Між Україною і Угорщиною розгорається черговий конфлікт. Його причиною стало те, що наше МЗС заборонило в’їзд двом угорським політикам, які порушували українське законодавство і агітували, коли це було заборонено. Угорщина у відповідь заявила, що блокуватиме вступ України до НАТО. Чи правильно вчинила Україна і як взагалі слід діяти з угорцями, в ефірі Апостроф Live розповів КОСТЯНТИН ГРИЩЕНКО, міністр закордонних справ України у 2003-2005 і 2010-2012 роках.
- Чому така реакція Угорщини, зважаючи на те, що тут справді було порушення українського законодавства?
- Коли ми дозволяємо протягом уже мінімум п’яти років сусідній невеликій країні нахабно себе поводити з Україною, як державою, то в кінцевому рахунку будь-які спроби повернути дискурс до нормального цивілізованого рівня призводять до такої реакції.
Те, що було зроблено з боку України днями, треба було робити набагато раніше. Є гарний приклад, коли свого часу виникали аналогічні тенденції у відносинах Угорщини зі Словаччиною. Там чітко дали зрозуміти, що будуть вживати найжорсткіших заходів.
Згадаємо, що свого часу президента, а не якогось чиновника, коли він без попередження намагався під час такого загострення приїхати для спілкування з угорськими громадами на територію Словаччини, його розвернули посеред мосту, що з’єднує дві країни. І через певний час відносини нормалізувалися, тому що є розуміння, що ти не зможеш свою позицію нав’язати іншій державі. Нам треба займати таку ж саму позицію.
- А ми можемо зараз зайняти цю позицію? Якщо так, то що для цього потрібно: щоб виступив президент, щоб парламент виступив з якимись зверненнями?
- Не треба ніяких виступів. Треба не говорити, а діяти.
- Просто не реагувати?
- Треба діяти. Ось попередили, що ті, хто буде втручатися в наші справи, не зможуть приїхати – треба їх розвертати на кордоні. Треба розуміти, що це буде постійно. Треба вживати інших заходів.
Скажімо, що означає просто цільове фінансування якихось закладів у нас? Треба визначити свою політику щодо цього: дозволяємо всім чи тільки деяким таке фінансування, на яких засадах? Чи підлягає таке фінансування оподаткуванню? Є маса важелів, маса інструментів, які треба застосовувати не для того, щоб завдати шкоду іншій стороні, а для того, щоб повернути їх до розумної рівноправної співпраці. Бо інколи, поки ти не поставиш на місце свого сусіда, або, скажімо, свого приятеля, у вас не вийде нормальних взаємовідносин.
- Як зараз налагодити діалог? Як діяти в умовах, коли Угорщина заявляє, що заважатиме Україні на шляху в НАТО?
- А як діяти? Один з перших візитів нашого міністра був до Угорщини. Особисто авто приїхав, влещував, як міг, свого колегу, який хамовито себе поводить? І що ми від цього отримали?
Для того, щоб перейти до нормальних відносин, треба змусити себе поважати. Угорщина намагається шантажувати Україну тим, що вона буде щось блокувати. Мабуть, певний час зможе блокувати, але вона одна. І в НАТО, і в Європейському Союзі. Вона ізольована, це авторитарна країна – найбільш авторитарна серед усіх. Якби Угорщина зараз намагалася вступити до ЄС, її б ні за що ніхто б не взяв.
- Чи можемо ми ще заручитися підтримкою міжнародних партнерів, щоб вони якось могли вплинути на президента Угорщини?
- Знову ж таки, завжди треба відштовхуватися від реалій. Найвпливовіші партнери наші – і Німеччина, і Франція, і Велика Британія, доки вона була у складі ЄС – намагалися вплинути на Орбана, щоб він не порушував основні принципи, на яких будується Євросоюз. Не підпорядковував собі правову систему, судову систему, не переслідував опозицію у спосіб, який є неприйнятним для демократичної країни, не підкоряв собі ЗМІ через підконтрольних олігархів. Вони намагалися, але їх, м’яко кажучи, проігнорували. Якщо в рамках пострадянського простору ми маємо Лукашенка, то Орбан – це Лукашенко Євросоюзу.
