У вівторок, 16 лютого, на переговорах Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі Україну представляє кадровий дипломат і радник президента Руслан Демченко. Чи буде він постійним представником України замість Леоніда Кучми, стане відомо у найближчі дні. Утім, у владі схиляються до призначення Демченка. Хоча у частині дипломатичних кіл його кандидатура викликає певні критику через його роботу за часів президентства Януковича. Інші ж дипломати визнають, що представник України може посилити позиції нашої країни під час перемовин у Мінську.
Свою думку про кандидатуру Руслана Демченка "Апострофу" висловив дипломат Василь Філіпчук. Він також розповів, яким чином повернути Мінські переговори у правильне русло.
Перебування Кучми на цій посаді було винятково екстраординарним. Зазвичай у подібних переговорних групах перебувають люди, які займають відповідні адміністративні чи політичні посади. Адже всі інші державні гравці, які є у Тристоронній контактній групі, мають відповідні посади.
Кучма був людиною без посади. Так, він має певні регалії, але станом на сьогодні є лише екс-президентом. Однак такої посади немає в жодному штатному розписі.
Очевидно, що призначення Кучми робилося свідомо, щоб у випадку якихось проблем сказати, що Україна як держава за великим рахунком там не присутня. Кучма мав певний політичний мандат довіри президента, але жодних формальних зобов’язань він не мав, жодної формальної директиви він не мав би отримати, оскільки він не є державним службовцем.
Тому приведення до нормальних процедур переговорного процесу в рамках "Мінську-2" є в принципі плюсом. І ймовірне призначення на цю посаду держслужбовця Руслана Демченка – є великим плюсом.
І формально можна буде мати певний контроль за діями людини, яка повністю підпорядковується законам про державну і дипломатичну служби, а також отримує відповідні директиви і технічні завдання на поїздки. Тобто це нормалізує ситуацію.
Якщо говорити про особистості, то Руслан Демченко завжди був у Тристоронній контактній групі. З моменту обрання Порошенка на посаду президента Демченко був його постійним радником саме з питань переговорного процесу з мирного врегулювання. До того Демченко очолював російський напрям в МЗС. Тобто він дуже добре розбирається у російському напрямку. Наприклад, позитивні елементи "Мінську-1" були досягнуті дякуючи тому, що саме Руслан це все особисто виписував. А нюанси з "Мінськом-2" були в тому, що він був певною мірою відсунутий від переговорного процесу.
Знаючи Демченка особисто, як якісну, кваліфіковану і дуже досвідчену людину, я більш ніж впевнений, що в його руках управління Мінським процесом буде достатньо чітким, контрольованим і не допускатиме якихось професійних недопрацювань, які потім можуть дуже дорого коштувати. Наприклад, окремі елементи домовленостей в рамках "Мінську-2".
Альфа і Омега
"Мінськ-2" нормалізував ситуацію на Донбасі і направив у мирне русло. Те, що він не виконується і не є достатньо ефективним – це лише наслідок недопрацювань в процесі підготовки Мінських домовленостей. Не було чітко виписано відповідальність сторін, не було дано правильну характеристику сторонам конфлікту, не було виписано дорожню карту, як має виконуватися "Мінськ-2", не було чітко визначено послідовність виконання його пунктів.
Разом з тим, було змішано статті з абсолютно різних площин. З одного боку, там є статті, які торкаються припинення вогню і розведення сторін, а з іншого боку, там є статті, які торкаються внутрішньополітичного устрою України. Але не можуть в одному документі бути змішані і виставлені у взаємозалежність положення з абсолютно різних площин, які між собою не перетинаються, оскільки не можна в одному документі ставити припинення вогню у залежність від політичних реформ в Україні. Це різні речі, які між собою не пов’язані.
"Мінськ" зараз є альфою і омегою переговорного процесу, оскільки він через п’ять днів після прийняття був погоджений Радою безпеки ООН і будь-яке його невиконання є порушенням резолюції Радбезу ООН, яка є найвищим міжнародно-правовим документом. Але маємо той факт, що "Мінськ-2" не виконується, а сторони продовжують перекладати відповідальність одна на іншу. І суть переговорного процесу зараз полягає в наступному: не відкидаючи "Мінськ-2", потрібно його доповнити додатковими елементами, які допоможуть його ефективно впровадити.
