Безліч сумнівних схем, пов'язаних з бізнесменом з обойми Януковича Сергієм Курченком, як і раніше залишаються не розслідуваними. Серед них - і нинішня його діяльність з руйнування підприємств, що залишилися на окупованій території, з метою фінансування тероризму. При цьому у низці випадків його активи, нібито відібрані на користь держави, несподівано запропонували віддати... в управління пов'язаним з Курченком же фірмам. Складається враження, що нинішня влада навмисне змушує себе "забути", якої шкоди завдав державі младоолігарх-втікач. Про нинішню діяльність Курченка в Україні та за її межами, читайте в матеріалі "Апострофа".
Безкарність, що породжує вседозволеність
Якщо поглянути неупереджено на історію незалежної України, то, напевно, єдиним великокаліберним злочинцем, який повністю особисто розплатився за скоєні ним злочини, виявився колишній прем'єр Павло Лазаренко. Та й то, тому що його покаранням займалася американська, а не вітчизняна Феміда. Українська ж система правосуддя щодо іменитих злочинців з року в рік демонструє свою прихильність швидше біблійним заповідям прощення, а не більш доречним в більшості випадків положенням Кримінального кодексу.
Звичайно, говорити про реальні посадки таких персонажів, як Іванющенко, Арбузов, Азаров, Курченко та інших досить непросто - адже всі вони на сьогоднішній день ховаються хто де, в основному, на території країни-агресора. І, тим не менше, при бажанні, покарати їх можна - вдалося ж добитися тюремного терміну, нехай заочного, для головного "сім'янина" Віктора Януковича.
Однак чим більше часу проходить після Революції Гідності, тим менше в прес-релізах правоохоронців і інформаційному полі згадок про розслідування злочинів членів "сім'ї". І тим більш примарними стають не тільки перспективи "посадок" (навіть заочних) подільників побіжного президента, але і повернення вкрадених ними мільярдів державних грошей. Складається враження, що українська влада плавно йде до мети "пробачити та забути" злочини бандитського режиму.
Наслідки такого підходу сьогодні може спостерігати кожен: в Україну почали повертатися соратники "проффесора", і навіть відвойовувати колишні посади. Розслідування розстрілів на Майдані ігнорується, і, навпаки, провадження заводяться проти учасників Єврореволюції, яка несподівано стала "держпереворотом". А деякі з пропащих "втікачів", немов би в насмішку над українським правосуддям, відкрито продовжують провертати відверто кримінальні схеми в Україні, адже розуміють, що їм за це нічого не буде.
Утікач в силі
Одним з тих, щодо кого градус розслідувань явно йде на спад, це Сергій Курченко. Після втечі з України щодо нього було відкрито безліч проваджень, навіть за підозрою в замовному вбивстві. У причетності до його схемами звинувачували купу народу, причому з перших ешелонів влади України. Але в результаті все це закінчилося відвертим "пшиком" - фігуранти, якщо і були заарештовані, то лише досить дрібні, а вкрадені їм кошти якщо і були повернуті, то лише по епізодах, які лежали на поверхні.
Сам же Курченко явно відчуває себе непогано. У всякому разі, такий висновок можна зробити, вивчаючи публікації в російській пресі.
Він живе в помпезному особняку в Москві, вартістю в кілька мільярдів (!) рублів, користується послугами охорони з російського спецназу і продовжує активно "крутити бізнес", заробляючи на вкрадених ресурсах українських підприємств, які опинилися в зоні російської окупації. Курченко веде в Москві активне ділове життя, буваючи періодично в адміністрації Путіна і уряді РФ, відвідує офіси провідних енергетичних компаній, на кшталт "Роснефти" і "Лукойлу", а також заходить в гості до керівництва "Газпромбанку" і ВТБ.
При цьому Курченко не залишає спроб реабілітуватися в Україні - у нього вистачає нахабства вимагати в українських судах зняти з нього санкції. А українська влада йому, схоже, в цьому підіграє. Варто лише згадати повний провал так званої "справи Курченка", про завершення якої в березні минулого року заявляв Юрій Луценко.
Нагадаємо, тоді підозри у справі Курченка були вручені 98 особам, в тому числі 12 чиновникам, серед яких, на секундочку, опинилися екс-глава Адміністрації президента Борис Ложкін і екс-заступник голови АП Олексій Філатов. Самого ж Курченка підозрювали у багатомільйонних заволодіннях газом, розкраданні державного майна, створенні групи фіктивних компаній та інших злочинах - по ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.5 ст.191; ч.2 ст.15, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191; ч.4 ст.28, ч.1 ст.366; ч.4 ст.28, ч.3 ст.358; ч.4 ст.28, ч.3 ст.209; ч.4 ст.28, ч.3 ст.212; ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу (усього на 18 млрд грн )
Що в підсумку? Прізвища високих чиновників зі списку майже відразу ж зникли, причому з подачі самого керівництва Генпрокуратури. Після чого Костянтин Кулик, який розслідував цю справу, прямо заявив про існування в Україні "касти недоторканних" осіб. Зв'язки яких з Курченком йому, фактично, заборонили розслідувати.
