Нардеп Дмитро Гурін виділяється серед інших українських парламентарів своєю цікавою біографією. Він народився на Хмельниччині, дитинство провів на Донеччині, а свою кар'єру почав у Росії. Після захоплення росіянами Криму він повернувся в Україну, де відкрив власну агенцію диджитал-комунікацій та реклами. Потім був радником з комунікацій у Міністерстві охорони здоров'я. В 2019 році він пройшов у парламент від партії "Слуга народу", одержавши перемогу на мажоритарному окрузі у Києві. Після звільнення Дмитра Разумкова з посади спікера Гурін приєднався до групи "Розумна політика", а потім з неї вийшов. В інтерв'ю "Апострофу" нардеп розказав про своє життя в Росії, про ставлення до російської опозиції, про російську культуру, про Дмитра Разумкова, Віталія Кличка та про те, чи будуть найближчим часом в Україні вибори і про долю на них "Слуги народу". Також "Апостроф" дізнався у нардепа, яку роль відіграє у призначенні міністрів Андрій Єрмак та чи потрібен українцям закон про одностатеві союзи.
Я жив у Росії, яка не вела війну з Україною
- Ви свою професійну кар'єру почали в Росії. Спочатку працювали дизайнером у студії одіозного Артемія Лєбєдєва потім в інтернет-виданні "Лента. ру". Чому ви обрали саме Росію та саме ці проєкти?
- Я жив у Маріуполі. Це було зросійщене місто. У свої 20 років мені було значно зрозуміліше, як і майже всім там, поїхати в Москву, ніж в Київ. Поїхати туди було престижніше, як у столицю імперії. Мене покликали туди на роботу, і я поїхав. Півтора роки я працював у студії Артемія Лєбєдєва, а потім, через декілька років, у «Ленті.ру».
- Артемій Лєбєдєв є правнуком російського письменника Олексія Толстого та сином письменниці і телеведучої Тетяни Толстої. Він імперець, не визнає територіальну цілісність України, неодноразово їздив на окуповані території України, на Запорізьку АЕС, знаходиться під санкціями РНБО. Ви з ним тоді спілкувались по роботі, яке було в нього було тоді ставлення до України?
- Тоді Лєбєдєв принципово не співпрацював з російською владою, з державою і всього того, що ми побачили від нього після 2014 року, тоді не проявлялось. Він не виглядав імперцем, він не хизувався своїм походженням, він говорив, що дуже любить Україну, любить Київ, купив тут квартиру. Він був до українців позитивно налаштований, я не бачив якоїсь різниці у ставленні. Я припинив з ним працювати у 2003 році і після того я не бачив його розвитку і не знаю, як він дійшов до такого. Можливо, людина продалась чи ФСБ, чи просто за держконтракти, не знаю.
- А "Лента.ру"? Наразі це суто пропутінське видання. Як воно тоді висвітлювало тему України та чи могли ви впливати на редакційну політику?
- Тоді "Лента.ру" було головним опозиційним виданням Росії. Це редакція, яка після розгону запустила «Медузу». Я працював в «Ленті» по художній частині і на редакційну політику не впливав. В принципі, мене редакційна політика та опозиційних рух у Росії не цікавили. Я жив там нелегалом, вів тихе життя, заробляв гроші. Я жив у Росії, яка не вела війну з Україною. У 2014 році після того, як росіяни зайшли у Крим, я одразу поїхав із Росії.
- Ви прожили в Росії 12 років. Як за ці роки змінювався російський режим та відношення росіян до українців і України?
- Влада Росії поступово закручувала гайки, вона душила опозицію, душила вільну пресу. Це відбувалось дуже повільно. До 2014 року я не відчував якогось негативного ставлення до українців. Насправді там стало все зрозуміло, коли сталася рокіровка Мєдвєдєва з Путіним. Я пам’ятаю цей момент, я йду вранці по Стамбулу, відкриваю новини і бачу, що Мєдвєдєв не йде на другий термін, а уступає місце Путіну. Я зрозумів, що в Росії робити більше нічого. Проте там була така кількість нафтових легких грошей і їх так легко було отримувати, що я на декілька років ще там завис. І від’їзд все відкладав. Але після Криму я оразу виїхав.
- А одружились ви у Росії?
- Так.
- Ви сказали, що жили там нелегально, а одружились легально. Як це вам вдалось?
