Є спосіб для України стати ближчою до НАТО - голова офісу альянсу в Києві

АЛЕКСАНДЕР ВІННІКОВ – нідерландський дипломат, який з 2015 року керує Офісом зв'язку НАТО в Україні, а в 2016 році очолив Представництво НАТО, що об'єднало в одній структурі Офіс зв'язку та Центр інформації та документації. До речі, для Віннікова Київ не чужий: його батько виріс в українській столиці.

З головою Представництва НАТО в Україні "Апостроф" поспілкувався про актуальну проблематику відносин між Києвом та Північноатлантичним альянсом, зокрема про курс України на членство в НАТО.

- Яке значення має той факт, що Україна стала країною-аспірантом НАТО?

- Політика НАТО щодо України залишається такою самою. Зміни на веб-сайті НАТО, де Україна з’явилася в списку країн, які заявили про своє прагнення стати членами НАТО, відображають зміни в політиці України. Отже, немає ніякого формального статусу аспіранта – це просто визнання реальності в Україні, оскільки уряд та парламент України проголосили членство в НАТО стратегічною метою зовнішньої та безпекової політики України.

- Чи очікуєте, що НАТО підтвердить цей неформальний статус на саміті в липні?

- Ми сподіваємося, що вдасться провести засідання Комісії Україна-НАТО на липневому саміті НАТО в Брюсселі. Якщо така зустріч відбудеться, це стане хорошою можливістю поглянути на те, чого досягнула Україна за минулий рік із підтримкою НАТО в імплементації всеосяжних і системних реформ, насамперед у секторі безпеки та оборони. Обговорюватимуть і інші теми: наприклад, безпекову ситуацію в Україні, яка залишається надзвичайно складною. І, звісно, якщо зустріч відбудеться, це буде хороша можливість для НАТО ще раз підтвердити свою стійку підтримку суверенітету й територіальної цілісності України та проведенню нею реформ.

- Є проблеми у двосторонніх відносинах України з Угорщиною (через положення українського закону "Про освіту" Угорщина блокує проведення засідань Комісії Україна-НАТО (КУН) на рівні міністрів та погрожує заблокувати на рівні лідерів). Чи робитиме НАТО якісь кроки, щоби ці проблеми не завадили проведенню цієї зустрічі на саміті в липні?

- НАТО – це організація, яка працює за принципом консенсусу. Це означає, що всі союзники мають погодитися з рішеннями, включно з тими, які стосуються форматів зустрічей з країнами-партнерами на рівнях міністрів та голів держав і урядів. Як я сказав, ми сподіваємося, що якнайраніше вдасться відновити діалог на високому рівні у форматі КУН. Ми заохочуємо нашого союзника, Угорщину, i Україну продовжувати двосторонній діалог, аби знайти взаємно прийнятне вирішення питання, яке стосується українського закону про освіту.

Ми вважаємо важливим продовжувати на найвищих рівнях взаємодіяти з Україною як нашим близьким партнером. Водночас ми солідарні з нашим союзником Угорщиною і вважаємо, що питання, які її непокоять, потрібно вирішити.

- Нещодавно міністр оборони однієї з країн НАТО висловив впевненість, що колись Україна стане членом альянсу. Якими, за вашими оцінками, можуть бути терміни вступу?

- Україна поставила собі мету - реформування свого сектору безпеки й оборони та своїх державних структур, щоби відповідати стандартам альянсу. Також нещодавно Україна визначила, що тепер приєднання до НАТО є її стратегічною зовнішньополітичною метою.

Саміт НАТО в Бухаресті у 2008 році постановив, що Україна разом із Грузією будуть членами альянсу. Водночас зараз важливо зосередитися на реформуванні України, щоби вона стала сильнішою, демократичнішою та успішнішою. Це довгостроковий процес, який НАТО повністю підтримує.

- Чи можуть насправді війна на території України, окупація Криму або ж побоювання агресивної реакції Росії бути перешкодою на шляху України до членства в НАТО?

- По-перше, НАТО повністю підтримує суверенітет і територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах. НАТО не визнає [зараз] і не визнає [в майбутньому] незаконну анексію Криму Російською Федерацією, досі надзвичайно стурбований хиткою безпековою ситуацією на Сході України та продовжує закликати Росію дотримуватися своїх зобов’язань у рамках Мінських домовленостей і повернутися до поваги до міжнародного права.

Водночас НАТО проводить політику відкритих дверей для членства. Тому будь-які рішення щодо майбутнього розширення НАТО мають вирішувати країна-претендент та країни-члени НАТО – ніяка третя сторона не має ролі чи вето в цьому процесі.

