У середу, 15 вересня, Кабмін затвердив основні показники держбюджету на 2022 рік. Бюджетні перипетії стануть одним з викликів для влади Зе. Однак це далеко не єдина проблема, яку доведеться вирішувати президенту і його команді найближчим часом. Про головні виклики для Зеленського цієї осені, читайте в авторській колонці журналіста "Апострофа" Дениса Захарова.
Виклик №1: внутрішньовидова війна
Першою і чи не ключовою проблемою, з якою доведеться жити Зеленському, є загострення конфліктів усередині його команди. І особливо - в Офісі президента, де Андрій Єрмак вражаючими темпами позбавляється від будь-якої конкуренції.
Останнім часом спроби глави ОП позбутися куратора регіональної політики і "Великого будівництва" Кирила Тимошенка помітно посилилися. Нездорова конкуренція спостерігається і між двома "силовими" заступниками Єрмака - Олегом Татаровим, що відповідає за правоохоронців, і Андрієм Смирновим. Останнього зараз всіляко намагаються позбавити посади. У цьому конфлікті Єрмак явно підтримує Татарова, прагнучи повністю замкнути всі силові "нитки" на собі. Чутки про те, що навіть найближчий друг і соратник Зеленського Сергій Шефір хотів піти з Банкової, багато чого говорять про атмосферу, яка склалася в Зе-команді.
Тим більше, що розбрат поширюється за межі Офісу президента. Загострюється конфлікт президента і його команди зі спікером Дмитром Разумковим. У Кабміні низка міністрів чекає на вихід, в той час як прем'єр Денис Шмигаль стверджує, що ні до кого претензій немає. Чи варто говорити, що вмотивованість у цілого ряду членів уряду від таких постійних кулуарних розборок - на нулі, тому що всі чекають відставки, і на якості роботи це позначається безпосередньо.
Але це все ще півбіди. Крім роздраю всередині команди, Зеленський вже отримує потужні удари ззовні. Йдеться про так звану деолігархізацію і відповідний законопроект, на якому президент піариться вже кілька місяців. Однак замість позитиву Зеленський днями отримав удар з боку одного з потенційних фігурантів списку олігархів, Віктора Пінчука. Той атакував главу держави і його ідею одночасно з двох сторін: адміністратор пінчуківського форуму YES, виконавчий віце-президент французької Havas Group Стефан Фукс прирівняв згаданий законопроект зі складанням нацистами списків євреїв. У той же час, на каналах телегрупи Пінчука вийшли сюжети, які звелися до звинувачень українців у масовій несплаті податків - мовляв, тільки через це - а не через купи "тіньових" схем у виконанні представників влади і олігархів - бюджет недораховується величезних сум. Судячи з усього, атака буде тільки тривати, і до неї підключаться "колеги по цеху" Віктора Михайловича.
Виклик №2: комунальні жахи
Підвищення тарифів в Україні - неминуче вже восени. Це пов'язано з тим, що ціни на газ для постачальників тепла і гарячої води зросли, а вартість газу займає до 80% у виробленні тепла і води. Банкова вже намагається публічно перекласти відповідальність за зростання тарифів на місцеву владу, але їй це навряд чи вдасться - "слуги" всю свою політичну дорогу довжиною в два з хвостиком року обіцяли забезпечити зниження тарифів, а не навпаки.
Голосінням про рекордно високі ціни на "блакитне паливо" політтехнологи Банкової навряд чи зачеплять серця більшості українців. А тому доведеться шукати гроші на те, щоб якось перекрити стрімке зростання цін. З огляду на і без того величезну дефіцитність бюджету - зробити це владі буде вкрай непросто.
Виклик №3: де взяти гроші?
Власне, бюджетний процес стане ще однією значною проблемою для Зеленського і його команди. Як відомо, кошторис держави на 2022 рік мають прийняти в першому читанні вже у жовтні, і на цей раз його формування має низку особливостей. Пов'язані вони з тим, що керівництво створених в останні два роки об'єднаних територіальних громад (ОТГ) зараз усвідомило можливості, які їм дала децентралізація. Зокрема, там розібралися в фінансових потоках, які в регіонах значно збільшилися. Але разом з їх зростанням виникають і конфлікти. На місцях фактично безконтрольно можуть розпоряджатися левовою часткою ресурсів, зароблених в громаді. Центральна ж влада буде "спихувати" на місця фінансування освіти і медицини. Все це, звичайно ж, веде до значних і затяжних баталій між регіональними "баронами" і "слугами", які фактично програли місцеві вибори 2020 року і часто не контролюють ситуацію на місцях.
Паралельно з цим очікується боротьба за центральний бюджет, який зменшується - через все більші "дірки" коштів на різні "розпили" стане фізично менше. А отже, кабінетні протистояння стануть набагато жорсткішими.
Виклик №4: вибори без вікторії
Наприкінці жовтня відбудуться вибори мера в Харкові і довибори на двох мажоритарних округах в Черкаській і Херсонській областях. У другому за населенням місті України "слуги" недавно відкрито визнали, що власного кандидата, який міг би виграти мерську гонку, у них немає. Однак прямо сказати, кого з фаворитів мерських перегонів вони в такому випадку підтримують, у "слуг" не змогли. Фактично ж на Банковій час від часу надають підтримку обом основним кандидатам - Михайлу Добкіну і Ігорю Терехову. З такою стратегією, як кажуть, каші не звариш. Але в Києві, схоже, всіх все влаштовує.
Що стосується довиборів до Ради на 184 і 197 округах, то тут історія не набагато краща. У Черкаській області на 197 окрузі замість Олександра Скічка, який став головою ОДА, влада висуває мера Золотоноші Віталія Войцеховського, якому доведеться змагатися з висуванцем Юрія Косюка Владиславом Голубом та іншими сильними кандидатами - калібр учасника для змагання підібраний явно не той. І навіть те, що, подейкують, сам Скічко (а вірніше його тесть, представник великого бізнесу Леонід Юрушев) буде підтримувати Войцеховського, тут навряд чи допоможе.
На 184 окрузі, який звільнив новий мер Херсона Ігор Колихаєв, ситуація ще гірша: до виборів півтора місяця, а кандидата від партії влади досі немає. Мабуть, керівництво партії досі вірить в "магічну силу" бренду СН, який вже добряче потьмянів і обліз.
Виклик №5: слуга без народу
Ще одна проблема Зеленського, яку стали помічати в політтусовці - це те, що він став стрімко віддалятися від народу. Того самого, що обрав Зеленського в образі "слуги народу", який посилає далеко МВФ і розпікає недбалих підлеглих.
Вже давно забуті українцями показові виступи Зе в регіонах, куди він їздив, щоб яскраво "опустити" якогось корупціонера - директора лісгоспу або голову РДА. Практично всі вони повернулися на свої місця завдяки судам, або прилаштувалися на не менш ласі посади, а глава держави почав все глибше занурюватися в теплу ванну, дбайливо створювану йому головою президентської канцелярії.
До слова, і Макрон, і Джонсон, і навіть майбутня пенсіонерка Ангела Меркель регулярно "йдуть в народ" - з'являються на заводах, в пивних. Навіть давній, нехай уже колишній кумир Володимира Олександровича, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, не втомився їздити по колгоспах через 26 років, проведених на посаді. Хочеш бути топ-політиком - будь ласкавий, не забувай про народ...
