відноситься більш поблажливо. Ми були такими романтиками, які зайшли на тлі колосальної підтримки лідера Львова Андрія Садового та на тлі успіху київської фракції. Коли в Києві партія виграла вибори, це було для всіх сюрпризом. Садовий зібрав тоді фантастичну команду людей. Він зібрав команду зірочок, це було якраз те, чому мене вчили в футболі – повинна бути команда-зірка. Далі потрібно було цих зірок ліпити в команду, наскільки можливо. Цього, на жаль, не вийшло.

Розрив між лідером у Львові і фракцією, яка складалася з фантастично сильних, але недосвідчених у політиці людей, був колосальним. Кожен з нас був лідером в галузі, кожен реально щось зробив у своєму секторі і, звичайно, навіть мені здавалося, що прийшовши в цей парламент, а тим більше ставши главою комітету, я однією лівою ногою зможу змінити країну. І я хочу сказати, так би воно й було, якби ми були при владі, якби у нас була можливість приймати рішення, якби у нас був Кабмін. Ми зіткнулися з тими речами, які зараз не знають і близько всі ті, хто рветься до влади. Це зовсім інше життя.

Ми були не готові до такого, ми хотіли щось зробити. Так, щось вдавалось, наприклад, антикорупційні речі, тендери 3g і 4g. Я шалено вдячний Олександру Животовському, Дмитру Шимківу, усьому колективу УДЦР. Ми разом, за підтримки Кабміну, Адміністрації президента, змогли проскочити з цим. Чому проскочити? Тому що, якщо говорити про ProZorro, тому й вони тоді встигли запуститись, а далі все зупинилося. У нас були успіхи, але ми потрапили під каток нерозуміння тих старих команд, тих старих політиків, яким це не потрібно. І друга наша помилка, як не сумно це звучить, це вихід з коаліції.

Я розумію, що зараз скажу дуже непопулярну річ, але ви знаєте, що люди з Британського парламенту, наприклад, з Європи, з Америки, дуже досвідчені політики говорили: "Коли ви були в коаліції, всі працювали набагато ефективніше, тому що ви їх змушували слухати, ви їх змушували робити більше хорошого і заважали робити їм відверту нісенітницю, якої дуже багато зробили. Коли ви вийшли, замість вас швидко знайшли будь-якими методами, зокрема корупційними, заміну і вже, не звертаючи на вас уваги, почали робити все в 10 разів гірше, ніж було б з вами".

І потрапивши в цю незрозумілу ситуацію зі сміттям, коли саме указом з Києва був засипаний Львів сміттям, все стало зрозуміло. Тобто в ситуації, коли українське місто Львів, яке визнанно найкращим туристичним містом, куди всі ті, хто засипав його сміттям, їздили на каву, книжкову виставку, джаз-фест, вирішили піти на цей низький крок. Ці люди повинні просто вибачитися перед львів'янами і всією країною. Такого ніде не було.

- Хто персонально несе відповідальність за це?

- Якби я точно знав хто, я б вам сказав. Але я не хочу бути голослівним. Я точно знаю, що це були вказівки з Києва. А від кого саме – я особисто не чув.

- Давайте інакше: без відома першої особи такі акції навряд чи можна зробити?

- Я думаю, що, на жаль, так. Напевно, це теж один з результатів 75% на 25%.

Після цього подальше наше політичне плавання, спроби кожного зробити щось хороше, позитивне призвело до того, що наш виборець перестав нас розуміти, тому що ми скотилися до відверто націоналістичних ідей, до блокування Грушевського, за що кияни, до речі, дуже злі на нас. Ми стали менше зрозумілими, ніби як ліберальна партія і виступаємо за відкритий ринок землі, а саме наших голосів не вистачає, щоб зробити потрібну реформу в Україні, наприклад.

Ось всі ці речі і привели до того результату, який, на жаль, є на сьогоднішній день.

- Зі зміною влади обговорюєте у фракції якісь можливі варіанти коаліції з новими політичними проектами?

- На сьогодні всередині парламенту можливі союзи з кимось ми точно не обговорюємо. Принаймні я про це не знаю, але навряд чи я б цього не знав, якби щось відбувалося. Ми точно не обговорюємо якісь коаліції конкретно зараз.

Я думаю, що ми повинні бути зараз у коаліції з українським народом, і за час, що залишився до каденції цієї Верховної Ради доопрацювати важливі питання. Це той шанс, який Володимир Зеленський зараз подарував і парламенту, і країні.