Однак НАТО працює за принципом консенсусу, і будь-яке рішення щодо членства буде політичним. Союзникам треба буде враховувати різноманітні чинники.

- І тому, звісно, згадані чинники можуть позначитися на рішенні?

- Це буде політичне рішення на момент обговорення. Я би хотів наголосити, що зараз пріоритетом є (і повинні бути) реформи.

- Чи наближає нас до вступу в альянс виконання річних національних програм співробітництва Україна-НАТО (РНП)? Чи може замінити цей процес собою отримання плану дій щодо членства, оскільки вони рівнозначні за суттю?

- Це дуже хороше запитання. Річна національна програма є для України цінним способом зблизитися з альянсом. Вона справді структурована так само, як і план дій щодо членства, бо включає політичні, економічні, безпекові, правові та інші реформи, які необхідні країні, щоби досягнути стандартів, необхідних для потенційних членів.

Однак ми вважаємо, що Україна, отримавши інструмент РНП, повністю не використала його потенціал для досягнення суттєвого прогресу на шляху до євроатлантичних принципів. Нас тішить той факт, що останнім часом Україна докладає більше зусиль для виконання річної національної програми. Програма вже є більш стратегічною та вимірюваною з точки зору результатів.

Ми підтримуємо продовження цього процесу та навіть робимо свій внесок у збільшення потенціалу тих українських держслужбовців, які працюють над РНП, підвищуючи їхню кваліфікацію, щоби вони розробляли якіснішу програму, яка буде стратегічною та вимірюваною. Це, на мою думку, для України є хорошим засобом стати ближчою до альянсу, чого вона й хоче.

- Ви не могли б розповісти детально, як оцінюєте прогрес у виконанні Україною РНП?

- Як я і сказав, з 2009 року й дотепер її потенціал повністю не використано. Однак нас тішить нещодавній прогрес. Зараз ми аналізуємо нову річну національну програму, опубліковану зовсім недавно. Ми сподіваємося, що в ній врахували поради і зворотній зв’язок від союзників на початку року. І ми готові підтримати Україну в підготовці навіть кращої програми на наступний рік.

- Президент Петро Порошенко одним із пріоритетів для України вважає статус Enhanced Opportunity Partner (партнера посилених можливостей). А як ви оцінюєте важливість такого статусу для України, що він дасть Україні на шляху до НАТО?

- Ми взяли до уваги інтерес України до цієї програми, до EOP. Союзники ще обговорюватимуть це питання, тому поки для України немає новин щодо цього. Водночас зазначу, що партнерство посилених можливостей ніяк не пов’язане з дорогою до членства. Насправді цю програму розробили для партнерів, багато з яких ніколи не стануть членами НАТО: на кшталт Австралії, Нової Зеландії чи Йорданії, які є учасниками – щоби зберегти рівень сумісності, якого ми досягти за багато років спільної участі в операціях під проводом НАТО, як то операція в Афганістані.

Тобто це дає учасникам певні переваги на кшталт гарантованого доступу на навчання НАТО, можливості розширеного обміну розвідувальною інформацією та інші переваги, покликані зберегти тісне партнерство з цими учасниками місій.

Україна вже має багато в чому більше, ніж партнери-EOP можуть хотіти, тому що отримує дивіденди від конкретної допомоги НАТО, яку надають через Комплексний пакет допомоги.

Також мушу сказати, що Україна є дуже цінним учасником місій та операцій під проводом НАТО й була ним багато років. Вона зробила внесок і продовжує його робити в місію НАТО в Афганістані, Косові, також долучившись до морської операції в Середземному морі й Сил реагування НАТО. Очевидно, що Україна робить цінний внесок до євроатлантичної безпеки. І з цієї точки зору, на мою думку, союзники обговорюватимуть її зацікавленість в EOP.

- Як пов’язані питання вступу України та Грузії до НАТО?

- Саміт 2008 року в Бухаресті згадав Україну та Грузію в одному реченні, коли йшлося про те, що обидві країни будуть членами НАТО. Обом країнам приносять користь річні національні програми, й обидві є давніми учасниками місій під проводом НАТО. Грузія також отримує дивіденди від Суттєвого пакету НАТО-Грузія (Substantial NATO-Georgia Package, – "Апостроф"), який можна порівняти з Комплексним пакетом допомоги (Comprehensive Assistance Package for Ukraine, – "Апостроф"), який від НАТО отримала Україна.

У цьому сенсі рівень партнерства, мабуть, співмірний. Грузія, на мою думку, досягла більшого прогресу в реформування свого сектору безпеки та оборони – просто тому, що почала раніше.

- Як війна на Донбасі та анексія Криму впливають на завдання в роботі НАТО в Україні?

