У четвер, 23 червня, Європарламент ухвалив резолюцію щодо надання Україні статусу кандидата в ЄС. Потім на саміті ЄС, на основі зазначеної резолюції, лідери країни Євросоюзу погодили для України та Молдови статус кандидатів у ЄС. "Апостроф" розбирався, що дає нашій країні цей статус і що необхідно буде зробити для початку переговорів щодо повноцінного вступу до ЄС.
Статус кандидата юридично закріплює європейські перспективи нашої країни. Після рішення саміту ЄС, Україна зможе брати участь у програмах та ініціативах Європейського Союзу.
Президент України Володимир Зеленський назвав рішення саміту однією з найважливіших політичних подій для України за всі роки незалежності, подякувавши президентові Європейської ради Шарлю Мішелю та голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн та лідерам країн-членів ЄС, які одноголосно підтримали кандидатський статус для Києва.
"Щиро вітаю рішення лідерів ЄС надати Україні статус кандидата. Це унікальний та історичний момент у відносинах України та Євросоюзу", - написав глава держави у Facebook.
Шарль Мішель у відповідь заявив, що майбутнє України та Молдови – разом із Європою, а Урсула фон дер Ляйєн визнала, що обидві країни "є частиною європейської сім'ї".
"У рішенні саміту ЄС є пункт, на який мало хто звернув увагу, - право Брюсселя скасувати кандидатський статус у разі невиконання Києвом висунутих умов. Насамперед йдеться про боротьбу з корупцією, а у нас досі не можуть призначати керівництво Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тому статус кандидата ми здобули авансом, багато в чому завдяки стійкості українського народу та ЗСУ", - каже "Апострофу" голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Плюси для України
Чи означає таке рішення, що Україна незабаром стане повноправним членом ЄС? На жаль, ні. І причина не лише у російському вторгненні.
Статус кандидата в члени ЄС є лише першим офіційним кроком на шляху до входження до союзу. Шлях інтеграції в ЄС може бути довгим і важким, але без гарантії, що країна-кандидат набуде статусу постійного члена. Кандидатський статус також не змінює торгово-економічних відносин.
Нинішній статус України та Молдови не означає також, що Брюссель найближчим часом розпочне переговори щодо вступу наших країн до ЄС. Початок переговорів – це окрема процедура, запуск якої вимагає схвалення всіх держав-членів ЄС.
Незважаючи на ці нюанси, статус кандидата має суттєве політичне та економічне значення. Для країн, які прагнуть до ЄС, такий статус можна розглядати як "вхідний квиток" до європейського майбутнього країни. Країни-кандидати стають більш привабливими для іноземних інвестицій, а також мають доступ до фінансової допомоги для тих, хто готується до вступу в союз.
Окрім цього Європарламент своїм рішенням демонструє Москві власну політичну позицію та намір прийняти Україну до ЄС, незважаючи на війну та кремлівські загрози.
"Рішення саміту ЄС – потужний сигнал саме на підтримку України та європейських устремлінь нашої країни. Крім цього, це сигнал Кремлю, що Євросоюз і весь демократичний Захід не піде на жодні кардинальні поступки Москві. Кремлю в черговий раз дали зрозуміти, що пострадянський простір не є сферою привілейованих інтересів РФ, а країни, які в нього входять, самі мають право вибирати зовнішньополітичний курс", - зазначив у розмові з "Апострофом" голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Сценарій для Києва
Наразі окрім України та Молдови, статус кандидата мають Албанія, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія, Туреччина. Причому остання має такий статус ще з 1999 року, але членом ЄС так і не стала.
Під час переговорів Брюссель, аналізуючи готовність Анкари до членства, надавав рекомендації щодо якості роботи державних та соціальних інститутів у Туреччині. Частину пропозицій Анкара підтримала, але деякі назвала неприйнятними.
Основні претензії, які європейці висувають владі Туреччини, розпадаються на два блоки: політико-правові та економічні. ЄС вважає, що в країні є проблеми зі свободою слова, прозорістю судової системи, а також із вільним переміщенням робочої сили та антимонопольним законодавством, яке захищає вільну конкуренцію. До 2015 року переговори зайшли в глухий кут, і президент Реджеп Ердоган заявив, що Туреччина більше не прагне стати частиною ЄС.
З погляду пострадянської держави, подібні вимоги можуть виглядати "дрібницею", але для європейців вони мають суттєве значення.
Враховуючи фактор російського вторгнення та інституційні проблеми (корупція, "болячки" судової системи, в тому числі) на нашу країну чекає непростий період трансформації: перемога у війні, відновлення економіки, проведення всіх необхідних реформ, дипломатична робота щодо початку переговорів щодо вступу до ЄС.
Такий процес займе роки, але країні, щоби вижити, доведеться йти в цьому напрямі.