Сторона, що програла, яка блокувала усіма силами закон про імпічмент, закон про президента, закон про зняття депутатської недоторканності і вибори, зараз, опинившись з іншого боку, мені теж це неприємно насправді, поспіхом кинулася міняти ці закони. Вони теж дуже швидко перефарбувалися, що виглядає не акуратно, тому що це все більше з переляку. Але, як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло.

Ці 75%, які проголосували за Зеленскього і проти чинної влади, зараз дали шанс українському парламенту зробити те, що депутати не могли зробити останні п'ять років, але вже під тиском людей, які проголосували за необхідність змін у країні.

- Як ви для себе визначаєте вашу особисту стратегію? Поділіться, які думки є на цей рахунок.

- Я людина результату, і для мене дуже важливо, як і в футболі, так і в політиці, в бізнесі перемагати і досягати результату. Не просто результату, а позитивного результату.

- Давайте конкретніше: з партією "Самопоміч" ви бачите варіанти, як домогтися того позитивного результату, про який ви говорите?

- На сьогодні я є членом фракції "Самопоміч". Два тижні тому і останні півтора року, не тільки я, але ще група людей, які переживають за партію і хотіли б, щоб вона була сильною, передали своє бачення розвитку партії та виходу з тієї непростої ситуації, в якій ми всі разом опинилися. І моє майбутнє там залежить від того, почують мене чи ні.

Як і де себе реалізовувати далі? Я дуже сильно над цим думаю. Я розумію, що ніхто не повірить, але я хотів би все-таки реалізувати свої ідеї, які змінять цю країну. Коли приходила "Самопоміч", ніхто в цій країні, жодна людина, не говорив про цифрову економіку. Ми принесли це з "Самопоміччю" і останні два роки всі говорять в Україні про це. Але, крім нас, мало хто знає, як це робити, та й не хоче цього робити. Це, до речі, проблема тих опонентів, які зараз на мене ллють бруд.

- А ви виходили з ними на зв'язок якось?

- Зі мною не хочуть говорити, сказати, напевно, нічого. Але я готовий спілкуватися, я готовий публічно запросити всіх на розмову, дебати, якщо хочете, всіх тих, хто підтримує мене, всіх, хто не підтримує, хто лайкає, пише гидоту, або, у кого є питання до мене.

- Кардакова готові запросити?

- Звичайно, і не тільки його, а абсолютно всіх. Я не хочу зациклюватися на ньому. Я запрошую всіх до обговорення. Я цього не боюся. Але, в будь-якому випадку, подальша моя стратегія полягає в тому, щоб принести користь, засновану на своїх знаннях і ідеях, отриманому досвіді за останні п'ять років, які для мене, знаєте, як такий хороший коледж, але тепер треба переходити до університету.

- І з якою оцінкою?

- Не мені судити, а галузі, виборцям. Але цей багаж знань вже дуже серйозний для того, щоб рухатися далі. Тому що будь-хто, хто прийде наступним, йому доведеться витрачати стільки ж часу, я це точно знаю, для того, щоб пройти ось ці всі університети. У мене дуже хороші стосунки і підтримка з боку європейських та інших міжнародних інституцій. У мене є бачення, як розвивати, наприклад, не тільки цифрову економіку.

У нас величезний потенціал у розвитку міжнародних відносин, міжнародно-економічної діяльності. Але він на сьогодні - на мінімумі. У нас, вибачте, в посольствах люди на паливі економлять замість того, щоб думати як представляти країну. Ось мені хотілося б це доробити і довести до розуму. Шкода це все кидати. Тому я буду і далі максимально ефективно використовувати досвід і отримання знання, щоб привносити зміни в країну.

- Я все-таки не почула від вас відповіді. Якщо фракція "Самопоміч" прислухається або візьме на озброєння те бачення розвитку ситуації, який ви запропонували, і знайдеться якесь спільне рішення, ви готові далі йти з цієї парією? Єгор Соболєв, наприклад, не готовий.

- Я дуже не люблю ці "якщо". Але мені здається, що, якщо є можливість змінити стратегію, то все можна зробити. Тим більше, що зараз цікавим буде запит на об'єднання. До кожного з нас можна по-різному ставитися. Є помилки, за які треба відповідати. Я не вірю в повністю ліберальні речі, тому що я зараз багато вчуся політиці, зокрема і за кордоном, і є статистика, що ніде в світі чисто ліберальна ідея взагалі не пройшла, ніде в світі. Тобто такі проекти, як "Люди важливі", наприклад - цікавий напрям, класний, але повністю в ліберальну платформу я не вірю, тому що в світі вона всюди програла. Але люди, які там збираються - це дійсно нові обличчя, я їх усіх знаю, симпатизую, комусь більше, комусь менше, це абсолютно нормально.

