Військові, які знаходяться на передовій, переважно підтримали на виборах Володимира Зеленського, а не чинного президента Петра Порошенко, тому що незодоволені тим станом речей, які відбуваються в армії, і не сприймають його як головнокомандувача. Таку думку "Апострофу" висловив учасник бойових дій, командир штурмової групи батальйону "Донбас", голова "Партії захисників України" Тарас Костанчук.

Про вибори

Загалом я оцінюю вибори позитивно. Тому що цей результат говорить про те, що нарешті з'явились якісь публічні паростки демократії. І той факт, що більшість не знала, хто вийде у другий тур, а Зеленський отримав неочікувано удвічі більше, ніж чинний президент - багато про що говорить. Демократія в дії.

Слава богу, не було суттєвих зривів, масових фальсифікацій. Так, подібні речі були, але вони не набули масового явища і не зірвали сам процес виборів. Тому можна привітати всіх нас з тим, що знову з’явилась надія на світле майбутнє.

Але армія, яка воює на передовій, яка знаходиться на лінії фронту, на війні, в небезпеці - переважно підтримала Зеленського, а не Порошенка, показавши своє відношення до стану речей на фронті.

Чому це стало можливим? У нас президент набуває своїх повноважень головнокомандувача тільки якщо країна перебуває у стані війни або її починає. В даній ситуації вони маніпулюють цим поняттям. Маніпулює, звичайно, штаб Порошенка і він сам, мовляв, я сильний головнокомандувач і командую військами. Не він командує, а начальник Генерального штабу, тому що головнокомандувач набуває своїх повноважень в момент оголошення війни. А у нас була антитерористична операція, тепер Операція об'єднаних сил. Це не війна. Тому він не є головнокомандувачем, він є формальним головнокомандувачем, який не вступив у свої повноваження.

Тому, за великим рахунком, немає значення, хто буде зараз головнокомандувачем. Порошенко не закінчив жодної академії. Я уявляю, що він може розбиратись в економіці, тому що керував колись Нацбанком, в дипломатії, можливо, але аж ніяк він не військовий. Тому я не бачу ніякої різниці. Зеленський точно такий же військовий, як і чинний президент.

Те, що військові не проголосували за президента, не за головнокомандувача, тому що не сприймають як такого. Він ніколи ними не командував, але це відношення людей до президента, який не виконав елементарних своїх обіцянок, навіть по відношенню до людей, які воюють на передовій. Це їх відношення до того, що нам брешуть, обманюють, розповідають про реформу армії, забезпечення армії, забезпечення всім необхідним на лінії фронту - на 50% це все неправда.

Ми цього можемо не знати, але люди, які знаходяться на передовій усе це бачать. Вони це все знають і бачать як людей в Україні дурять і розповідають, мовляв, там все добре. Але це не так. Там не вистачає людей, забезпечення, озброєння. І головне – немає бажання виграти ту війну. Ті добровольці, контрактники, які пішли, щоб виграти цю війну, не розуміють, чому ми не воюємо. Вони не мають концепції, їм не пояснюють, коли вони підуть в бій, щоб звільнити свою землю і повернутись додому. Багато хто там знаходиться тільки тому, що хоче звільнити землю. Цього нерозуміння їм вистачає, щоб не довіряти владі, не довіряти в даній ситуації чинному президенту. Цей президент не виконує їхніх сподівань і своїх обіцянок.

Отже, вони не розуміють, скільки вони ще там будуть і, головне, коли повернуться додому. І влада не може їм відповісти, тому що є якісь кулуарні домовленості, є Мінський процес, який за великим рахунком уже здох давним-давно.

Всі кажуть, що треба було давно забути Мінськ і формувати якусь іншу форму переговорного процесу, можливо, із залученням вже офіційно Сполучених Штатів Америки, норманського формату. Але цього не роблять. Чому не роблять, ми не знаємо. Ми можемо тільки припустити, що це вигідно комусь.

Чому в переговорному процесі Медведчук? Чому в переговорному процесі Кучма? Там більше запитань, ніж відповідей, а, отже, суспільство просто не довіряє ні цьому процесу, ні тому, що відбувається за ним кулуарно. Звичайно, ми не знаємо, ніхто не знає, коли буде і яким чином повернута наша земля, наші захоплені території, включаючи Крим. Отже, у них немає цього плану, нема, чого доводити. Тому природно, що солдати, як і ми, чекають, що прийде хтось новий з якоюсь концепцією миру, повернення територій тощо.

Корупційний скандал в армії так само вплинув на голосування. Це ще більше поглибило кризу і недовіру військовослужбовців до чинного керівництва, до президента, який не може не знати, що роблять його люди, його ставленики. Навіть якщо ми цього достеменно не знаємо, але природно, можемо припускати як могло бути насправді. Кожен солдат уявляє, що на місці президента, як би у тебе був товариш по бізнесу Гладковський, товариш з десятилітнім стажем, так би мовити, і ти його поставив на ключову на якусь посаду не просто так, а для того, щоб він там робив якісь махінації, заробляв гроші. Це звичайна людська логіка. Тому коли президент ніяк не реагує на скандал, не реагує так, як всі очікували – Гладковського заарештувати, звільнити, арештувати майно тощо - це мародерство з точки зору солдатів, які воюють.