- Нашою ключовою позицією щодо України є наша стійка підтримка її суверенітету та територіальної цілісності. Вона проявляється двома головними способами. По-перше, політично: наші зусилля є постійними з часу незаконної анексії Криму й початку підбурюваного Росією конфлікту на Донбасі. Це те, про що ми кажемо за кожної нагоди й на всіх можливих рівнях. Ми зберігаємо тиск на Російську Федерацію, щоби вона змінила курс і повернулася до поваги до міжнародного права та своїх міжнародних зобов’язань.

Окрім надання політичної підтримки Україні, ми також підняли нашу практичну підтримку до безпрецедентного рівня. Я вже згадував Комплексний пакет допомоги. Він містить 40 спеціальних засобів підтримки, які покривають 13 галузей. Тому це всеосяжна відповідь на складні виклики, із якими зіткнулась Україна.

У пакеті є три основні напрями діяльності: по-перше, консультативна підтримка (у нас є команда радників, які живуть у Києві та працюють над реформами зі своїми українськими колегами), по-друге, 10 трастових фондів, які створюють конкретні можливості в таких галузях, як кіберзахист, логістика, комунікації, медична реабілітація, і по-третє, програми розвитку людського потенціалу, як то програма підвищення кваліфікації для держслужбовців сектору безпеки та оборони, програма оборонної освіти, яка модернізує українську систему освіти в галузі оборони. Ми також сприяємо розбудові доброчесності в секторі безпеки та оборони і допомагаємо із соціальною адаптацією колишніх військовослужбовців та військовослужбовиць.

Ми також працюємо з такими галузями, як наукове співробітництво, стратегічні комунікації, і багатьма іншими, про які можна й не згадати, коли думаєш про НАТО. Однак НАТО дуже різнопланова організація.

- Наскільки ефективно Україна використовує трастові фонди НАТО?

- Думаю, реальний спосіб оцінити їхню ефективність – проаналізувати, чи може тепер Україна краще себе захистити. Я гадаю, що в цьому сенсі трастові фонди приносять користь.

Звісно, потреби Україна значно більші, ніж можуть покрити трастові фонди. Їхній теперішній сумарний бюджет складає 40 млн євро. Очевидно, цього недостатньо, але це вагомий крок у правильному напрямку.

Додам, що, окрім того, що НАТО надає як організація, ми також закликаємо всіх наших членів робити внесок на двосторонній основі. Маю честь зазначити, що багато з них надають дуже велику підтримку. І тому загальна допомога, якщо підсумувати всі їхні внески лише в сектор безпеки та оборони України, за останні чотири роки в грошовому вираженні перевищує 1 млрд доларів США. Це дуже багато, я би сказав – безпрецедентно.

- Якими ви бачите відносини Україна-НАТО в найближчі 5 чи 10 років?

- Думаю, Україна поставила перед собою дуже амбітну мету: впровадити стандарти та принципи НАТО. Це довгострокове зусилля, бо стосується не лише технічних стандартів, а й демократичних інститутів, того, як вони функціонують, фундаментальних свобод і прав людини, ринкової економіки, верховенства права. Отже, ці процеси потребують часу. І НАТО підтримуватиме Україну на цьому шляху.

На мою думку, у наступні 5-10 років Україні треба зробити багато роботи, базуючись на тих здобутках, яких вже вдалося досягнути і які безсумнівні.

- Яких стандартів буде досягнути важче: у сфері безпеки та оборони чи тих, які стосуються демократії та верховенства права?

- Якщо говорити про стандарти безпеки й оборони, серед них є багато технічних. Є понад 2 тисячі угод зі стандартизації, які й означають стандарти НАТО. Досягнути відповідних стандартів, звісно, важливо. Однак це не кінцева точка. Важливіше і складніше впровадити ті стандарти, які пов’язані з демократичними інститутами, верховенством права, хорошим управлінням (боротьба з корупцією має для цього вирішальне значення) тощо. Реформування держави як такої складніше за реформування її частини, нехай і дуже важливої – сектору безпеки та оборони.

Але важливо, що всі ці реформи просуваються паралельно. Адже щоби зрештою стати членом НАТО чи й навіть просто впровадити євроатлантичні стандарти, недостатньо зосередитися тільки на секторі безпеки й оборони.

- Україна планує досягнути стандартів НАТО до 2020 року. Вам ця мета здається реалістичною?

- Справді, ціль на 2020 рік є в Стратегічному оборонному бюлетені України. Думаю, дуже добре мати амбітну мету й чітку дату, на яку можна орієнтуватися. Водночас, якщо поглянути, скільки часу такі процеси перетворень зайняли в інших країнах, включно з деякими нашими державами-членами, які вийшли з Варшавського договору та потім приєдналися до альянсу, часто їм знадобилося на це понад 10 років. І це без необхідності боротися в активному конфлікті на власній території.