Дуже цікавий, з моєї точки зору, виходить проект у Ігоря Смешка. Якщо прочитати його програму, я вважаю, вона найкраща з усіх. Він для багатьох сюрприз цих виборів. Досить чітка, хороша програма, знаєте, з нотками побудови класного британського, американського зразка консервативної партії.

- А в партію "Слуга народу" вірите? Незважаючи на те, що поки ніхто толком не знає, хто буде її представляти.

- Так. Я не знаю, хто там і що там робив у команді, але вони молодці. В футболі, як і в політиці є таке правило: гра забувається, рахунок залишається. Ти можеш фантастично класно грати, але програти 0:1. Через два дні всі забудуть, як ти там п'ятою намагався зіграти, а всі запам'ятають рахунок 0:1, і через сто років, через двісті років від тебе залишиться лише рахунок.

Так, у них зараз труднощі, буде бійка за ці посади, за місця, і кількість акробатів, які зараз навіть не стоять у черзі, а крутяться в повітрі, до них, напевно, буде божевільною. Тут дуже важливо, щоб "Слуга народу" зміг відфільтрувати ось цей список перевертнів, тих, хто до них намагається перекинуться.

До речі, цікава історія, мені в день кілька дзвінків надходить від знайомих з питанням: так що, коли я з ними, я ж у Кривому Розі народився (сміється). Я хоч із Кривого рогу, але не з "95 Кварталу". Як би хотілося, щоб з наступною владою були не донецькі чи вінницькі, а просто українські.

Якщо повернутися до вашого запитання, я чув ще, що Антон Геращенко з Арсеном Аваковим свою партію роблять. Той же Гройсмен анонсував свій новий проект. Зрозуміло, що гравцями точно залишиться президентська якась партія. Я не до кінця розумію "Народний фронт", яка у неї стратегія. Є "Батьківщина", яка нікуди не дінеться.

- Таке ось дроблення електорату розумно?

- Так, зараз багато хто обговорює, що це теж може створити проблеми. Зараз потрібно зробити так, щоб всі ці проекти все-таки змогли навколо когось об'єднатися. Тому що зараз принцип - два українці, три гетьмани - може зіграти в абсолютний мінус.

Повинно бути те об'єднання, яке використає черговий шанс на зміни в країні і нарешті поведе країну вперед. Вперед - це сильна економіка, це щасливі люди з гідною зарплатою і ті, які хочуть жити, працювати в Україні, це сильна армія. Я не вірю в силове вирішення конфлікту на Донбасі. Їм, в першу чергу, потрібно самим захотіти повернутися до нас. Наша проблема в тому, що за п'ять років ми так не подали їм, на жаль, приклад, чому вони повинні захотіти повернутися... Дуже багато хто задається питанням: а чим ви кращі за те, що зараз є в Луганську і Донецьку? Що ви зробили такого, що змінилося? Безвіз? Так, це добре, але безвіз на хліб не намажеш.

- Ви розглядали програму Зеленського в сфері діджитал, IT-технологій? Чи бачите ви себе як-небудь причетним до тих процесів, які вони пропонують? Чи готові будете, в разі чого, з ними продовжити той процес, про який ви говорили раніше?

- Я нікому нічого не буду пропонувати, інакше я буду виглядати так само, як зараз сотні або навіть тисячі людей, які намагаються до них примкнути. Якщо мої знання і досвід будуть потрібні президенту країни, я із задоволенням буду це далі розвивати. Оцінювати його програму я не можу, тому що для мене її немає - ні в цифровізації, ні у воєнці. Можливо, вона буде, але на сьогодні найбільший мінус і ризики в тому, що ми нічого не знаємо про нову команду.

Беремо мою програму цифровізації країни. Свого часу ми обговорювали її спільно з європейською бізнес-асоціацією, американською торговельною палатою, ІнАУ, IT-Ukraine, СЕО-club, BRDO. Тобто це програма, яку можна брати і робити. Багато хто намагався її сплагіатити. Деякі кандидати в президенти проводили цифрові форуми, навіть не змінюючи обкладинку з моєю презентацією.

Програма готова, чітко прописана і може відразу в перший рік принести додаткової дохід у бюджет приблизно 30 мільярдів гривень, по суті, нічого не роблячи. При її реалізації абсолютно змінюється країна, тому що цифрова економіка і цифровізація - це не тільки прямі надходження до бюджету, це зростання сервісів, це стоп корупції.