- Не знаю, як там все зараз влаштовано. Тоді, коли в’їжджав у Росію, ти отримував міграційну картку. По цій картці ти міг жити в країні три місяці. Потім знову виїжджаєш з Росії, хоч на годину, а потім знову в’їжджаєш, знову отримуєш міграційну картку і можеш знаходитись ще 3 місяці. І так можна було робити безкінечно, і я цим користувався. Фактично я порушував дозволені терміни перебування, але формально в мене був папірець. Ми подали заяву до рагсу і одружились без проблем.
Дмитро Гурін
Опозиція в Росії – це РДК
- В Україні превалює думка, що росіяни це раби, які не спроможні до протесту. Але, як раз у той час, коли ви жили у Москві, там пройшли наймасовіші політичні протести на Болотній площі та на проспекті Сахарова. Що ви думаєте з цього приводу?
- Ну пройшли протести і що? Росіяни проводили якісь безглузді мирні акції, які вже мали бути не мирними. Всі їх беззубі мирні протести завершились встановленням диктатури Путіна.
- Чи брали ви участь у протестах?
- Я ніколи не брав участі в жодних політичних процесах у Росії, мені це було не цікаво, бо в мене є своя країна. Я бачив, як Путін поступово захоплює необмежену владу, як зачищає все живе, що там є. Але я вважав, що це їхні проблеми і не вважав, що я якось маю брати участь у протестах.
- Яке ваше ставлення до нинішньої російської ліберальної опозиції?
- Це не опозиція. Вона неспроможна змінити ситуацію в Росії. Ці люди наразі живуть за кордоном, нікого не представляють. Опозиція в Росії – це «Русский добровольческий корпус» та інші російські формування, які воюють. А опозиція у вигляді Кара-Мурзи, Яшина, Ходорковського та інших з цієї компанії ні на що не впливає, не формує жодних механізмів, які б змінили ситуацію у їхній країні. Тому цих людей не можна вважати опозицією, вони ніхто, а тому і не варті обговорення. Сенсу вести з ними якісь розмови нема, як це роблять західні політики.
Російська культура – це культура загарбників, а «мовні патрулі» - «блаж»
- Ви виросли на Донбасі, були російськомовним. Зараз все частіше лунають заклики про необхідність відмовлятись від мови та культури окупанта. Але для людей зі сходу це важко. Вони кажуть: "Путін і російська мова — не одне і те ж", "Пушкін не винуватий у тому, що Путін розв'язав війну", "Лев Толстой теж виступав проти війни та проти церкви". Що ви на це скажете?
- Я думаю, що цим людям не потрібно нічого говорити. Все сказано. Російська мова — це можливість впливу Росії на населення України. Я вважаю, що повинна бути проведена повна дерусіфікація. Але вона не може бути примусовою, враховуючи скільки людей говорить російською це технічно неможливо, ви не можете примусити людей говорити іншою мовою, якщо вони не хочуть. Проте якщо ми подивимось на досвід Грузії чи Вірменії, де було проведено дерусіфікацію в 90-ті роки, то там молоде покоління просто перейшло з російської мови на рідну, вони російську ніколи не вчили у школі, вони її не знають і Росія там не має інструментів пропагандистського впливу. Те саме робимо і ми, використання російської обмежується у всіх сферах суспільного життя.
- Ви сказали, що це не можна робити примусово. Але в нас є Івано-Франківськ де місцевий мер впроваджує «мовні патрулі».
- Я просто не знаю, що це. Ходити по місту і робити зауваження тим, хто розмовляє російською? Ну гаразд, ходіть і робіть. Це настільки ж законно, як розмовляти російською. Мені ця форма здається доволі дивною. Я не можу це ані засудити, ані сказати, що це суперідея. Чесно кажучи, мені здається, що це ні на що не вплине. Між тим, тут потрібно розуміти, що російська мова в західних регіонах сприймається як мова вбивць і загарбників. І її дійсно там стало більше, після того, як туди приїхали біженці зі сходу, і в місцевих вона викликає неприємні почуття. Але саме суспільство прекрасно дає зворотній зв'язок і регулює ситуацію. І в цьому контексті «мовні патрулі» мені здаються якоюсь «блажжю».
