Іран визнав "випадкове збиття" українського літака над власною територією, поставивши тим самим крапку у спекуляціях навколо цього питання; але відкривши новий раунд проблем та викликів. Міжнародний центр перспективних досліджень уважно відслідковував ситуацію і щойно оприлюднив свою позицію щодо позиції та уроків які Україна мала би винести з цієї кризи. Один із них – формулювання такої позиції України, яка дозволить провести розслідування максимально прозоро, притягнути винних до відповідальності, визначити обсяг компенсації та не втягнутися при цьому у небезпечний та тривалий конфлікт геополітичних інтересів на Близькому Сході.
"Авіаційний вимір" міжнародної політики набуває особливої ролі для України. Авіакатастрофи – це завжди сумний досвід, пов'язаний із неоднозначністю обставин, трактувань, а також тривалими періодом розслідувань і політичними спекуляціями щодо їхніх наслідків.
Розслідування збиття малайзійського літака, що виконував рейс MH17, над територією України у 2014 році триває й досі. Резонансні катастрофи на кшталт Локербі, Корку або Ту-154 над Чорним морем вимагали менше часу для розслідування обставин, але створили такий само тривалий шлейф політичних наслідків. У всіх цих випадках був присутній міжнародний резонанс і особливе поєднання політичних, юридичних та емоційних факторів. Вміння працювати із таким складним набором викликів зрештою і визначало наслідки подібних катастроф для всіх держав, які вони торкались.
Поки триває обмін гучними заявами навколо падіння рейсу МАУ PS752, Україна вже може винести деякі уроки із масштабної та резонансної авіакатастрофи.
По-перше, всім – або майже всім - потрібне неупереджене та повне розслідування обставин трагедії. Навколо цього можна й треба будувати прагматичну багатосторонню співпрацю, націлену на притягнення винних до відповідальності та компенсацію всім постраждалим сторонам. Визначення органів, які займатимуться розслідуванням; забезпечення для них максимально сприятливого середовища як в Україні, так і за її межами; створення та/або активізація каналів спілкування із усіма міжнародними партнерами – мають стати першочерговими завданнями. Серед іншого, для України цей випадок може стати шансом продемонструвати світу ефективність та прозорість роботи власних правоохоронних органів.
Сліди від вражаючих елементів
По-друге, варто утриматись від емоційних, передчасних та непродуманих заяв на офіційному рівні. Авіакатастрофи забирають життя людей, викликаючи зрозумілі гострі реакції – але краще якомога менше займатися геополітичними спекуляціями, натомість зосередившись на юридичних аспектах справи. У набагато більш складних політичних умовах, що супроводжували збиття рейсу MH17, Рада безпеки Нідерландів та Об’єднана слідча група продемонстрували своєрідну модель розслідування подібних справ у проблемному міжнародному контексті.
По-третє, варто про контекст пам’ятати і його розуміти. Літак впав за кілька годин після обстрілу іранськими ракетами американських військових баз на території Іраку – кроку, що було зроблено у відповідь на ліквідацію генерала Касема Сулеймані американським ракетним ударом. Чергове загострення відносин між США та Іраном стане фактором, що ускладнюватиме неупереджене розслідування.
Варто врахувати й доволі непрості нюанси всередині Ірану та США. Більшість загиблих на борту літака були громадянами Ірану; збиття лайнеру іранською ракетою створює неоднозначну ситуацію для влади країни. Співпраця із тими в Ірані, хто зацікавлений у прозорому розслідуванні, стане для України важливою. У Вашингтоні продовжують вирувати пристрасті навколо імпічменту та цьогорічних президентських виборів. Спокуса використання примари зовнішнього ворога стає привабливою, і авіакатастрофа може стати ще одним предметом для політичних спекуляцій у США. Якщо так станеться, нам варто дотримуватися тактики не-втягування у передвиборчу боротьбу й наполягати на тому самому прозорому розслідуванні, для якого, до того ж, американська розвідувальна інформація може бути критично важливою.
Паспорт
Загальна ситуація на Близькому Сході підштовхуватиме різні сторони до викривлення інформації та маніпуляцій. В якийсь момент і Вашингтону, і Тегерану може стати корисною тіньова домовленість, що дозволить зняти напругу і вийти із ситуації із збереженнями обличчя – варто докласти зусиль до того, аби такий сценарій не відбувся б за рахунок інтересів України.
По-четверте, треба вдосконалювати механізми реагування на кризові ситуації. Збиття літака національної авіакомпанії – це сумний, але все ж таки виклик. Виклик юридичний, політичний, дипломатичний. Він вимагає точних формулювань, швидких, але обережних дій на тлі складної емоційної ситуації.
Перед Україною постає перспектива тривалої кропіткої роботи. Значна відповідальність лежатиме на правоохоронних органах. Немало залежатиме від міжнародної підтримки. На певний час питання розслідування з’явиться на порядку денному міжнародних переговорів за участю України у різних форматах. Варто подумати і про залучення міжнародних профільних структур, а також про співпрацю із неурядовими організаціями.
Цей сумний випадок потребуватиме терпіння та вміння працювати ефективно, а не ефектно. Але зрештою саме він може стати індикатором здатності України відстоювати свої інтереси без зайвого галасу та спекуляцій.
