Протягом останніх двох діб транспортні літаки ВПС Великобританії здійснили, як мінімум, 6 рейсів, доставивши в Україну сучасне протитанкове озброєння. Особливості цього озброєння дозволяють припустити, що можливе загострення в нашій країні може відбутися зовсім не за тими сценаріями, які зараз бурхливо обговорюються.
У середу, 19 січня, британські ВПС направили до України вже сьомий транспортний літак С-17, завантажений військовим обладнанням для нашої армії. Попередні шість транспортників, які приземлилися у Києві 17 та 18 січня, швидше за все, доставили в Україну протитанкові ракетні комплекси NLAW (Next Generation Light Anti-tank Weapon). Очевидно, обсяг поставок вже значно перевищує 1000 одиниць – найбільше одноразове постачання летальної зброї після 2014 року.
Оперативність цієї поставки, а також деякі технічні характеристики NLAW дозволяють припустити, які саме події найближчим часом можуть розпочатися на території нашої країни.
Отже, ПТРК NLAW розроблений шведським концерном Saab та є сучасним протитанковим засобом, який стоїть на озброєнні близько 10 держав світу. Система діє за принципом "вистрілив та забув". Подібно до американського Javelin, ПТРК NLAW здатний вражати броньовані машини в найменш захищену верхню проекцію на відстані до 800 метрів. Головна "родзинка" NLAW полягає в тому, що це добрий засіб для боїв у міській забудові, оскільки дозволяє вести вогонь із різних приміщень. Наскільки вразливою буває бронетехніка під час вуличних боїв від впливу менш точних та досконалих протитанкових засобів, вам розкажуть російські ветерани, які вціліли після штурму Грозного 31 грудня 1994 року.
Цілком очевидно, що така специфічна зброя була направлена в нашу країну не випадково, а в результаті певних, прихованих від сторонніх очей переговорів, які проводилися раніше. Це означає, що українська (або британська сторона) не відкидають ймовірності боїв саме в міській забудові.
Виникає питання, а де знаходяться ці міста, де українська армія планує відбивати атаки ворожої бронетехніки? Численні заяви про можливе російське військове вторгнення на територію України змушують подумати про те, що це може бути Київ, Харків, Дніпро, Одеса – будь-яке велике місто, яке опиниться на шляху російського гіпотетичного наступу. Проте, ані 100, ані 175 тисяч російських військових, "розмазаних" по периметру українського кордону, не вистачить для того, щоб захопити якесь українське місто-мільйонник і навіть для того, щоб хоча б вступити у вуличні бої. І тим більше таких малих сил не вистачить для того, щоб спробувати обійти ці міста без ризику розтягнути комунікації та отримати новий Сталінград.
Відповідно, вуличні бої очікуються на значно вужчому театрі військових дій. Що це за театр? Відповідь одна – Донбас. Про Донбас ми всі якось забули, в захопленні аналізуючи сценарії широкомасштабного військового вторгнення на територію України. Тим часом без уваги залишаються численні запевнення російських офіційних осіб про те, що РФ не збирається нападати на Україну, а також застереження від спроб відвоювати окуповану частину Донбасу. І мало хто звертає увагу на численні повідомлення про провокації, що нібито готуються на Донбасі, в організації яких звинувачують один одного і українська, і російська сторони. У тому числі і на рівні міністра оборони РФ Сергія Шойгу.
Тим часом будь-яка з цих провокацій може призвести до прямого російського втручання в конфлікт на Донбасі – можливо під виглядом "добровольців" та "відпускників", а можливо і у відкритій формі заради захисту "своїх громадян", яким роздавали російські паспорти на Донбасі.
У цьому випадку ми і можемо отримати бої у містах, де знадобляться NLAW. Це може бути будь-яка точка лінії розмежування, включаючи Донецьку агломерацію, також околиці Маріуполя й навіть сам Маріуполь. У цьому випадку українська армія, швидше за все, буде змушена лише захищатись. Спроба контратакувати може призвести до розширення російського втручання в конфлікт (зосереджених для цього на кордоні військ цілком достатньо), а будь-який успіх дозволить Володимиру Путіну схилити нашу країну до виконання Мінських угод, про які стверджує вся кремлівська верхівка.
Кожен із цих сценаріїв, втім, не є обов'язковим. Цілком можливо, що сам факт постачання зброї з Британії, США та Канади, що готуються, змусять Володимира Путіна переглянути свої наміри.
