В Україну прибули журналісти російського пропагандистського телеканалу "Звезда", який є підрозділом Міністерства оборони Російської Федерації. Вони пояснили, що скористалися запрошенням президента Володимира Зеленського, яке він зробив під час нормандської зустрічі в Парижі. На думку колишнього голови Служби зовнішньої розвідки, генерала армії України Миколи Маломужа, потрібно запровадити спільний формат подібної роботи із залученням фахових українських та західних журналістів. Це має допомогти викрити російських журналістів, які розповсюджують брехню про нашу країну.
Президент Володимир Зеленський у даній ситуації, я вважаю, не правий. Він когось запрошує, але не дає пріоритет українським ЗМІ висвітлювати перспективи врегулювання, що чекає громадян по обидва боки лінії зіткнення після їх повернення до України.
В першу чергу, треба відпрацювати систему, аби Україна могла проводити інформаційну політику на окупованих територіях і на підконтрольному Києву Донбасі. Пріоритет має віддаватися українським ЗМІ. Вони мають бути постійно присутні в окупованих регіонах, отримувати допуск для оперативного висвітлення інформації, а також мати можливість здійснювати професійну діяльність безпечно. Це наша основна стратегічна мета.
Можуть бути разові акції допуску російських журналістів, але має бути підготовлений потужний інформаційний формат, який викривав би їх у разі брехні. Якщо кремлівські ЗМІ повернуться до Москви і будуть показувати якісь викривлені "картинки", то це працюватиме проти України. Тому можливий спільний формат, який передбачав би участь українських, російських та західних журналістів. До цього формату варто залучити фахових українських журналістів із Донецької та Луганської областей, представників місцевого патріотичного "активу", експертів із сектору спеціальних операцій, аби професійно висвітлити ситуацію та думку населення. Це має бути інформаційна операція із викриття журналістів, які будуть працювати проти України – протистояння в прямому ефірі.
Треба провести інформаційну кампанію за участю професійних підготовлених журналістів, які показали б методи роботи росіян, показати, що вони готують спецоперацію, розкрити їхні провокаційні дії, зафіксувати конкретні факти та припинити спроби створити "фейки" просто на місці – на камери закордонних ЗМІ. Це буде дуже хороший захід щодо нейтралізації пропагандистів, який буде базуватися на конкретному прикладі. Це не має бути довільний режим – "заїжджайте та формуйте свої сюжети", заздалегідь знаючи, що вони будуть заангажовані. Результати роботи спільного формату мають координувати і, за необхідності, використовувати уповноважені органи. Можна зняти цілий великий серіал про те, як російські пропагандисти проводять спецоперацію проти України в режимі "онлайн". Якщо вони потім приїдуть додому і будуть намагатися щось говорити – це вже будуть "казки для бідних".
Росіянам ні в якому разі не можна показувати позиції ЗСУ, викривати їхню дислокацію. Але треба обов'язково показати наслідки російських ракетних ударів, які знищили інфраструктуру і житлові будинки; людей, у яких немає ані водопостачання, ані електроенергії, але з позиції того, що в цьому винні бойовики. Треба розповісти долю людей, які там проживають, які є свідками та постраждалими.
Подібну масштабну роботу ми проводили у Криму в 1990 - 2000 роках і це мало результат. Наприклад, під час референдуму Юрія Мєшкова (у 1994 році проросійський політик, перший та єдиний президент Криму, Юрій Мєшков, намагався провести референдум щодо незалежності півострову; згодом місцева ЦВК і президент України Леонід Кравчук визнали референдум незаконним, але за його результатами, 78,4% мешканців Криму підтримали розширення автономії, а 82,2% висловилися на користь подвійного російсько-українського громадянства, - "Апостроф"). Тоді були задіяні всі ЗМІ та спецслужби і ми виграли інформаційну війну, а з початком активної фази реалізації проекту провели оперативні заходи. Те ж стосується і коси Тузла, де ми домоглися не лише підтримки по всій Україні, а й на міжнародному рівні – й Росія здалася. Навіть Володимир Путін був вимушений виправдовуватися – "рішення приймалися без мене, я був за кордоном". Але ми виграли спершу на інформаційному полі, а потім вже й на фізичному.