- На мій особистий погляд, скасування російської культури в нас відбувається якось дивно. Ну, гаразд, ми можемо не виконувати музику Чайковського, ми можемо перейменувати вулиці. Але росіяни залишили і пам’ятки матеріальної культури. Наприклад, російський художник Васнєцов розписав Володимирський собор у Києві, а російський художник Врубель написав фрески в Кирилівській церкви. І це визнані шедеври. Так що нам тепер замалювати все це або знести церкви?
- Кирилівська церква розписана Врубелем – це важливо. Але Врубель — це не російська культура. У нього був великий Київський період і називати його російською культурою — неправильно. Це по-перше. По-друге, ви праві, в Києві є залишки імперської культури високого рівня і ми ними користуємось. Ну і що?
Дивіться, прийшли люди на чужу територію, побудували тут будинки. Якщо б вони не прийшли і їх не побудували, то ми б побудували самі. Але чому ми маємо зносити те, що побудовано при них на нашій землі? Воно наше.
На мою думку, російська культура не є якоюсь великою культурою. Це міцна регіональна культура, є декілька нобеліантів, але це не є щось неймовірне, що ми маємо якось особливо цінувати. До того ж для нас це культура загарбників, це культура імперіалістична, культура, якою вони намагались розчинити українську культуру. ЇЇ скасування виправдане. Але зносити будівлі? Для чого?
- Скільки нам потрібно часу на повну дерусіфікацію?
- 20-30 років. За цей час зміниться покоління.
Українське громадянство зараз не дають нікому
- Не так давно Рада ухвалила закон про надання українського громадянства іноземцям та особам без громадянства, які воюють в українському війську. Це стосується і громадян Росії. Я вважаю, це правильно. У вас вже є якісь цифри, скільки людей отримало громадянство за такою схемою?
- Ні, немає. Там були певні процедури, які ці люди не могли пройти. Вони не могли технічно і фізично отримати папери з Росії, в них часто були прострочені паспорти, і це робило неможливим отримання ними українського громадянства. І ми змінили процедури так, щоб вони могли отримати громадянство.
- Я знаю, що для інших громадян Росії, які хотіли б отримати український паспорт, поки це неможливо. Ця функція стоїть на паузі.
- Зараз взагалі громадянство не дають нікому.
- Ваша дружина теж залишається громадянкою РФ?
- Так. Чекаємо отримання громадянства України на загальних підставах. Вона в тій же самій ситуації. Вона не може отримати папери з РФ. Тому чекаємо законодавчі зміни.
Дмитро Разумков – це Юлія Тимошенко в штанях
- Ви входите до фракції "Слуг народу" але приєднались до міжфракційного об'єднання депутатів "Розумна політика" на чолі з ексспікером Дмитром Разумковим…
- Вже ні. Я на початку війни звідти вийшов.
- Не знав. Тоді спитаю, чому ви спочатку увійшли в «Розумну політику», а потім вийшли?
- Я увійшов тому, що вважав неправильним, як змінили спікера. Це було не дуже гарно. Я вирішив, що подивлюся, як буде при альтернативному розвитку подій і при цьому ніколи не виходив з фракції. Я подивився на Дмитра Разумкова і мені не сподобалось те, що я побачив. Мені не сподобалась його позиція майже по всіх питаннях. Я значно більш ліберальний. Я вважаю, що Дмитро Разумков - це Юлія Тимошенко в штанях. Він абсолютний популіст. Я тепер зовсім по-іншому дивлюсь на те, що його змінили на посту спікера. Я не підтримую те, що робить «Розумна політика», тому і вийшов з цього об’єднання на початку війни. Вважаю що немає жодного сенсу там перебувати і значно важливіше бути у команді президентської партії.
Я не можу оцінити, як сильно втомився Зеленський
- Виборами вже запахло?
- Мені поки не пахне. У нас є пряма норма Конституції де зазначено, що діючий парламент зберігає свою легітимність до виборів нового після завершення воєнного чи надзвичайного стану. У нас правова держава. От коли буде завершено воєнний стан, тоді і будуть проведені парламентські вибори. Щодо президентських, то такої норми немає. Але я не бачу зараз з боку влади особливого бажання проводити президентські вибори. У суспільстві зараз це сприймається дуже негативно.
Якщо провести президентські вибори зараз, то в них перемогу отримає Зеленський. Це те, що я бачу по електоральній картині. І для чого тоді витрачати кошти під час війни і проводити такий складний організаційний процес? А провести вибори під час війни дійсно складно. Виникає купа проблем.
