Майбутні вибори президента України можуть побити рекорд за кількістю кандидатів. Станом на середину листопада, за підрахунками "Апострофа", кількість потенційних учасників виборчих перегонів уже досягла 36 осіб, але кампанія офіційно ще навіть не почалася. Крім професійних політиків, у списку - громадські активісти, артисти та інші відомі люди. Не факт, що всі вони прийдуть реєструватися в Центрвиборчком, внесуть два з половиною мільйона гривень застави і візьмуть участь, але виборчий бюлетень все одно вийде надзвичайно довгий. "Апостроф" розібрався, про що свідчить таке кандидатське розмаїття, і що воно змінює.
Ігри в кандидатів
В Україні - рекордна кількість охочих позмагатися за президентську булаву. "Апостроф" нарахував 36 осіб (дивіться інфографіку нижче), які проявляють або, за чутками, можуть проявити кандидатські амбіції. Офіційно виборчий процес стартує 31 грудня, коли почнеться висунення кандидатів партіями або їх самовисування і прийом документів для реєстрації Центральною виборчою комісією (ЦВК). Напевно загальна кількість ще зміниться, причому коливання можуть бути як в одну, так і в іншу сторону. Але, схоже, кампанія збере все ж більше учасників, ніж у рекордному 2004 році, коли ЦВК зареєструвала 26 кандидатів (правда, двоє потім вибули).
Як прогнозує лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко, яка сьогодні має найвищий рейтинг у країні, їх кількість досягне 40 осіб. А генеральний директор Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель не виключає навіть 50 імен у виборчому списку. "Схоже, на цих президентських виборах бюлетені на дільницях будуть вже не "простирадлами", а в рулонах", - пожартував в коментарі "Апострофу" політолог Петро Олещук.
Кандидатське розмаїття обумовлюють кілька факторів. Справа в тому, що без абсолютного фаворита і при декількох претендентах на вихід у наступний тур, роль другорядних учасників посилюється. Звичайно, хтось із них таємно сподівається на зростання запиту на нові обличчя в політиці і виборців, які не визначилися, кількість яких, за останніми даними, сягає 21%. Але у більшості - інше призначення. В інтересах одних головних кандидатів вони дроблять електорат інших за рахунок схожих меседжів і прийомів.
Коли путівку до другого туру забезпечить перевага в 1-2% голосів, це того варте. "Але я б не називав їх технічними кандидатами. Ті, хто дійсно виконує цю функцію, зазвичай з'являються в останній момент. Це, наприклад, кандидати-клони, у яких із конкурентами замовника не тільки однакові прізвища, а й імена. Або ж їм ставиться завдання провокувати і тролити опонента, збивати з пантелику його виборців схожою агітацією", - пояснює Кошель.
Ще один важливий момент: занадто мало часу відділяє президентські вибори від парламентських. Для політиків і партій, які більш зацікавлені пройти до Верховної Ради (а таких, на думку експертів "Апострофа", більшість), кампанії на ділі злилися в одну. Вони просто раніше почали роботу з електоратом. "По суті, ми маємо суміщені вибори. Багато хто хоче отримати в першу кампанію свої 3% голосів, щоб зацікавити спонсорів і з їх підтримкою подолати партією прохідний бар'єр у 5%. Напевно, орієнтиром залишається електоральний подвиг Ляшка (лідер Радикальної партії Олег Ляшко - "Апостроф"), який за підсумками президентських виборів 2014 року обійняв третє місце і в новій Раді отримав власну фракцію", - пояснює політолог Вадим Карасьов "Апострофу".
Але якщо учасник президентських виборів не бачить шансів для своєї партії в парламентську кампанію, навіть невисокий результат можна обміняти на пристойне місце в списку "прохідної" політичної сили. "Навіть результат в 1% зацікавить партію, яка хоче зібрати якомога більше голосів виборців заради більш сильної фракції", - наполягає в розмові з "Апострофом" гендиректор КВУ Кошель.
Також на тлі виборів відбувається зміна поколінь у політиці. "Політична молодь буде в бюлетені разом зі старими політиками, які ж нікуди не ділися. Аспект поколінь цих виборів не менш цікавий, ніж персональна конкуренція", - додає Карасьов.