Логічно, що вони кажуть: ми воюємо, а в “Укроборонпромі” крадуть на мільйони, сотні мільйонів гривен, а нам розповідають, що не вистачає в бюджеті грошей для сучасного озброєння? Вибачте, тоді це мародерство, за яке розстрілюють у військовий час. Тому реакція гостра. Для чого нам президент, який дозволяє мародерство під час війни?

Про другий тур

Теоретично Порошенко може зараз заарештувати всіх своїх друзів, конфіскувати у них майно, якимось чином вплинути на свої ці ручні суди, примусити прокурора вручити їм підозри, тут же миттєво їх заарештувати, одягти кайданки кільком десяткам корупціонерів, тут же їх показово, на камери, кинути до в'язниці, заарештувати все їхнє майно і все це зробити за два тижні, ще й сказати: якщо ви мене виберете, я вам гарантую, що вони не вийдуть з в'язниці. Але це занадно фантастичний сценарій...

В реальному житті на такий бліц-криг ніхто не здатен, і він не здатен, і ніхто не повірить, що він таке може зробити. Більше нічого. Жодні його переконання якісь, запевнення в тому, що він це робитиме - не спрацюють. Він занадто багато обіцяв.

Дебати взагалі ні до чого не приведуть. Мене дивує, що стільки його прихильників, скажімо так, його ці порохолюби, кажуть: давайте нам Зеленського на дебати. Вони чомусь вважають, що дебати вплинуть настільки, що Зеленського перестануть любити. Та ні на що вони не вплинуть абсолютно. Як би не пройшли дебати, навіть якщо Зеленський просто прийде і буде мовчати на дебатах, нічого б не відповідав, все рівно б Зеленський виграв з розривом у два-три рази, тому що це ніяк не впливає. За такий короткий термін, а тим паче, за одні дебати неможливо змінити думку людей, які абсолютно зневірились у чинній владі і розуміють: ким би не був Зеленський, все рівно він буде кращий, ніж ці брехуни.

Люди чекають тотальної зміни. А Зеленський, його представники вже заявили, що вони не збираються оновлювати систему. Вони прямо заявили те, що і ми заявляли: не заміна системи, а знищення системи і побудова нової. Немає чого перероблювати, там все гниле. СБУ, Генпрокуратуру, суди треба ліквідувати і створити нові інституції з нових людей, з новими поняттями, з новими правилами, щоб вони запрацювали. У них така ж програма, як і у нашої партії.

Тому чекають на людей, які нарешті виконають обіцянки, дані на Майдані. Суспільство не готове забути. Як би не хотіли ті, хто прийшов до влади, щоб люди якось забули про те, що було на Майдані і після Майдану - Іловайські котли, Дебальцевський котел – це тисячі загиблих. Суспільство це не забуде. Народ це не може забути. Це вже залишається в генетичній пам’яті народу назавжди.

Про президента Зеленського

Зеленському потрібно призначити потрібних людей, тих, кого він може – керівника СБУ, людину не з системи і готову на все, зняти генерального прокурора. Це складно, тому що там це пов'язано з Верховною Радою, але запропонувати він може. Нехай потім Верховна Рада відмовить, тому що багато хто каже, що він як президент не зможе нічого зробити, тому що Верховна Рада йому не дозволить - вони будуть перепони ставити. Немає значення. Народ дає йому величезний кредит довіри - близько 50-60% народної довіри.

Але треба пам'ятати, що такий кредит довіри був у Порошенка, тому що всі повірили і у першому турі йому дали кредит довіри, тому що він пообіцяв за два тижні закінчити війну. Зараз буде кредит довіри у Зеленського і люди хочуть побачити, що він робитиме. Якщо він як президент скаже: все, керівник СБУ такий-то, наприклад, Костанчук (я, до речі, казав, що готовий зайти на три-шість місяців на будь-яку посаду для того, щоб зламати систему), якщо він призначить людей, які готові покласти життя, але зламати систему, нехай потім Верховна Рада не пропустить - він звернеться напряму і це буде народовладдя. Зеленський буде, умовно кажучи, звертатись і казати: народе України, я пропоную таку кандидатуру. Верховна Рада не хоче цього робити. Давайте їй допоможемо.

Він закликатиме народ впливати на Верховну Раду. Якщо він один, два, три кроки зробить, які вони зараз декларують – відбудеться зміна повної системи, знищення інституції Генпрокуратури як такої, заміна керівника СБУ для деструктуризації, повної ліквідації СБУ і створення нового органу тощо. Якщо він піде на ці два-три кроки до наступних виборів у Верховну Раду, то в нього буде величезний карт-бланш, величезна довіра для створення своєї політичної сили у Верховній Раді. Тоді він отримає підтримку Верховної Ради і зможе вже зробити все, що завгодно.

Народ розуміє, що Зеленський сам по собі хороший менеджер, мільйонер, який зробив сам себе, і порядна людина - не більше не менше. Цього досить. Далі вони кажуть: покажи, хто за тобою, хто тобі допомагатиме робити. Які фахівці - мають бути чесні, порядні фахові люди – на керівника ГПУ, керівника СБУ тощо. Вони повинні бути фахівцями, але чесними. Негідники, які зараз при владі, теж фахові люди, розбираються в тому, що вони крадуть, як дерибанять тощо. Але повинні бути не просто фахові люди, а чесні. Все, йому повірять і він піде вперед.