- На майбутні парламентські вибори партії будуть залучати ветеранів. Хтось з них повернеться з ПТСР, хтось з контузією. Як мені здається, не всі люди, які були на фронті, зможуть якісно виконувати свої обов’язки. Що ви з цього приводу думаєте?
- Звісно, партії будуть залучати військових. Але медичні питання повинні вирішуватись в іншому контексті. Якщо людина з ПТСР, то держава має її вилікувати, наслідки контузії так само. Між тим, медичні стани не є перепоною йти в політику і це ми точно не будемо розглядати як якусь причину, щоб не допустити таких людей до виборів або до влади. Проте бути ветераном недостатньо для того, щоб бути політиком. Наприклад, очолювати Міністерство ветеранів. У нас вже такий досвід був з Лапутіною, він виявився невдалим. Дійсно, нам потрібні люди, які якісно будуть працювати народними депутатами, і ветерани вони чи ні — це справа окрема.
- Чи потрібно Зеленському йти на другий термін? Він казав, що обмежиться одним.
- Це в нього спитайте. Я не знаю про його плани. Можу сказати, що навколо себе в парламенті я бачу дуже багато втомлених людей. За 5 років ця робота з цим рівнем стресу дуже втомлює. Звісно, що в такій ситуації кожного разу ти думаєш про бійця, який лежить в окопі, вночі під дощем, навколо нього літають ворожі дрони, б’є арта. Він точно більш втомлений за нас. І ти продовжуєш працювати. Я не можу оцінити, як сильно втомився Зеленський, бо я не уявляю його рівень стресу. Думаю, як у кожної живої людини на його місці в нього є чисто життєві сумніви, чи хоче він далі бути президентом. Але яке він рішення прийме, знає тільки він. Конституційне право балотуватись на другий термін у нього є.
- Яка, на вашу думку, доля «Слуги народу» на наступних виборах?
- По-перше, в списки не потраплять люди, які негативно оцінюються електоратом. Партія очиститься. Я думаю, що у «Слуг» є всі шанси набрати 150 голосів. Більшості вже не буде, як і в жодної іншої партії.
Дмитро Гурін
Людям здається, що всім керує очільник Офісу президента
- Ви вже згадали про Лапутіну. Але в нас були й інші міністри, до яких у суспільства виникало багато питань. Окремі міністерства тривалий час працювали взагалі без очільників. Як особисто ви оцінюєте кадрову політику президента?
- Хочу зазначити, що кадрова політика — вона не президента, вона спільна. У призначенні міністрів беруть участь і парламент, і Кабмін, і Офіс президента. На мій погляд, зараз нормальна кадрова політика. Є вдалі призначення, є призначення, які виявляються не дуже вдалими. Розумієте, кадрова політика - це процес. Якщо ми бачимо, що людина не відповідає своїй позиції, то замінюємо. Це нормально.
- В українському суспільстві превалює переконання, що усією кадровою політикою влади керує Андрій Єрмак. Це так?
- Дивіться, буквально декілька тижнів тому у нас в парламенті провалилось низка відставок міністрів. Тому казати, що Рада не бере участь у кадровій політиці наївно. Якби парламент не брав участі у кадровій політиці, то звільнення міністрів не провалювались би. У кожного є своя роль, у Офісу президента, у парламенту, в уряду. У нас скоординована політика між Офісом, монобільшістю і урядом, і людям здається, що всім керує очільник Офісу. Але якщо хтось говорить, що таким складним механізмом, як держава може керувати одна людина, то це говорить суто про його розумові здібності.
Те, що зараз центр координації політики знаходиться в Офісі – логічно, йде війна і президент виконує не тільки роль президента, а й верховного головнокомандувача. Тому очікувано, що центр прийняття рішень під час війни буде тяжіти до Офісу президента. Говорити, що всі інші не беруть в цьому участь не коректно.
Кличко – профнепридатний мер
- Ви якось написали у соцмережах: "У людей, які топлять за Кличка, немає відчуття власної гідності". Чим вам не подобається київський мер?
- Віталій Кличко — профнепридатний мер. Подивіться, який розвиток у Вінниці за 10 років, у Львові і порівняйте з Києвом. Яка тут ситуація з транспортом, з комунікаціями, з мостами. Я не розумію, чому це потрібно пояснювати, невже в людей немає очей?
