25 лютого президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення колишнього міністра фінансів Оксани Маркарової послом в США. На це призначення чекали і його критикували - сумнівна кандидатура з неоднозначною репутацією на такій важливій для України посаді може створити нам масу проблем за океаном. Але незважаючи на негативну реакцію в дипломатичному середовищі, президент все-таки затвердив її, що породжує нові сумніви в продуманості кадрової політики Зеленського і Офісу президента на зовнішньополітичному фронті. Як Маркарова стала послом в США і до чого тепер краще готуватися - читайте в матеріалі "Апострофа".
"Це серйозна помилка"
Подейкують, останнім часом глава Офісу президента Андрій Єрмак почав втрачати ту беззастережну довіру, яку до нього відчував Зеленський весь останній рік. Ідея з призначенням колишнього міністра фінансів в США виникла в голові у глави ОП ще кілька місяців тому. За інформацією джерел "Апострофа", головним аргументом Єрмака було те, що Маркарова нібито зможе вирішити проблему з черговим траншем Міжнародного валютного фонду, який, як відомо, надійде в Україну невідомо коли.
Утім, така аргументація викликала подив в дипломатичному і експертному середовищі. До того ж ідея з заміною кадрового дипломата Володимира Єльченка, який був призначений на цю посаду близько року тому, порушувала всі неписані дипломатичні закони - таке рішення можна було б ухвалити, якби представник України за цей рік вліз в будь-які скандали або допустив грубі промахи, але ні про що таке інсайдери не повідомляли.
При цьому надії на те, що Маркарова зможе вирішити проблему з МВФ теж вельми ілюзорні. Кредитори України цілком чітко дають зрозуміти, в чому полягає проблема - загальмована судова реформа, держрегулювання цін на газ і загроза втрати незалежності у антикорупційних органів. Чи може Маркарова вирішити хоч одну з цих проблем? Явно ні.
"Я думаю, що це серйозна і велика помилка - пропонувати президенту таку кандидатуру... Найлояльніше пояснення - вони просто не розуміють роль посла в стосунках з МВФ. Вони не розуміють його набагато більш важливі функції. Тому їм здається, що зараз вони призначать того, хто колись спілкувався з МВФ, і він вирішить проблему отримання чергового траншу і взагалі буде допомагати нормалізації відносин з фондом. Цього не буде тому, що проблема не у Вашингтоні", - розповів "Апострофу" екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.
"Призначення послом виглядає дещо нетрадиційно. Дама з певним політичним і бізнес-досвідом - це у неї є, але з точки зору впливу і встановлення контакту з політичною тусовкою - в цьому плані вона однозначно слабка. Швидше за все, їй ставиться функція переговорів з МВФ. Тим більше, що людей здатних з ними розмовляти в уряді немає. У цьому плані вона має певний бонус. Я думаю, що її за цей час підтягнули з англійським. Прочитали індивідуальний курс протоколу, пару книжок з дипломатичної етики. Але знову ж таки, не знаю наскільки у неї збереглися когнітивні здібності", - зазначив у розмові з виданням директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов.
На захист Маркаровой намагався виступити міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, але вийшло у нього так собі. "Україна вперше отримає в Вашингтоні посла, яку добре знають і в адміністрації США, зокрема в Держдепі, і в Міністерстві фінансів, і в МВФ", - заявив глава МЗС. Було зрозуміло, що ініціатива з призначення не кадрового дипломата на таку посаду не могла виходити від міністерства закордонних справ, тому всі спроби виправдати таке кадрове рішення були свідомо програшне.
До Маркарової вже були питання
Оксана Маркарова
Відсутність у Маркаровой дипломатичного досвіду ще можна було б прийняти, якби вона могла похвалитися кришталево чистою репутацією. У 2012-му році вона стала головою наглядової ради "Актив-Банку", який належав людям, що входять в найближче оточення Віктора Януковича - братам Клюєвим. Під управлінням Маркаровой, банк видавав кредити афілійованим з Клюєвими юридичним особам. Тоді Клюєви, використовуючи службове становище, розвивали ринок сонячної енергетики в Україні.