Ще гірше просувається справа Курченка останнім часом. За минулий з моменту заяви Луценка час, інформації про гучні вироки щодо підозрюваних (і це незважаючи на 98 вручених підозр) практично не було. Якщо дуже добре пошукати, то в ЗМІ можна знайти лише новини про парочку затримань дрібних менеджерів, вручення підозр клеркам з митниці (які потім були виправдані), та капітану корабля, які брали участь в паливних схемах младоолігарха. Ну, і ще про арешт у справі про хабарі в інтересах Злочевського (якого пов'язують з Курченком).
Справедливості заради варто відзначити, що дещо краще йде справа з поверненням привласнених Курченком активів. У липні 2020 року стало відомо про повернення державі з допомогою процедури спецконфіскаціі майна на 100 млн грн в порту Рені, яке було незаконно оформлено на підприємства Курченка. Також були повернуті державі нафтопродукти на суму 800 млн грн. Раніше в державну власність були повернені ФК "Металіст" і його майно, зокрема приміщення на стадіоні в Харкові і тренувальна база.
Однак тут виникає логічне запитання: якщо у правоохоронців вистачило доказів, щоб переконати суди, що ці дуже істотні активи потрапили до Курченка незаконним шляхом, то де ж тоді вирок головному організатору злочинної схеми Сергію Курченку? Хоча б по одному епізоду? Немає відповіді…
Невже, готує камбек?
Тим часом прізвище Курченка все частіше виникає в контексті досить дивних кадрових рішень, які приймаються на найвищому рівні. В тому числі, і керівництвом деяких українських правоохоронних структур.
Ось, президент призначає головою Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка. Цей персонаж свого часу був одним з тих 98 осіб, яким, за словами Луценка, були пред'явлені підозри в справі Курченка. ЗМІ відзначають, що в розслідуванні Генпрокуратури про продаж офшорної фірмою Бориса Ложкіна "Integrity International Holdings Ltd" свого медіахолдингу "УМХ" офшорці Сергія Курченко "Trejoli Business Ltd", Резніченко фігурує як співвласник Integrity. Разом з ним акціонерами радіостанцій в різний час були Геннадій Боголюбов, Григорій Суркіс та Петро Порошенко. При цьому Резниченко працював в "УМХ" до травня 2014-го - в період найактивнішої фази російської агресії, будучи, по суті, компаньйоном Курченка.
Ще пару цікавих епізодів пов'язані з НАБУ. ЗМІ вирахували, що один з оперативних співробітників Нацагенства, такий собі Володимир Гончар, як виявилося, працював особистим охоронцем Курченка. Крім того, за даними журналістів, людиною, пов'язаним з Курченком, виявилася новий приватний експерт Національного антикорупційного бюро Ірина Педь, яка вже після закриття справи "Роттердам +" нібито виконала по ньому експертизу. Педь раніше працювала в юридичній компанії Arzinger і обслуговувала інтереси сім'ї Віктора Януковича і бізнесу Сергія Курченка.
Не залишилося осторонь від впливу Курченко і ДБР. Куратор цього відомства, якщо бути точними, виконуючий обов'язки начальника департаменту з нагляду за діяльністю ГБР Олександр Панов, виявився зятем колишнього топ-менеджера Сергія Курченка - Олександра Семинога. При цьому в Офісі генпрокурора цей же Панов є головним помічником радника Ірини Венедиктової Олександра Ватутіна.
Всі ці цікаві епізоди з "людьми Курченка" якщо не прямо говорять, що біглий олігарх усіма способами намагається проникнути в різні державні структури, то точно дає привід задуматися про подібну можливість. Тим більше, що те, що відбувається з деякими активами Курченка в Україні викликає безліч питань.
Найбільш показовим в цьому відношенні був кейс з майном "УМХ", яке агентство АРМА захотіло віддати в управління структурі, близькій до Курченка.
Ще одна досить темна історія, в якій фігурують АРМА і активи Курченка, пов'язана з першим відібраним у олігарха активом - Херсонським нафтоперевалочним комплексом, об'єктом, що має стратегічне значення для поставок нафтопродуктів в південному регіоні країни. Як виявилося, управителем цього багатомільйонного бізнесу АРМА обрала якусь компанію "Вествайт трейд", про яку, як розкопала УП, відомо лише, що вона ділить офіс з манікюрним салоном і що ніколи не була помічена в управлінні підприємствами подібного роду. Про якусь зв'язку цієї фірми з Курченком поки нічого не відомо, але сам факт передачі активу щодня генеруючого десятки млн грн компанії, дуже вже нагадує фіктивну, викликає безліч питань до АРМА.
