Американський дипломат та колишній спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер вважає, що на тлі непередбачуваної політики Дональда Трампа Україні та Європі варто посилювати автономність, водночас пропонуючи Вашингтону нові формати співпраці.
Україна ж може зміцнити співпрацю зі США, активніше пропонуючи власні інновації у сфері дронів американським військовим.
Про це він сказав у коментарі "Критичному мисленню" з Віктором Шлінчаком.
– Як ви інтерпретуєте повторюваний цикл президента Трампа, що полягає в ескалації загроз, встановленні драматичних дедлайнів, а потім у відступі або переосмисленні результату як успіху, особливо у випадку з Іраном? Чи є це ефективною дипломатією, чи це просто політична "показуха"?
– Очевидно, що це патерн: він робить великі погрози, а потім відступає від них. Дехто каже: «Дивіться, він висуває максимально жорстку вимогу, потім концентрує на собі увагу і в результаті інші погоджуються на те, на що інакше б не погодилися, а він відступає від максималістської позиції, але все ж щось отримує». І я думаю, що він вважає, що саме так і робить.
Але в деяких випадках це не працює. Наприклад, він намагався запровадити 100% тарифи проти Китаю, а Китай сказав: «Окей, ми зробимо те саме». І ми зрозуміли, що ми залежимо від Китаю більше, ніж він думав, і ми не змогли це витримати. Тож ми відступили від тарифів.
Те саме щойно сталося в Перській затоці. Він думав, що погрозами режиму — бомбардувати його «вщент», як він казав — Іран капітулює. Але вони цього не зробили: вони залишилися, почали чинити опір і, більше того, змогли фактично заблокувати судноплавство в Перській затоці, що матиме величезний вплив на світову економіку і ціни на пальне в США.
Тому йому довелося відступити від цих загроз знищення, бо його фактично розкрили як блеф. Побачимо, куди це далі піде. Ситуація зараз гірша, ніж на момент, коли ми почали цю війну шість тижнів тому, і я не впевнений, чи погодиться він із тим, що Іран і далі може утримувати контроль над Перською затокою — а зараз це саме так. Подивимось, як пройдуть переговори в Ісламабаді.
– Чи вважаєте ви, що Сполучені Штати справді вийдуть з НАТО, зважаючи на останні заяви Дональда Трампа після його зустрічі з Рютте?
– По-перше, я не думаю, що президент Трамп зможе вийти з НАТО, навіть якщо захоче. Він зіткнеться з величезною опозицією в США — з боку суспільства, Конгресу, Сенату, і республіканців, і демократів, які виступатимуть проти виходу з НАТО. Я не думаю, що він може це зробити.
Але він може змінювати дії США всередині НАТО, зменшувати їхню участь або перерозподіляти її. Наприклад, в адміністрації обговорюють перенесення американських військ із країн, які він вважає «непотрібними», до тих, які він вважає корисними — наприклад, з Іспанії до Польщі.
Це не так просто, бо наші можливості прив’язані до конкретних баз і військової інфраструктури, яку ми використовуємо. Тому це треба розглядати не лише політично, а й з точки зору військової ефективності. Це буде предметом дискусії всередині американських військових щодо того, якою має бути позиція.
Щодо того, чи він справді хоче це робити — думаю, він любить звинувачувати Європу, але не думаю, що він реально планує щось масштабне. Європа для нього значною мірою є зручним «цапом-відбувайлом».
– Враховуючи, що чинна адміністрація США діє в доволі транзакційній і непередбачуваній логіці — з ескалаціями, дедлайнами — чого Україні та Європі реально очікувати в найближчі місяці та роки? Як їм адаптувати свою стратегію, якщо Вашингтон стане більш ізоляціоністським?
– По-перше, очікуйте, що президент Трамп і надалі діятиме так, як протягом останнього року. Це його стиль — він не зміниться. Буде більше того самого.
Він програє проміжні вибори: республіканці, ймовірно, втратять Палату представників, можливо, й Сенат. Через це він майже не зможе проводити внутрішню законодавчу політику.
Це ще більше штовхатиме його в бік зовнішньої політики — більше непередбачуваності та демонстрації сили у світі.
Якби я був Україною або Європою, я б робив те, що ви вже частково робите: зменшував би залежність від США.
Але водночас я б не робив США противником — навпаки, намагався б залишатися проактивним партнером і пропонувати формати співпраці.
– Можливо, у вас є рецепт, як співпрацювати з адміністрацією Білого дому?
– Наприклад, Україна могла б активніше пропонувати США свої напрацювання — унікальні можливості у сфері дронів: дешеві, ефективні технології, протидронові системи, фронтові рішення, інтеграція ППО тощо. Це те, чого США можуть навчитися в України.
Я б говорив про це з американськими структурами: давайте працювати разом. Це не обов’язково має бути публічним, але це може бути дуже практичним. Побудова таких відносин із військовими, Пентагоном та розвідкою — це те, що дає довгостроковий ефект.