Ніде у світі такого немає, що хтось когось посадив і все стало добре. Я був у Сінгапурі на тижневому навчанні на запрошення сінгапурського уряду. Це абсолютно цифрова країна, все в цифрі. У Сінгапурі від моменту підняття контейнера з борту контейнеровоза, коли кран починає піднімати, до його розмитнення і виїзду в правильному напрямку за територію митниці - витрачається 18 хвилин. Людина взагалі ніде не бере участі. Контрабанду провести не можна, тому що контейнер просвічується всім і автоматично порівнює все, що в накладній. Все оплачується автоматично. Я це до чого кажу: цифрова митниця за різними оцінками - це від 100 до 150 мільярдів гривень додаткового доходу в бюджет. Саме цифровізація вбиває корупцію.

- У рамках парламентського комітету можна розвивати ті програми, про які ви говорите?

- Це важливе питання. Навіть те, що я вже зробив цю програму - це насправді моя особиста ініціатива і команди однодумців, тому що мої повноваження навіть як глави комітету закінчуються в момент прийняття закону. Це інституційна проблема в Кабінеті Міністрів. Це важливе питання і напевно воно незрозуміле частині суспільства. Багато хто намагається над цим маніпулювати. Я не член Кабінету міністрів і не можу з цим нічого зробити. Ці речі повинен виконувати Кабінет Міністрів. Якщо я навіть головою буду битися об Кабінет Міністрів - нічого не зміниться. До тих пір, поки там не буде людини, яка б відповідала за цю галузь, яка б мала це розвивати, щось змінити буде складно.

Цифровий міністр чи міністр цифрової економіки - це на сьогоднішній момент, по-старому, просто міністр економіки. Просто в світі вже немає традиційної економіки. Це людина, яка проводить стратегію країни, допомагає і лобіює розвиток бізнесу. Цифровий міністр повинен зробити внутрішній ринок для нашого IT-ринку, тому що вони всі працюємо на за кордон. Запитайте про це не популістів, які ллють на мене гівно, вибачте, зараз в інтернеті, а запитайте у IT-асоціацій України, запитайте у ІТ-кластерів - львівського, харківського, яка перша проблема для них? Вони вам дадуть відповідь - відсутність внутрішнього ринку, де б вони могли свою продукцію продавати і розвивати. Мені навіть нема з ким працювати в Кабінеті Міністрів.

Я, до речі, шалено вдячний Степану Івановичу Кубіву. Якби не Кубів, який як міг допомагав цифровій галузі. Але він теж не відповідає за це все. Завдяки його бажанням, розумінню, інтересу ми змогли реалізувати мінімум тих речей, які були зроблені.

Розумієте, це міф про народного депутата, який штучно, спеціально навіть за мою каденцію створювався Адміністрацією президента і Кабінетом Міністрів, коли все погане лили на парламент. Тому в очах людей народний депутат - це абсолютне зло. Я вам наведу приклад. У Кабміні, в Адміністрації президента зарплата набагато вища, ніж у народних депутатів, але вони собі тихенько її підняли, а нардепам, щоб самим собі підняти, потрібно провести засідання, відповідно, це побачить вся країна.

І що зробить Адміністрація президента або Кабмін? Почнуть виливати на нас бруд. Як же так, подивіться, яке неподобство.

- Поклавши руку на серце, багато депутатів швидше свої питання вирішують в парламенті, ніж займаються потребами народу.

- Більша частина. Але потрібно щось робити. Сидіти в кущах і критикувати - це у нас всі можуть. Я зараз працюю над статтею - податки, чому їх не платять. Так, ось, у нас податки не платять тому, що люди бачать, що їх розкрадають - і це правда. Наприклад, зараз на трасі на Іванків, між Вишгородом і Новими Петрівці в авральному режимі поверх гарної дороги ще кладеться асфальт. На питання, навіщо - кажуть, тому що 26-го квітня тут Гройсман буде їхати. Тому люди не хочуть платити, і вони абсолютно праві.

По-друге, хабарі й корупційна складова для багатьох і вважається тим самим податком. Ось це потрібно ламати і, на жаль, якщо говорити про тих людей, які беруть участь зараз у цій компанії проти мене, це далеко не святі люди, з точки зору податків і всього іншого.

Так, що всіх соратників і особливо опонентів закликаю до діалогу. Виходьте з фейсбуків. Не ховайтеся в коментарях. Я готовий відповісти на всі питання і прислухатися до порад. Запрошую на відкриту велику зустріч, дебати, як зараз люблять говорити. Дату і місце повідомлю окремо на своїй сторінці. Зустрінемося очі в очі.