Західні політики з року в рік повторюють мантру про глибоку занепокоєність подіями на окупованому Донбасі та в анексованому Криму. Однак за сім років санкційні обмеження проти Росії фактично вплинули не політику Кремля та й викликали чимало обурень в країнах Європи. Тим часом Росія збирає війська біля кордонів України, аби пограти м’язами та продемонструвати Заходу свою готовність почати війну. Чи варто чекати від міжнародних партнерів України більш рішучих дій та чи є загроза повномасштабних бойових дій між Росією та Україною - про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів експерт з питань міжнародної політики Українського інституту майбутнього ІЛІЯ КУСА.
- Чи будуть введені секторальні санкції проти Російської Федерації з боку ЄС в цілому, а не від окремих країн?
- Якщо під секторальними санкціями ми маємо на увазі потенційне обмеження секторів економіки, коли запроваджуються обмеження проти компаній лише тому, що вони працюють в окремому секторі, або запроваджуються певні форми ембарго на обміни різними товарами, то ні. Європейський Союз має дуже серйозні економічні інтереси в Росії. Вони цього не приховують, вони про це часто говорять, їхній бізнес про це говорить.
Самі санкції, які були запроваджені з 2014 року, критикуються в різних країнах Європи: в Німеччині, у Франції, в Австрії, в Італії як такі, які зокрема завдають шкоду їхнім компаніям, експортерам та імпортерам. Тому я не вірю в секторальні санкції з боку Європейського Союзу. Тим паче в такі масштабні, які можуть завдати серйозного удару по російській економіці, а значить і по європейській.
- На яку підтримку Україна може розраховувати з боку ЄС та США?
- Весь пакет підтримки, який ми отримали з 2014 року – це воно і є. Насправді всі ці форми підтримки – санкції, поставки летального й нелетального озброєння, програми фінансової підтримки, різні кредити, гранти, політична і дипломатична підтримка – це їхня стеля. Вони можуть посилюватися, можна лобіювати нові санкції, збільшення фінансової підтримки, відкриття якихось нових програм підтримки України в різних секторах.
Вони взялися курувати процес запровадження реформ в Україні. Це теж можна вважати однією з форм підтримки. Це все залежить від того, які цілі ми ставимо перед собою, тому що все те, що я перерахував – це для України інструменти досягнення певних стратегічних цілей.
- Багато експертів кажуть, що стягнення Росією військових та техніки до кордону з Україною – це демонстрація сили. Як ви розцінюєте те, що відбувається біля кордонів нашої країни з боку Білорусі, РФ, анексованого Криму?
- Я погоджуюся з цією оцінкою. Дійсно, одна важлива мета всієї цієї ескалації – це демонстрація сили, здатності і готовності Російської Федерації до бойових дій з метою підвищення ставок на торгах із Заходом на тлі глухого кута, який утворився між Росією та Заходом на глобальному та регіональному рівнях. Їхні стосунки дійшли до певної точки, з якої вихід в Москві бачать лише силовим шляхом.
Тобто вони вважають, що можна прорватися, змістити переговори з Заходом з мертвої точки через такі дії. Це не означає, що росіяни лише продемонструють силу та підуть. Нам все одно треба бути готовими до того, що вони можуть вдатися і до реальних бойових дій, якщо дійде до цього, і вони вирішать, що демонстрації не достатньо.
- Тобто ви не виключаєте те, що можуть бути реальні бойові дії?
- Абсолютно. Починаючи від обмеженої військової операції на одному чи кількох напрямках, закінчуючи повномасштабним вторгненням. Хоча дійсно ризик такого сценарію поки що малоймовірний, але він є. Не можна виключати навіть такого розвитку подій.