Також досі до кінця неясна історія з так званої "дачею Курченка" під Києвом, побудованої пов'язаної з ним фірмою на віджатої у Міноборони землі. Ще в 2015 році тодішній міністр Степан Полторак заявив, відомство її відсудило і що там буде центр реабілітації для військовослужбовців. Але, виявляється, до кінця 2017 році судові розборки ще навіть не закінчилися, і ніякого центру там відповідно не з'явилося. Ми подали запит в Міноборони, щоб дізнатися, що відбувається з цією землею зараз, і чи змінилося щось за минулі три роки.
"Бізнес" Курченка на Донбасі через рожеві окуляри української влади
Не менш цікавою є і сьогоднішня позиція правоохоронців щодо розслідування справ Курченка, які він здійснював вже після його втечі з України. Пов'язані вони в основному з Донбасом. Інформації про кримінальні схеми, які провертає Курченко на окупованих територіях, море - як від українських експертів і журналістів, так і від міжнародних, російських, і навіть від так званих місцевих ЗМІ. Якщо коротко, отримавши від Кремля карт-бланш робити на Донбасі, все що йому заманеться, Курченко зайнявся тим, що вміє найкраще - злодійством.
Головний "актив" Курченка на Донбасі - це вугілля. Підім'явши під себе діючі шахти на території так званих "ДНР" та "ЛНР", Курченко "купляв" вугілля у "місцевої влади" за самою мінімальною ціною (звичайно ж, не сплачуючи при цьому шахтарям зарплати), а потім проганяв його через свої підприємства, зареєстровані, в тому числі, в невизнаній Південній Осетії, таких, наприклад, як "Внешторгсервіс". Це дозволяло йому створити видимість легалізації продукції: Південна Осетія, наче, визнала ОРДЛО, а її саму, з одного боку, визнала Росія. В результаті вугілля з "донбаського" виходив "російським" і потім вже Курченко через інші свої підставні структури продавав його по всьому світу. Це ще не кажучи про відверто контрабандні схеми.
Найсумніше, що швидше за все частина цього вугілля явно йшла і в Україні. У всякому разі, ще в минулому році президент визнав, що Україна змушена закуповувати вугілля в РФ. А оскільки простежити його реальне походження є справою досить складною, то цілком можлива ситуація, що наша країна "годувала" олігарха. Як і інші країни світу, які не особливо це підозрюють.
До слова, як відзначають багато експертів, саме за ці гроші функціонує окупаційна адміністрація ОРДЛО, саме так виплачуються пенсії та інші соціальні виплати на окупованих територіях.
Ще один "актив", за допомогою якого Курченко заробляє на Донбасі - це метал, вкрадений у українських металургійних підприємств, що залишилися на окупованій території. Нещодавно ми вже писали про одну таку схему, де "віджаті" у "Алчевського меткомбінату", який належить ІСД, 3 тис тонн металу, Курченко намагався продати німецькому покупцеві під виглядом російського.
Вся ця діяльність Курченка, безумовно, повинна була б стати об'єктом пильної уваги правоохоронців. І, дійсно, в 2017 році Головною військовою прокуратурою була зроблена спроба розслідування його схем в ОРДЛО за фактом реалізації незаконно добутого на окупованій території вугілля і за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст.258-5 КК України (фінансування тероризму).
І знову виникає питання: пройшло три роки, і що в результаті? Схеми незаконної реалізації перекрили? Хоча б адекватно розслідували і інформували про них наших зарубіжних партнерів? Курченка звинуватили? Передали його справу до суду і впаяли (нехай заочно) термін?
Нічого подібного. Все підсвічені вище схеми як і раніше діють, Курченко на них заробляє, при цьому навіть реалізує нові схеми, на кшталт поставок газу на окуповані території. І ніяких виразних наслідків ні в судовій площині в Україні, ні на міжнародному рівні.
Більш того, схоже, в деяких епізодах українські суди навіть відверто підіграють Курченку, як у випадку з вкраденим їм з Алчевського комбінату металом. Там суддя, незважаючи на винесену раніше іншим судом остаточне рішення на користь законного власника металу, несподівано прийняв до розгляду позов від одного з учасників кримінальної схеми Курченка.
Звичайно, можна припустити, що наші правоохоронці просто вичікують, поки Курченко не вдасться затримати, як у випадку з відкритим щодо Курченка досудовим розслідуванням про замовне вбивство. Нагадаємо, що адвокат младоолігархів кілька разів пробував через суд справу закрити, нібито, за закінченням терміну. Але йому відмовили, мотивуючи тим, що обвинувачений перебуває в розшуку.
Однак подібне припущення навряд чи витримує критику, оскільки навіщо тоді було городити город з дозволом на заочне досудове розслідування щодо Курченка? Тим більше, що, якщо говорити про судову перспективу справ проти Курченка, є вже яскравий приклад засудженого заочно побіжного президента Януковича.
Швидше, тут у наявності або нездатність української правоохоронної системи, або навіть влади в цілому, зрозуміти, що подібна безкарність людей, роками грабували Україну, знову відкидає країну на роки назад. Або ж, Курченку просто допомагають. І тоді наші справи йдуть зовсім погано.
