Чергове військове загострення на Донбасі, яке почалося на вихідних, пояснюється спробою Кремля змусити Україну відмовитися від внесення до Ради безпеки ООН альтернативного проекту резолюції про миротворчу місію. Росія змушена чергувати періоди ескалації та деескалації, оскільки не готова до повномасштабного наступу. Разом із тим, розгойдування України зсередини зараз йде за планом Москви. Таку думку "Апострофу" висловив координатор групи "Інформаційний спротив" Дмитро Тимчук.
Причиною нового загострення на Донбасі стала нинішня політична активність навколо регіону. Наприклад, позиція США щодо миротворців. Подібні загострення вже стали традиційними перед засіданнями мінської групи. Під час будь-яких інших серйозних обговорень на міжнародній арені питань, пов'язаних з Донбасом, Росія теж моментально влаштовує ескалацію. Росія використовує ці загострення як форму тиску на Україну.
Є позиція США, яку висловив пан Волкер, відносно резолюції України щодо миротворців: пропозиція не вносити альтернативний проект, розібратися спочатку з російським і так далі. Я думаю, що в цьому плані можна сміливо пов'язувати ту роль, яку Росія вкладає в своє бачення можливої миротворчої операції, з процесами, які зараз відбуваються в Україні. В Україні існує думка, що ми повинні підготувати альтернативну резолюцію, оскільки московська від самого початку є неефективним варіантом миротворчої операції. Її навіть миротворчою операцією назвати неможливо, якщо мова йде про якусь охорону спостережної місії ОБСЄ.
У Росії є одна стратегія: якщо щось іде не за її планом, вона моментально зриває мінський мирний процес, при цьому вигукуючи, що Мінські домовленості зриває Україна, і починає діяти виключно силовим способом. Якщо не будуть працювати політичні важелі, Росія включить військові. Але поки в неї достатньо політичних важелів. Нинішнє загострення можна сприймати тільки як спробу заткнути рот Києву. Оскільки в будь-якому випадку є політичний аргумент у вигляді блокування резолюції щодо миротворців у Радбезі ООН. Поки немає механізму виведення з Радбезу Росії як держави-агресора або позбавлення її права голосування з якихось певних питань, Москва має інструмент вето.
Тому поки військовий важіль, на щастя, залишається лише додатковим способом впливу на Київ, щоб він не сильно проявляв активність у тих ініціативах, які не потрібні Москві.
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Наслідки нічного обстрілу в Донецьку
Ми бачимо перманентні періоди ескалації і, природно, деескалації, оскільки неможливо постійно тримати градус напруженості, забезпечуючи боєприпасами і підтримуючи високий морально-психологічний стан особового складу першого і другого армійських корпусів (так званих ДНР-ЛНР, - "Апостроф"), без здійснення якихось широкомасштабних наступальних дій. А до таких дій Росія, звичайно ж, не готова. Якби була готова, здійснила б їх ще в 2014 році. Відповідно, єдиний для них варіант на даний момент - періодично влаштовувати ескалації.
Було б неправильно говорити, що це не тягне за собою ніяких гучних наслідків, якщо врахувати різку активізацію в Україні терористичної діяльності, причому в глибокому тилу, в тому числі в столиці - дестабілізацію політичної ситуації, розгойдування її всіма можливими способами, в тому числі вимогами дострокових парламентських і президентських виборів. Разом з останньою ескалацією на Донбасі все це грає на руку Кремлю. Я не кажу, що всі теракти в Києві і всі політичні виступи є "рукою Кремля" - очевидно, що ні - але те, що вони грають на руку Москві, цілком очевидно.
За три з половиною роки українське суспільство втомилося від війни. Це є ще одним подразником, який викликає, м'яко кажучи, недовіру до влади. Якщо брати все це в комплексі, Москва йде второваним шляхом з метою максимально дестабілізувати ситуацію всередині України, а потім спробувати взяти ситуацію в свої руки. Поки все йде за планом Москви. Причому годі й казати про те, що зараз хтось може відбити у Кремля бажання продовжувати таку стратегію.
