Помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд, яка 17 травня в Москві обговорила з помічником президента РФ Владиславом Сурковим і заступником міністра закордонних справ РФ Сергієм Рябковим конфлікт на сході України, заявила, що Сполучені Штати не визнають місцевих виборів на Донбасі, якщо вони будуть проведені поза Мінських угод. Ця зустріч відбулася на тлі заяви президента України Петра Порошенка про можливе проведення виборів на контрольованих територіях вже в 2016 році в разі забезпечення для цього необхідних умов, зокрема введення на лінію розмежування збройної місії ОБСЄ. Чи можливий сценарій проведення виборів на Донбасі найближчим часом, - думка російського політолога Андрія Піонтковського для "Апострофа".
Українське керівництво не може собі дозволити посваритися з усіма західними партнерами: з Францією, Німеччиною, з США, з усіма, хто пов'язаний на цих Мінських угодах. Олланд з Меркель, можливо, навіть Нобелівські премії очікують за вагомий внесок у підтримання миру. Тому Київ проводить складну дипломатичну гру з перетягування каната навколо цих угод.
Я вважаю, що ці угоди ніколи не будуть виконані, тому що Москва ніколи (до падіння путінського режиму) не віддасть кордон і не виведе війська. Але й Україна, я сподіваюся, ніколи не дозволить, щоб окупована "Лугандонія" як ракова пухлина влізла в тіло України.
Сьогоднішній раунд з перетягування каната, на мою думку, за очками виграв Київ. По-перше тому, що в заяві Нуланд підкреслено, що жодні самозвані люди не можуть провести вибори, а по-друге, вони повинні відповідати українському законодавству і проходити під контролем ОБСЄ.
Якщо ми порівняємо заяву Порошенка, яку він нещодавно зробив, і заяву Нуланд, то ми помітимо, що хоч вони й не збігаються, але досить близькі. Різниця лише в одному - Порошенко очевидно говорить про необхідність поліцейських сил ОБСЄ на Донбасі під час проведення виборів. Але ж і Нуланд сказала, що вони повинні проводитися за стандартами ОБСЄ. То як можна забезпечити стандарти ОБСЄ без будь-якого відповідного силового забезпечення?
Є два нових нюанси в заяві Порошенко. По-перше, він вперше жорстко наголошує на питанні про зміцнення лінії поділу сторін, пропонуючи, по суті, розташувати на ній миротворчі сили. Тоді вже не буде жодного питання про перестрілки і відвід важкого озброєння. Адже це, здавалося б, очевидна вимога. І якщо західних союзників переконати в її доцільності досить легко, то Москві погодитися на неї досить важко, тому що вона і є джерелом всіх перестрілок і вторгнень на українську територію.
А по-друге, пропозиція про передачу контролю на кордоні на першому етапі не українським ВС, а силам ОБСЄ. Спершу здається, що це уступка, але, на мою думку, це розумний психологічний хід. Адже завдання всіх цих дипломатичних маневрів у тому, щоб переконати важливих західних людей, "хто виконує Мінські угоди, а хто - ні".
Усе це нескінченне перетягування каната відбувається навколо питання: можна проводити вибори чи ні. Москва буде говорити, що можна, а Київ буде відповідати їй: "як же можна, якщо триває перестрілка на лінії зіткнення, кордони не передані". Москва постійно посилається на те, що передача українським силам кордону позначена десь там у пункті 9, а про вибори - в пункті 4 (Мінських угод, - "Апостроф"). Ну добре, передайте поки ОБСЄ, але так, щоб вона реально контролювалася ОБСЄ
Мій прогноз – виборів ще довго не буде. А ось дипломатична боротьба продовжуватиметься. І ми можемо тільки побажати Україні врешті-решт її виграти.
Вас лякає заморожений конфлікт? Але виконання вимоги про міжнародні сили на лінії поділу сторін значно змінить ситуацію на краще. Це набагато ліпше, ніж те, чого добивається Путін. А Путін хоче провести там під своїм контролем вибори та інкорпорувати своїх бандитів у політичне поле України.
Його стратегічна мета - зберегти повний контроль над окупованою територією і зробити її формально частиною української держави, блокуючи, таким чином, європейський вектор розвитку української держави. Поки Україна ефективно від цього відбивається. Не можна жертвувати майбутнім країни заради ілюзії відновлення територіальної цілісності.
Тому я давно пропоную розглядати ці території, також як і Крим, як тимчасово окуповані. І найголовніше мати добре захищену лінію розмежування, щоб не допустити подальшої агресії Росії та відновлення кровопролиття. І рано чи пізно все це повернеться Україні.
P. S. Усе вищесказане не скасовує тієї обставини, що для представниці великої держави є ганебним щебетати про "конструктивні переговори" з військовими злочинцями Сурковим і Рябковим. Але інших західних союзників у мене для вас немає.
