Протягом усього 2020 року Офіс президента Володимира Зеленського намагався вибратися з "мінського капкана", в якому країна опинилася за президента Петра Порошенка. Команда президента Зеленського, маючи намір розблокувати мирний процес, пішла на низку болючих поступок РФ, які були позначені в ЗМІ як умовний План "А". Кремль цим не задовольнився, вимагаючи в повному обсязі виконати політичну частину "Мінську", але без виведення окупаційного контингенту. Офіс президента, українська делегація в Мінську і профільні відомства заговорили про існування альтернативних планів. На жаль, жоден з них не став реальністю. Які саме плани по Донбасу обговорювалися в 2020 році, в чому полягали їх слабкі і сильні сторони, та чи можуть вони бути виконані в цьому році, читайте в матеріалі "Апострофа".
План "А": болючі поступки
Володимир Зеленський став президентом під гаслами миру, економічного зростання, боротьби з корупцією та системних змін. Глава держави на початковому етапі уникав критичних висловлювань на адресу президента РФ Володимира Путіна, і навіть говорив, що побачив в очах кремлівського лідера прагнення завершити війну. Заради першого великого обміну полоненими (як демонстрацію наближення обіцяного миру) Банкова пішла на вкрай болючий крок - видала Росії одного з головних підозрюваних у справі про загибель малайзійського рейсу МН17 Володимира Цемаха.
Стрижневі елементи умовного Плану "А" (поступатися, поки не стане зовсім погано) були формально зафіксовані в підсумковому комюніке паризького саміту "Нормандської четвірки" від 9 грудня 2019 року. Заради зустрічі в верхах Офіс президента погодився на скандальну "формулу Штайнмайєра" щодо Донбасу. У комюніке, в тому числі, мова йшла про "особливий статус" для ОРДЛО і впровадження "формули Штайнмайєра" в українське законодавство. План "А" почав пробуксовувати, коли стало ясно, що Київ не стане створювати "консультаційну раду" з ОРДЛО, про який глава Офісу президента (ОП) Андрій Єрмак спочатку домовився в Мінську навесні 2020 року.
Як відзначають спостерігачі, План "А" поки ще реалізується за інерцією через відсутність дієвих альтернатив. "Судячи з дій та заяв керівництва ВП, влада продовжує йти дорогою поступок. Все це нагадує спроби розбагатіти, купивши лотерейний квиток", - заявив в коментарі "Апострофу" глава Інституту світової політики Євген Магда.
"План Кравчука"
Перша і найбільш виразна спроба вискочити з "прокрустова ложа" політичної частини Мінських домовленостей була зроблена восени 2020 року. Глава української делегації в Тристоронньої контактній групі (ТКГ), перший президент Леонід Кравчук представив "План спільних кроків" для ТКГ. Документ містив пропозиції про повне припинення боїв з прицілом на проведення на території ОРДЛО місцевих виборів в березні 2020 року, але за умови повної демілітаризації.
"З цього потрібно починати. Тобто, всі збройні формування, найманці, озброєння - все повинно бути виведено з цієї території, незаконні збройні формування повинні бути розпущені. І це потрібно зробити на початку 2021 року", - заявив тоді Леонід Кравчук.
Глава української делегації наполягав, що "Мінськ" застарів і угоди виконати неможливо. Відповідно, необхідно змінити черговість кроків. Українська сторона наполягає на форматі "вранці контроль над кордоном, ввечері - вибори".
План Кравчука навряд чи буде імплементований, оскільки він зачіпає пункт про кордон, зазначила в бесіді з "Апострофом" аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва Марія Золкіна. РФ не хоче віддавати політичний контроль над цими територіями на момент проведення виборів, неважливо коли вони відбудуться.
"Ризик плану полягає в тому, що Москва може спробувати затягти Київ в пастку, сказавши, що їх не влаштовують терміни проведення виборів в ОРДЛО до 31 березня 2021 року, але згодні на цей план або його частину до, наприклад, 30 вересня. Великою помилкою було вписувати в плані конкретні терміни, що не розписавши детально, як має відбуватися роззброєння і виведення військ", - говорить Марія Золкіна.
