У середу, 16 червня, в Женеві пройшла довгоочікувана зустріч президентів США і Росії. Крім чималої кількості тем, що стосуються геополітики, а також суто двосторонніх відносин між країнами, в розмові Байдена з Путіним було порушено "українське питання". Інша справа - чи виявилося воно ключовим? "Апостроф" розбирався, про що домовилися лідери США і Росії, і до чого готуватися президенту України Володимиру Зеленському, який в липні планує здійснити вояж до Вашингтона, а також чому Банковій варто подумати над зміною риторики на міжнародному полі.
Своє європейське турне Байден завершив зустріччю з російським президентом Володимиром Путіним. Розмова в Женеві стала завершальною в цілому циклі переговорів президента США. Варто нагадати, що під час першого візиту до Старого Світу в якості глави держави Байден відвідав саміт країн Великої сімки, зустрівся з главами країн-членів НАТО і ЄС, а також поспілкувався з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом і британським прем'єр-міністром Борисом Джонсоном.
Чи стала зустріч Байдена і Путіна епохальною? На думку експертів, нічого надприродного двом геополітичним гравцям домогтися не вдалося. І тим не менше, про важливість даної зустрічі - як мінімум, для Москви - свідчило те, що Путіну довелося відмовитися від своєї улюбленої манери спізнюватися на зустрічі - гнівити Байдена господар Кремля, відомий тим, що колись змусив чекати Папу Римського цілу годину, цього разу не наважився.
А ось американський президент Джо Байден все ж дозволив собі запізнитися на 15 хвилин, давши зрозуміти всім, кому ця зустріч потрібніше. Примітно, що Байден приїхав на зустріч на легендарному "Кадилак один", 5,5-метровому броньованому лімузині, у якого є навіть власна кличка - "Звір" (Beast), що обладнаний гранатами зі сльозогінним газом, камерами нічного бачення і вбудованим супутниковим телефоном.
На зустрічі Байдена супроводжували Ентоні Блінкен, радник з нацбезпеки США Джейк Салліван, заступник держсекретаря з політпитання Вікторія Нуланд, посол США в РФ Джон Салліван і експерти Ради нацбезпеки Ерік Грін і Стергос Калудіс.
У свою чергу, Путін оточив себе міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, радником з питань зовнішньої політики Юрієм Ушаков, заступником міністра закордонних справ Сергієм Рябковим, першим заступником голови Міноборони Валерієм Герасимовим, послом РФ в США Анатолієм Антоновим, а також заступник голови Адміністрації Президента РФ Дмитром Козаком разом з прес -секретар Дмитром Пєсковим.
Українське питання. Версія Путіна
Зустріч - спочатку тет-а-тет, а потім і в форматі розширеного обговорення - тривала 4 години. Як і обіцяв Байден, спільної прес-конференції не було - американський і російський президенти відповідали на питання журналістів порізно. Але обидва визнали, що зустріч пройшла в нормальній атмосфері і без ворожості.
Путін відзначив досвідченість Байдена як політика, а президент США заявив, що поговорити з Путіним за одним столом було важливо, щоб зрозуміти принцип та погляди один одного, і зрозуміти, чому сторони ведуть себе так а не інакше.
Примітно, що на прес-конференції за результатами переговорів Путін заявив, що про Україну говорили не дуже багато. Проте, до цієї теми в розмові з журналістами він був змушений повертатися не один раз.
"Що стосується України, то - так, ця тема порушувалася. Не можу сказати, що дуже вже детально. Але, наскільки я зрозумів президента Байдена, він згоден з тим, що в основі врегулювання на південному сході України повинні лежати Мінські угоди. З приводу можливого вступу України в НАТО - ця тема зачіпалася "мазком". Тут, мабуть, нічого обговорювати. У загальних рисах приблизно так", - заявив Володимир Путін.
Не обійшлося і без класичної російської мантри про держпереворот в Україні. На питання журналіста BBC News, про те, чи готовий Путін відмовитися від непередбачуваності в російській зовнішній політиці заради поліпшення відносин із Заходом, президент Росії "перевів стрілки". Так, Путін звинуватив США в "непередбачуваному" виході США в 2002 році з Договору по ПРО, після чого заявив, що Захід підтримав державний переворот в Україні, і що саме це призвело до втрати Криму і подій на південному сході України.
