Епоха Меркель у Німеччині, що тривала 16 років, завершується. У найближчу неділю, 26 вересня, країна обиратиме новий парламент, а за результатами виборів буде сформовано коаліцію та уряд. Чого чекати Берліну та Києву від політичних змін в одній із найвпливовіших країн ЄС, у колонці для "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень МИКОЛА КАПІТОНЕНКО.
Фаворит виборчих перегонів змінювався кілька разів упродовж останніх кількох місяців, зберігаючи інтригу до останнього та відкриваючи простір для численних спекуляцій та прогнозів щодо складу майбутньої коаліції.
За два тижні до виборів рейтинг СДПН (Соціал-демократичної партії Німеччини) зріс до 26%. Під проводом, можливо, найбільш популярного зараз політика Німеччини, Олафа Шольца, партія прямує до перемоги на виборах. ХДС/ХСС поки отримує 20%; "Зелені" — 15%; "Вільна демократична партія" — 13%. Не так далеко й "Альтернатива для Німеччини" (11%) та "Ліва партія" (6%).
Ці цифри свідчать про те, що склад Бундестагу вийде доволі різноманітним. Часи класичної "дво-з-половиною-партійності" в Німеччині, коли за владу змагались ХДС/ХСС та СДПН, утворюючи коаліції з лібералами, минули. Цілий ряд нових партій відчутно присутні зараз на політичному ландшафті країни на федеральному рівні, не кажучи вже про рівень окремих земель. Для нової коаліції може знадобитися не менше трьох учасників.
З огляду на це, виграти вибори вже не достатньо. Далі треба вміти домовлятись. Коли за столом опиняться шість або навіть більше партій, зробити це буде непросто — української монобільшості годі чекати.
Про контури нової коаліції поки нічого не можна сказати напевно; хоча уявити її без участі СДПН доволі важко — чого не скажеш про ХДС/ХСС, позиції якої без Меркель будуть виглядати менш переконливо. З огляду на те, що передвиборча кампанія "Зелених" була побудована на критиці уряду Меркель, уявити їх у коаліції із ХДС/ХСС важче, ніж у коаліції із соціал-демократами.
"Вільна демократична партія", як і "Зелені", може стати володарем "золотої акції". У складі "чорно-жовтої" коаліції (із ХДС/ХСС) вони були в уряді у 2009–2013 роках, а потім спочатку не потрапили до парламенту, а згодом опинилися в опозиції. Саме альянс із ХДС/ХСС виглядає для партії найбільш природним і зараз, у тому числі й через наявність такого досвіду на регіональному рівні.
Дрібним партіям буде складніше, хоча для них перемогою стане сам факт подолання виборчого бар’єру. Гіпотетично "Ліва партія" може вступити в коаліцію зі СДПН та "Зеленими", але цей сценарій малоймовірний. "Альтернативі для Німеччини" знайти партнерів по коаліції буде ще важче: радикальна права партія має не найкращу репутацію.
Переговори розпочнуться одразу після виборів, і не виключено, що будуть тривалими. Між виборами 2017 року та формуванням уряду пройшло майже 8 місяців — термін "коаліціада" став звичним для опису політичного життя ФРН.
Окремим цікавим сюжетом буде "фактор Меркель". Фрау канцлер домінувала в політичному житті ФРН та Європи надто довго. Після неї залишиться відчуття спустошення, як це було після того, як із політики йшли інші великі канцлери, наприклад, Гельмут Коль.
Разом зі спектром політичних партій змінилися й виклики для країни. Вони стали різноманітнішими, менш передбачуваними та менш традиційними. Останніми роками конфлікт на Сході України, "криза біженців" та, звичайно, коронавірусна пандемія стали суворими випробуваннями для уряду Меркель. Результати її політики на кожному із цих напрямів були суперечливими та часто піддавалися критиці із різних боків. Із деякими з них доведеться мати справу й новому канцлеру.
Традиційно останнім часом Берлін шукає компроміси та червоні лінії у своїй зовнішній політиці. Економіка Німеччини орієнтована на експорт, а також є великою й динамічною — на цьому тлі зовнішня політика й без усіляких гасел є доволі прагматичною і спрямована на пошук ринків та джерел сировини. Але прагнення грати лідерську роль у ЄС та розповсюджувати європейські цінності часом додають ідеалізму — іноді баланс не вдається знайти. Меркель його утримувала, хоча й не бездоганно. Чи вдасться це новому канцлеру?
Зовнішня політика нового уряду Німеччини — найцікавіша для українців тема. Ця сфера вважається доволі консервативною, різкі рухи тут вкрай малоймовірні. Тим не менше, ситуація для Берліна непроста. Криза ЄС продовжується; відносини зі США не повною мірою відновлені; російський виклик залишається на порядку денному; а спільна політика Європи щодо Китаю — відсутня.
Від антиросійських санкцій відмовитися буде непросто, але й непросто буде перетворити участь у Нормандському форматі на історію успіху. На цьому тлі, безперечно, багато хто в Україні очікуватиме змови між Берліном і Москвою за рахунок наших інтересів.
Оскільки в Україні невірно тлумачили сплетіння інтересів навколо "Північного потоку-2" і довго не хотіли зрозуміти, що проєкт цей насамперед німецький, нам доведеться непросто будувати щось конструктивне із новим офісом канцлера. Зрада, скоріше, прилетить із боку нашої некомпетентності, ніж від змов між ФРН та Росією.
