Орбан та Фіцо, а тепер – Бабіш, – це не про любов про Росії, це про шантаж Брюсселю. Це політики, які свою кар‘єру побудували на претензіях до Євросоюзу, хоча великою мірою саме завдяки Євросоюзу їхні країни вигребли із совка і опинилися в «золотому мільярді».
Невдячність – це базова риса популізму, яка не має національних ознак.
Ціла транснаціональна партія політиків Східної Європи звинувачують Брюссель в усіх бідах і вимагають нових дотацій та компенсацій. А для цього - шукають привід аби тиснути на Брюссель своїм правом вето. Так сталося, що на сьогодні найскладніше і найстратегічніше питання для ЄС - це підтримка України. Тому партія шантажистів при кожній нагоді і погрожує заблокувати цю підтримку.
Але, коли, наприклад, Угорщині Брюссель йде назустріч і відкриває можливості для чергового траншу, Орбан знімає своє блокування, - доки не з’явиться нова можливість. А його виборці тим часом вислухають чергові скигління про те, як їх обкрадають Брюссель та сусіди.
Мораль? Її не буде.
Але хороша новина в тому, що поки стратегічні союзники України в Європі не приєдналися до партії шантажистів. Хоча і в Німеччині, і в Франції, і в Великій Британії теж наявні зараз тривожні тенденції.
Після виборів у Чехії влада Бабіша не буде абсолютною. На відміну від Орбана він точно не стане однопартійним господарем країни. Нагадую, зовсім недавно президентом цієї країни був контроверсійний Земан, який наговорив багато і про підтримку Росії, і, одночасно, про підтримку України. Але його і Україна, і Європа, і сама Чехія вже успішно пережили.
Джерело: facebook.com/sergiy.taran.v