"Складалося враження, що він відчуває себе "на коні". Путін домігся зустрічі з Байденом, але журналістам підкреслював, що вона сталася з ініціативи американського президента, намагаючись виставити все так, ніби російський президент пішов на зустріч своєму американському колезі. Подібна поведінка дуже нагадує рескрипти китайських імператорів в 19 столітті, коли в результаті опіумних війн були підписані ряд угод з країнами Західної Європи, Росії та Європи. Тоді в китайському варіанті текст договору починався зі слів, що "правителі центрової імперії, почувши найнижчі прохання варварів, прийшли до таких висновків..."- і далі слідувала низка поступок з китайської сторони. Приблизно так намагається робити Путін, тим більше, що він виступав в основному для внутрішніх каналів, а на питання журналіста від CNN він так нормально і не відповів", - сказав "Апострофу" професор Інституту міжнародних відносин, американист Сергій Галака.
Українське питання. Версія Байдена
Байдена журналісти теж "поганяли". Американському президенту явно не припали до душі питання про те, чи змінилася його думка про те, що у Путіна немає душі, і чи вважає він російського президента вбивцею. Байден зазначив, що пообіцяв Путіну більше не піднімати це питання. "Він задоволений (моїм поясненням - "Апостроф")... Я сказав, що більше не буду це питання піднімати", - додав він.
У цілому, незважаючи на стриману риторику Байден демонстрував виняткову прагматичність в своїх оцінках розмови. "Ні у кого не може бути інтересу починати нову холодну війну", - констатував президент США, зазначивши, що Путін також не бажає її. "Зараз не час для обіймів, але і не час для нової холодної війни", - додав він.
За словами Байдена, було важливо особисто поспілкуватися з Путіним. Американський президент висловив думку, що Путін побоюється, що його країну оточують, а США прагнуть повалити його. Байден, проте, підкреслив, що курс США не спрямований проти Росії. "Американо-російські відносини повинні бути стабільними і передбачуваними", - вказав він.
За словами Джо Байдена, він дав ясно зрозуміти Путіну, що США будуть реагувати на дії, що підривають інтереси Америки та її союзників. "Путін знає, що я прийму заходи", - сказав Байден. Він також підкреслив, що США не потерплять втручання в американські вибори і демократичну систему.
Тему України Байден під час прес-конференції піднімав, але без будь-яких подробиць. "Я сказав Путіну, що ми і далі повністю підтримуємо територіальну цілісність і суверенітет України. Ми продовжуємо докладати зусиль в дипломатії по Мінським угодами. Він не суперечив мені. Однак, зрозуміло, що відмінності (у поглядах) були", - зазначив Байден.
Після прес-конференцій двох президентів, вийшло їх спільне комюніке. У ньому сторони заявили, що навіть в періоди напруженості США і РФ можуть домогтися прогресу в досягненні загальних цілей щодо забезпечення передбачуваності в стратегічній сфері та зниження ризиків збройних конфліктів і загрози ядерної війни, і що недавнє продовження нового Договору СНО є прикладом відданості контролю над ядерними озброєннями. У відповідності з цими цілями, США і Росія заявили, що разом почнуть інтегрований двосторонній діалог про стратегічну стабільність.
Утім, якщо відкинути дипломатичні кліше і високі заяви, то, по суті, єдине, про що Байден і Путін домовилися на цій зустрічі - це про повернення послів.
Що вирішили по Україні?
Як зазначає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко, питання України не був у списку головних тем розмови американського і російського президентів. І причина тут - відсутність місця для маневру.
"Виходячи з того, як були побудовані питання і відповіді, і те, про що говорив і Путін, і Байден на прес-конференціях, і навіть про той порядок тем, які Байден перераховував, стає зрозуміло, що про Україну якщо й говорили, то пару протокольних фраз, в яких не було нічого нового. Наприклад, коли говорили про регіональну безпеку, і Байден згадував і Сирію, Іран, і Афганістан, то все це було більш змістовним, з відчуттям того, що в цих темах є простір для якихось рішень. А ось по Україні такого простору для певних рішень немає. Мабуть просто озвучили якісь загальні фрази - і все", - каже експерт.
У цілому, зазначає він, за результатами зустрічі Байдена і Путіна складається враження, що про Україну говорили дуже мало, і нічого нового.
"Крім того, на зустрічі згадали Мінські угоди. І нам буде дуже складно, якщо Зеленський захоче реалізувати свій план "Б", який пов'язаний з виходом з Мінських угод. В цілому, я думаю, що і Росію, і США влаштовує нинішня ситуація в Україна. З різних причин, але ні тим, ні іншим немає сенсу хоча б щось міняти. Тому якраз згадка Мінських угод дуже логічно вписується в цю оцінку", - вважає Микола Капітоненко.