План "B": розмови без конкретики
Позитив "плану Кравчука" полягав у тому, що Україна (поки на рівні ТКГ, а в перспективі в "нормандському форматі") вийшла з ідеєю перегляду пунктів по кордону саме в письмовому вигляді, а не на рівні заяв з трибуни. Адже Володимир Зеленський за підсумком саміту в Парижі виразно заявив, що відводить переговорів в Мінську і в "Нормандії" рівно рік, і, якщо не буде прогресу, то ОП переходить до Плану "B". Вказаний термін минув у грудні 2020 року. На той час повним ходом вже йшло "промацування" різних альтернатив, але ясності в питанні немає досі.
Леонід Кравчук заявив, що у Офісу президента є запасний варіант на випадок провалу переговорного процесу з РФ, не уточнивши, який саме. Речник української делегації в ТКГ Олексій Арестович побіжно згадав про наявність Плану "B", коротко зазначивши, що мова йде про миротворців. Потім представник української делегації в ТКГ Сергій Гармаш повідомив, що запасних планів по Донбасу існує кілька.
"Рік тому відбулося засідання Ради нацбезпеки і оборони, де були розроблені п'ять планів без чіткої нумерації. Вони, скажімо так, горизонтальні. Їх застосування можливе в конкретній ситуації. Складається найсприятливіша ситуація для якогось плану, тоді він запускається", - сказав Сергій Гармаш.
Віце-прем'єр Олексій Резніков днями розповів журналістам, що Київ нібито вже працює по ОРДЛО по Плану "В". За його словами, він полягає в роботі над реінтеграцією окупованих територій ще до того, як РФ виведе окупаційний контингент.
Потім глава МЗС Дмитро Кулеба підтвердив, що РНБО розробила п'ять сценаріїв розвитку подій на території Донецької та Луганської областей, зазначивши, що до реалізації Плану "В" ситуація ще не дійшла, тому що "Мінськ" себе ще не вичерпав.
Подібний "різнобій" у висловлюваннях змусив експертів сумніватися, що у Банкової, МЗС, РНБО та Міністерства у справах окупованих територій є виразні та задокументовані запасні плани. Чернетки не беруться до уваги. "Ніякого Плану "В" немає. Це все - створення картинки для суспільства. Є Мінські угоди, підкріплені Резолюцією Ради безпеки ООН. Тому План "А" - реалізація домовленостей. Будь-які коригування можливі тільки в рамках мінського процесу", - вважає в бесіді з "Апострофом" політичний експерт Вадим Карасьов.
Проект "Стіна"
Умовний План "С" - політичне відмежування від окупованих територій, відкладання процесу реінтеграції на невизначений термін. Між ОРДЛО і свободою частиною України споруджується умовна "стіна". Найбільш чітко цю політичну формулу влітку артикулював екс-глава МЗС Вадим Пристайко: щоб не перетворитися на Боснію і Герцеговину Україна (гіпотетично) може відкласти процес деокупації в довгий ящик.
У такого підходу є "жирний" мінус. Навіть якщо Київ захоче відмежуватися від окупованих територій, то Кремль та підконтрольні росіянам бойовики нікуди не подінуться.
"Проект" Стіна "- не реалізовується. В тому числі, тому що осередки напруженості можуть перекинутися на інші регіони, де можливі спроби дестабілізації, аж до терористичних атак. Проблема не в тому, чи готові наші силовики до такого сценарію чи ні. Більше побоювань викликає те, що не готові самі люди. Суспільство роз'єднане, не мобілізоване. При перших же атаках, ми почуємо заклики, вимоги домовлятися "на будь-яких умовах", тому що люди не готові до погроз такого рівня. Вони хочуть, щоб війна була десь там далеко", - пояснила "Апострофу" аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.
Для Офісу президента і української влади взагалі План "С" за пріоритетністю знаходиться на останньому місці. По-перше, суспільство з великою часткою ймовірності сприйматиме відмову від боротьби як "зраду". По-друге, Київ не може просто так в односторонньому порядку піти на відмову від Мінських угод і фактичне припинення "нормандського формату". У цій грі, хто (Київ або Москва) першим грюкне дверима, той і програє. Тому можна очікувати, що перетягування "мінського каната" триватиме і в цьому році.