Уже за рік після призначення, номінальним власником фінустанови став Данило Волинець - чоловік нового посла України в США. Уже в 2014-му році НБУ ввів в "АКТИВ-БАНК" тимчасову адміністрацію, а Нацбанк визнав його неплатоспроможним і відправив на ліквідацію. Втім, Маркарова і Волинець встигли позбутися проблемного активу і позбутися від нерухомості, що належала йому, в тому числі і дорогих квартир в районі Подолу в центрі Києва. Сама Маркарова називає цю угоду помилкою. "Купівля" АКТИВ-Банку була моєю бізнес-помилкою задовго до приходу на службу. Працюючи в секторі private equity, я мала відношення до багатьох інвестицій - більшості успішних, але деколи не дуже", - пояснювалася вона.
Наступного разу Маркаровой довелося виправдовуватися вже на посаді міністра фінансів. Тоді її підозрювали в наживи на облігації внутрішньої держпозики (ОВДП), які розміщувало відомство під її керівництвом. Того разу теж не обійшлося без участі її чоловіка Данила Волинця, якому на 75% належить "Акордбанк". Тоді Волинець вклав 230 млн гривень в ОВДП, які Маркарова розмістила під дуже вигідні 18% річних - вигода, зрозуміло, була у інвестора, а не держави. Маркарову звинувачували в побудові фінансової піраміди, але вона була вкрай категорична: "Фінансова піраміда має дуже чіткі ознаки: коли щось постійно збільшується в ціні, стає все коротшим, що не підкріплено нічим - і в якийсь момент "музика закінчується, а стільчиків вистачає не всім".
"Є дуже багато питань, чому саме вона стала послом, а Єльченко не міг залишитися на цій посаді. Це людина, яка була представником України в ООН, пробув на посаді посла всього півроку. До пані Маркаровой було багато питань: по її фінансовому становищу, сім'ї. Я не думаю, що їй цю посаду продали, оскільки я думаю, що це більше позиція наших західних партнерів, ніж продаж місця. У кріслі посла в США є певні пільги, але не думаю, що вони того варті", - сказав "Апострофу" політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігор Петренко.
Зеленський валить зовнішню політику
Згідно з Конституцією, президент має право вести зовнішню політику держави так, як він вважає за потрібне. При цьому кожен глава держави використав це право по-своєму - в каденцію Петра Порошенка він погоджував всі дипломатичні призначення аж до призначення заступників послів. Формально мав на це право, але на ділі це призвело до тотальної деградації МЗС - відсутність виразної перспективи сильно било по амбітним людям, які пачками йшли з державної служби на приватні хліба.
За часів Володимира Зеленського були надії на те, що ситуація поліпшиться - спочатку вони виправдовувалися, оскільки кількість погоджень з Банкової сильно зменшилася. Але з приходом на посаду глави Офісу президента Андрія Єрмака, який починав свою політичну кар'єру з кураторства над зовнішніми напрямами, гайки знову почали закручуватися. І призначення Маркарової - найяскравіший приклад, втім не єдиний. Історія зі звільненням кадрового дипломата Олега Шамшура, який досить непогано справлявся з обов'язками посла у Франції, тому підтвердження. На його місце поставили бізнесмена Вадима Омельченка, який є власником Інституту Горшеніна і вже багато років живе у Франції - кажуть, що саме це і було основним аргументом при його призначенні.
"За часів Порошенка майже все вирішувалося на Банковій, МЗС повністю від неї залежав. У найважливіших випадках кадрові питання вирішувалися самим президентом, а в інших - Костянтином Єлісєєвим і його командою. Сьогодні теж ключові призначення робляться в Офісі президента. Сам Зеленський грає в цьому меншу роль, ніж Порошенко, але більший вплив є у Єрмака. Плюс сам міністр Кулеба в політичному плані залежить від глави Офісу президента, тому, в цілому, йде в руслі його політики. У порівнянні з порошенківським часом, зараз у МЗС є більше впливу на кадрові призначення, але роль залишається другорядною. І головне, що у МЗС немає можливості йти проти волі Офісу президента", - сказав "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Ця залежність і призводить до катастрофічних кадрових провалів, коли на ключові дипломатичні посади ставлять людей, які не мають ні досвіду, ні знань. І які з високою часткою ймовірності завалять нашу зовнішню політику за кордоном.