З тим, що українська проблематика не була ключовою в ході переговорів Байдена і Путіна погоджується і американист Сергій Галака, який відзначає, що над всією розмовою нависала тінь Китаю.
"Обговорення України торкнулися серед регіональних проблем. Головне - це стратегічна стабільність і передбачуваність поведінки держав. Також, судячи з усього, сторони активно обговорювали питання стратегічного озброєння, домовившись уникати загострення і ризику війни. Крім того Байден зробив м'яке попередження Путіну з питань кібербезпеки: якщо хакерські атаки з території РФ на американські держоргани або приватні компанії продовжаться, то у цього будуть наслідки", - зазначив він.
"Але дуже важливо відзначити, що над всім процесом переговорів витала тінь Китаю. Про це свідчить і відповідь Байдена журналісту на запитання про "холодну війну". Так президент США сказав, що сумнівається в тому, що Росії потрібна нова "холодна війна", коли у неї кілька тисяч кілометрів спільного кордону з Китаєм. Так що Китай незримо присутній на цьому "саміті двох". Все, що робилося і говорилося як на зустрічі з Путіним, так і на попередніх самітах з лідерами країн ЄС, Великої сімки і НАТО - відбувалося крізь призму побудови широкої коаліції проти Китаю. Байден просто побоюється штовхнути Росію ближче до Китаю", - вважає Галака.
Шпаргалка Зеленському перед візитом до Вашингтона
З поточної зустрічі Байдена і Путіна українському президенту Володимиру Зеленському необхідно витягти низку уроків. Чи жарт - попереду очікується візит глави України в США на президентському рівні, в рамках якого відбудеться зустріч з Байденом.
"Потрібно попрощатися з ілюзіями. Просто сподіватися на Байдена або ще якісь рішення в Вашингтоні - безглуздо. Якщо їхати до Вашингтона з традиційною риторикою про те, що Україна - форпост, який захищає всіх, воює, і просити прийняти нас в НАТО, дати Україні ПДЧ або грошей, то нічого нового в результаті поїздки Зеленського в Вашингтон ми не почуємо. Саміт показав, що світ змінився, що в Росії є потреба, і вона буде зберігатися; що ніякої ізоляції немає, ніякого значного посилення тиску з боку Заходу на Росію чекати не потрібно. І вся ця риторика Зеленського, яка дісталася йому у спадок від Порошенка, веде в глухий кут", - вважає Микола Капітоненко.
За його словами, проблема Зеленського полягає в тому, що у Києва не передбачається жодних проривних рішень: тупик на Донбасі, тупик з НАТО, дуже мало простору для успішних маневрів з ЄС, де для України все теж строго окреслено.
У свою чергу, американист Сергій Галака підкреслює, що Зеленському перед візитом до Вашингтона слід розуміти, що Україна знаходиться на периферії, і якби не конфлікт з Росією, нас би взагалі ніхто не згадував.
"В американських національних новинах якщо Європа присутня, то мова йде в основному про Великобританію, Німеччину і Францію. Виняток - коли сталося щось трагічне. Навіть Росія дуже рідко з'являється в ефірі американського телебачення. Саме так середній американець сприймає світ. Це треба розуміти. Звичайно, активна дипломатія - це нормально. Але мені зараз складно оцінити наскільки виправданою була жорстка постановка питання Зеленського на адресу США, а від Данилова - звинувачення Німеччини і Франції. Була зроблена серія заяв з метою спровокувати якусь відповідь. Чекали реакції, але її, як бачимо, не було. Відповісти по суті їм нічого, вони не хочуть вплутуватися в цю дискусію, і відповідати грубо або відмовою вони теж не будуть. І ось іде така гра", - зазначає Галака.
У будь-якому випадку, після зустрічі Байдена і Путіна, вважають експерти, потрібно щоб трохи "улягусь туман", і загальна картина стане більш зрозумілою. Поки ж Зеленському варто звернути увагу на той факт, що "українське питання" піднімається, скоріше, за інерцією. А отже, пора позбавлятися від неефективних гасел і стратегій, які дісталися йому від Порошенка, якщо він не хоче завести Україну в ізоляцію через свої ж різкі і абсолютно хаотичні дії на міжнародному полі.