Тому зрозуміло, що такий процес перетворень складний – особливо в настільки великій та строкатій країні, як Україна. Але, знову-таки, Представництво НАТО та його експерти тут в Україні для того, щоби допомогти.

- Які напрями допомоги Україні з боку НАТО є найважливішими?

- Їх дуже багато. Я вже згадав Комплексний пакет допомоги, який має 40 засобів підтримки. Ось декілька прикладів. Звісно, ми працюємо над реформами на стратегічному рівні, допомагаємо Україні розробити та впровадити реформи відповідно до євроатлантичних стандартів. Наприклад, ми підтримали Україну в питанні розробки нового закону про національну безпеку. Робота зайняла майже 20 місяців, і нам приємно відзначити, що Верховна Рада ухвалила його в першому читанні.

Ми очікуємо також, що кінцевий варіант відповідатиме євроатлантичним стандартам і принципам. Тому що цей закон є ключовим: він створює рамки та основу для всієї архітектури безпеки й оборони України.

Ще одна важлива реформа, до якої ми залучені, стосується Служби безпеки України. На прохання української влади ми поділилися своїми поглядами та порадами, як можна реформувати СБУ. Ми переконані, що це важливий крок для наближення України до стандартів НАТО, й очікуємо погодження концепції проекту реформи, яка в майбутньому може стати основою нового закону про СБУ.

Повернемося до технічної допомоги. Є 10 трастових фондів. Наприклад, ми працюємо у сфері кіберзахисту й допомогли Україні налагодити захист від кібератак. Ми допомогли Україні з медичною реабілітацією, сприяли лікуванню сотень військовослужбовців, які воювали в АТО. Ми передали найсучасніше медичне обладнання шести медичним установам в Україні та допомогли відправити українську національну збірну на Ігри нескорених у Канаді, з яких вона повернулася з безліччю медалей. Ми дуже раді, що доклали руку до цього успіху.

Це лише деякі приклади нашої роботи. Наша увага зосереджена на більш системних та всеосяжних підходах, необхідних Україні, включно з міжвідомчими процесами – щоб Україна дотримувалася стандартів, яких вона хоче досягнути.

- Якими мають бути наступні кроки України та НАТО в реформуванні українських спецслужб, включно з СБУ?

- Міжнародна консультативна група, яка допомагає Україні з реформуванням СБУ, рекомендувала, щоб основою реформи були декілька елементів. Перший – це розмежування функцій: СБУ зосереджується на загрозах державі, а функції на кшталт боротьби з корупцією та економічними злочинами віддають іншим правоохоронним органам. Другий дуже важливий аспект реформи – це демократичний нагляд за діяльністю всіх органів, які вповноважені застосовувати спеціальні методи втручання. І в проекті закону про національну безпеку, ухваленому в першому читанні, є таке положення: закон створить спеціалізований парламентський комітет, який стежитиме за діяльністю всіх спецслужб. Ми вважаємо, що це буде значним кроком уперед, сподіваємося побачити це нововведення у фінальному варіанті закону.

- Назвіть, будь ласка, інші сфери, у яких Україні й НАТО варто було би приділяти більше уваги реформам чи протистоянню викликам.

- Я вважаю, що найбільше уваги треба приділяти впровадженню системних реформ і робити їх незворотними, змінюючи спосіб мислення. Як одну з конкретних галузей співпраці НАТО-Україна я можу назвати платформу для спільного аналізу та протистояння гібридним загрозам, яку ми нещодавно створили разом з Україною. Гібридні військові дії, звісно, не нові, але інтенсивність їх застосування не лише проти України, але і проти багатьох членів НАТО, безпрецедентна. Саме тому ми вважаємо, що багатьом речам Україна й НАТО можуть навчити одне одного. Ми очікуємо, що платформа стане справжнім дієвим інструментом взаємодії та співпраці, чекаємо затвердження конкретних проектів, які подала українська сторона, щоби почати спільну роботу в цій галузі.

Це один приклад. Інші, я гадаю, стосуються деяких трастових фондів – ті можуть стати кращими завдяки більшій залученості, щоби наблизитися до цілей, які Україна для себе визначила. Думаю, обидві сторони повинні докладати зусилля, щоби трастові фонди приносили якнайбільшу користь Україні.

Нарешті, зараз ми починаємо переглядати впровадження Комплексного пакету допомоги і проаналізуємо, як використовувати трастові фонди та консультативну підтримку, яку надає НАТО, щоби підтримка та поради були якнайкращими.