Колись Нідерланди дали світу термін “ресурсне прокляття” — після того, як великий газ зробив їхню економіку залежною і вбив частину промисловості.
Схоже, у XXI столітті з’явилася нова версія — прокляття російського газу.
Судячи з траєкторії політиків, які будували свої стратегії навколо російського газу, закономірність проста:
Ти, успішний національний політик, робиш ставку на дешевий газ з Росії →
Думаєш, що тепер взяв бога за бороду, бо цим ресурсом можеш компенсувати будь-що - корупцію, тупість лояльних посіпак, золоті унітази →
Тому ігноруєш необхідність розвитку та деградуєш →
в якийсь момент деградація тебе ж і ховає.
Приклади:
- Віктор Янукович — дешевий газ в обмін на політичні поступки Росії → втрата влади,
- Ігор Додон — ставка на Газпром як основу стабільності → програш і зміна курсу країни,
- Віктор Орбан — мишеня путіна в постійній боротьбі за доступ до газової та нафтової цицьки Кремля → програв вибори з таким тріском, що сам побіг визнавати поразку до опонента, щоб не брати білет в Москву.
Російський газ — це не просто ресурс. Це інструмент створення політичної залежності, яка веде до неминучого занепаду.
Нова форма “ресурсного прокляття” — тільки вже не для економік, а для політиків.
Джерело: facebook.com/andriy.kobolyev