- На прохання киян, наприклад, ларьки у Києві почистили.
- О, це неймовірне досягнення пана Кличка — за 10 років почистив частину ларьків у місті, бюджет якого в перерахунку на мешканців в 4 рази більший, ніж в інших містах України.
- Віталій Володимирович провів благоустрій парків, збудував нові розв’язки, відремонтував мости.
- Слухайте, якщо вам достатньо того рівня комфорту, що Кличко створив за 10 років, то я вам співчуваю.
- Мені, наприклад, не подобається забудова історичного центра міста бетонно-скляними висотками.
- І це особиста відповідальність Кличка. Він приймає особисті рішення по кожному проєкту і по кожній знесеній історичній будівлі. Тож, коли в нас кияни, які масово виїхали до Європи, повернуться додому та осягнуть те, що відбувається з Києвом, то у Кличка більше не буде шансів. Головне, щоб йому сформувалась нормальна альтернатива.
Корупція у нас геть не такого рівня, як вважається
- До речі, як нам повернути людей з-за кордону?
- Вони повернуться, коли побачать економічні можливості України, коли почнуться процеси відновлення держави. У нас буде багато грошей, які будуть вкладатися в відновлення інфраструктури та економіки в цілому і люди почнуть повертатися.
- Ваша спеціальність консультант з суспільних комунікацій та проєктів розвитку територій. Якими, на вашу думку, мають бути після війни території України?
- Це буде залежати від того, якою буде ситуація і кон’юнктура на світових ринках. Наприклад, не потрібно відновлювати ТЕЦ, потрібно зробити «зелений» перехід, відновлювати енергетику абсолютно іншими методами, розподіленими маленькими електростанціями, сонячними, вітровими. І так само по всіх напрямках має бути прийнято рішення, чи відновлюємо ми Каховську ГЕС чи ні, чи відновлюємо ми «Азовсталь» в старому режимі, чи робимо нову ефективну і екологічну металургію. На всі ці питання доведеться знайти відповіді і рішення, залежно від них і перебудовувати країну.
- А що робити з корупцією? Підуть же великі гроші.
- Розмови про те, що в нас великій рівень корупції, роздмухуються навмисно. Невже в східній Європі нема корупції? Вона є. Я на цю проблему подивився зсередини державного апарату, працюючи в Міністерстві охорони здоров’я, а потім депутатом, і скажу, що історія про корупцію сильно роздмухана. Корупція у нас геть не такого макабричного рівня, як вважається. Вона зараз дуже скоротилась порівняно з часом Януковича. Це небо і земля. Просто корупційні випадки стало видно, оскільки побудовано антикорупційну інфраструктуру. Антикорупційні органи, прозорі закупівлі працюють і всім стало здаватись, що корупції стало більше просто тому, що її випадки стало видно.
Треба легалізувати одностатеві союзи якомога скоріше
- Більшість українців виступає за вступ у ЄС, але разом з тим певна кількість населення залишається консервативною. Наприклад, багато українців негативно ставляться до одностатевих союзів. Як ви думаєте, можна це змінити? Чи зможе Україна відійти від таких форм дискримінації?
- Більше половини українців підтримують або не проти одностатевих союзів. Я вважаю, що треба легалізувати одностатеві союзи якомога скоріше. Це приведе до того, що ці сім’ї будуть мати правовий захист. Але для цього потрібно переконати парламент. Закон 9103 про легалізацію одностатевих союзів застряг у профільному комітеті, комітет виявився гомофобним. Ситуація наразі така.
- У Росії активно працює пропаганда у ЗМІ. У нас третій рік триває марафон «Єдині новини». Чи не вважаєте ви його пропагандою, та чи потрібна нам пропаганда?
- Відповім так. Вважати, що під час війни не буде воєнної цензури, наївно.
Очікую розвалу Росії
- Чим на вашу думку повинна завершитись війна?
- Розвалом Росії і, як підсумок, перемогою України з виходом на кордони 1991 року. Я цього очікую. І всі передумови для цього є.
- А Захід цього не хоче і боїться, що в такому випадку розповзеться ядерна зброя, почнуться конфлікти між колишніми російськими регіонами.
- Захід боявся і розвалу Радянського Союзу з тих самих причин. Але це відбулося. І я не бачу причин, чому ця ситуація не може повторитись.