Кому вигідно
Варто зауважити, що з усіх можливих кандидатів безпосередньо пов'язаний із владою тільки президент Петро Порошенко, який, втім, офіційно поки не озвучив плани на вибори. Його команда усунула потенційних конкурентів усередині провладного табору, домігшись згоди не балотуватися від прем'єр-міністра Володимира Гройсмана та відмовляючи від цього кроку екс-главу Кабміну, лідера другої партії влади "Народний фронт" Арсенія Яценюка. Останній, втім, не так давно почав рекламну кампанію. Але чи буде він все-таки балотуватися - велике питання.
"Влада концентрує ресурс навколо президента, щоб переправити його до другого туру", - пояснює Карасьов.
Роздрібнена опозиція полегшує це завдання. "Якщо Порошенко не може отримати більше всіх голосів, треба зменшити результат суперників, посприявши конкуренції в їх таборах", - пояснює "Апострофу" політолог Кость Бондаренко.
Причому зіткнення кандидатів на ґрунті ідеології не буде. За словами директора "Демократичних ініціатив" Ірини Бекешкіної, вплив цього фактора на переваги виборців істотно знизився, зокрема, у зв'язку з втратою популярності чисто ідеологічних політичних сил. "Зате на передній план вийшло, наприклад, ставлення до проблеми Донбасу. Кандидати будуть ділитися по тому, якою ціною її вирішувати", - пояснює Бекешкіна "Апострофу". І, як вона стверджує, залишається і регіональний поділ. Знову на виборах будуть кандидати, за яких хочуть голосувати переважно в центрі і на заході чи на сході і півдні країни.
За спостереженнями експерта Карасьова, поки що кандидати переважно "грають" на темі протистояння з Росією і похідних від неї темах (наприклад, мова й автокефалія), а також соціальній проблематиці.
Усі обставини виборів ставлять електорат в скрутне становище. Але фаворитам навіть вигідний виборець, який загубився. Недосвідчена у політиці людина швидше поставить "галочку" навпроти знайомого прізвища, ніж буде розбиратися у відмінностях кількох десятків кандидатів. А перетворення виборів на фарс буде цьому тільки сприяти.
"Однак надлишок кандидатів говорить, крім іншого, про політичну кризу. Зайве свідчення того, що ніхто з кандидатів не має позитивного балансу довіри-недовіри. Люди розчаровані в політиці як такій і в політиках окремо", - резюмує Бекешкіна.
Майбутні і потенційні кандидати на пост президента в 2019 році
1. Юлія Тимошенко, лідер партії "Батьківщина"
2. Анатолій Гриценко, лідер партії "Громадянська позиція"
3. Володимир Зеленський, шоумен
4. Петро Порошенко, президент України
5. Юрій Бойко, співголова партії "Опозиційний блок" та її парламентської фракції
6. Михайло Добкін, народний депутат від "Опозиційного блоку"
7. Євген Мураєв, позафракційний народний депутат
8. Андрій Садовий, мер Львова, глава партії "Самопоміч"
9. Олег Ляшко, лідер Радикальної партії
10. Віктор Чумак, позафракційний народний депутат
11. Валентин Наливайченко, екс-глава СБУ
12. Олександр Онищенко, позафракційний народний депутат
13. Надія Савченко, позафракційний народний депутат
14. Олександр Шевченко, позафракційний народний депутат
15. Юрій Дерев'янко, позафракційний народний депутат
16. Сергій Тарута, позафракційний народний депутат
17. Сергій Каплін, народний депутат від "Блоку Петра Порошенко"
18. Андрій Білецький, позафракційний народний депутат
19. Роман Безсмертний, екс-народний депутат
20. Роман Насіров, екс-глава Державної фіскальної служби
21. Микола Коханівський, голова ОУН
22. Ілля Ківа, голова Соціалістичної партії
23. Юрій Касьянов, волонтер
24. Дмитро Гнап, журналіст
25. Дмитро Добродомов, позафракційний народний депутат
26. Інна Богословська, екс-парламентарій
27. Святослав Вакарчук, співак
28. Єлизавета Богуцька, кримська активістка і блогер
29. Ігор Шевченко, екс-міністр екології
30. Руслан Кошулинський, екс-віце-спікер Верховної Ради
31. Мішель Терещенко, мер Глухова Сумської області
32. Геннадій Балашов, бізнесмен
33. Олександр Вілкул, співголова партії "Опозиційний блок"
34. Микола Томенко, екс-парламентарій
35. Віталій Купрій, позафракційний народний депутат
36. Сергій Шахов, народний депутат у депутатській групі "Воля народу"