Тиск на Європу з боку Кремля триває: міграційна криза на кордоні з Польщею не заспокоюється, а маневри російської армії біля кордону з Україною спричинили бурхливу реакцію світових ЗМІ. Це накладається на "гойдалку" з сертифікацією "Північного потоку-2". При цьому в Кремлі демонструють бажання поторгуватися зі США за всі ці "кейси". Навіщо прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков анонсував розмову Путіна з президентом США Джо Байденом і чому українське питання стане ключовим, читайте у матеріалі "Апострофа".
То чи буде зустріч?
У четвер, 18 листопада, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що його шеф може провести онлайн-розмову з головою Білого дому Джо Байденом вже найближчим часом. Спілкування може відбутися до кінця поточного року, проте можливе і пізніше.
"Конкретних термінів поки що немає, потрібно набратися терпіння... Чи можливі вони до нового року? Так, можливі. Але може бути й пізніше", - зауважив Пєсков.
Водночас прес-секретар додав, що лідери країн порушать низку питань, серед яких буде Україна та НАТО.
Утім, у Білому домі вельми стримано поставилися до заяв Кремля. Прес-секретар американської адміністрації Джен Псакі на брифінгу повідомила, що у Білому домі не готові говорити про зустріч президента США Джо Байдена з господарем Кремля Володимиром Путіним у найближчому майбутньому, хоча не виключила, що Байден поговорить із Путіним у майбутньому.
Під час свого брифінгу вона пояснила, що Вашингтон поки не готовий анонсувати зустріч Байдена та Путіна. Причому, за словами Псакі, на даний момент немає жодних відомостей про "додаткові контакти або телефонний дзвінок" лідерів Штатів та РФ.
Варто зазначити, що у Кремлі давно напрошуються на розмову. Ще на початку листопада речник президента РФ Дмитро Пєсков заявляв про необхідність зустрічі президентів. "Є розуміння, що зустріч потрібна, що спілкування потрібно продовжувати", - сказав Пєсков.
Наразі міжнародна ситуація стараннями Кремля напружена до краю. Йдеться про конфлікт на білорусько-польському кордоні, де кілька тисяч мігрантів намагаються прорватися до Євросоюзу. Біля українського кордону теж неспокійно: в іноземних ЗМІ повідомлялося про концентрацію російської військової техніки. У цьому контексті не варто забувати про слова держсекретаря США Блінкена, який під час телефонної розмови з польським міністром закордонних справ Збігневом Рау, говорячи про кризу з мігрантами в Білорусі, назвав це "спробою Лукашенка відвернути увагу від дій Росії на кордоні з Україною".
Мігрантська криза є спланованою атакою російських спецслужб, організованою на найвищому рівні у Кремлі. Російські спецслужби організовують багаторазове збільшення потоків біженців до Європи для створення міграційної кризи. РФ намагається створити контрольований хаос у ЄС, щоб розколоти Європейський Союз, а потім виступити у ролі "миротворця". Для цього Кремль використовує в різних країнах ЄС євроскептиків, так звані "проксі" сили (вкрай ліві або вкрай праві), які пропонують сісти за стіл переговорів із Лукашенком з метою його легітимізації, а також перекладають провину за цю кризу на Євросоюз, а не на Кремль або білоруський тиран.
На думку американіста, професора Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Сергія Галаки, онлайн-розмова може заспокоїти ситуацію.
"Якщо розмова пройде нормально і Путін не робитиме якихось різких рухів взимку, про що зараз військові попереджають, то тоді, ймовірно, відбудеться вже й особиста зустріч. Як я розумію, це така тактика затягування Путіна в діалог через серію зустрічей. Розмова матиме стримуючий ефект, як і очікування цієї розмови. А що далі буде – подивимося, як пройдуть ці дистанційні переговори, чи буде перспектива очної зустрічі, і тоді вже можна буде сказати щось про ширші речі", - зазначив він у коментарі "Апострофу".
"Судячи з того, що сталося навесні і влітку, Путін був радий тому, що Байден з ним зустрівся і вони обговорили багато питань. Треба розуміти, що йшлося не тільки про Україну. Йшлося про стратегічну стабільність, тобто чи будуть продовжені переговори про стратегічні наступальні озброєння. Якщо ці переговори зірвуться, і Росії доведеться вкачувати сотні мільярдів доларів на нову гонку озброєнь, особливо якщо вона перейде в сферу протиракетної оборони, то росіяни просто не потягнуть це, їх економіка в такому разі звалиться. Тому Путін зацікавлений в якійсь визначеності, і безумовно він свої умови теж виставлятиме. Але думаю, що він навряд чи піде на загострення перед самою розмовою, і якщо все буде позитивно, то навряд чи після розмови буде загострення", - наголосив Сергій Галака.
У свою чергу, експерт-міжнародник Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко вважає, що очікувати на прориви від спілкування президентів США та Росії не варто.
"Те, що Путін з Байденом розмовлятиме – це продовження їхнього літнього діалогу, і порядок денний у них був визначений ще тоді – це загальна стабільність, можливо, кібербезпека, контроль над озброєннями. Можливо, буде розмова про якісь регіональні речі, ближче до нас, наприклад, Чорноморська безпека. Навряд чи Байден буде в ситуацію з біженцями втручатися, але може її теж торкнутися, але в будь-якому випадку мені здається, це буде досить загальна, абстрактна розмова про те, що в принципі добре б усім тримати ситуацію під контролем, і ніде б зайвий раз нічого не загострювати", - зазначає він.
Утім, вважає експерт, розмова навряд чи "згасить" хвилю загострень.
"Великого впливу на будь-яку ситуацію, у будь-якій проблемі, і на будь-який регіон ця розмова не матиме. Тому що контакти та спілкування йдуть своїм порядком, а події розвиваються по-своєму. Ситуація у світі все одно залишається складною, і навіть не тому, що є сфери впливу чи уявлення про них, а просто тому, що все це некерований процес, і відбуваються ці кризи та загострення”, - вважає Капітоненко.
Гра на підвищення: на що чекати від Кремля?
За словами політолога Віталія Бали, знаючи, що ситуація всередині самого ЄС не зовсім сприятлива, і що Польща має певні розбіжності з іншими країнами-членами ЄС, Росія бере певною мірою "на слабо" Європу, і дивиться на те, чи здатна Європа відповідати на ті виклики, які може створити Кремль.
Водночас політолог підкреслив, що хоч в історії з мігрантами на польському кордоні ще рано ставити крапку, але одна з цілей штучно створеної міграційної кризи біля польського кордону була все ж таки досягнута Росією.
"Самопроголошений президент Олександр Лукашенко розмовляє з все ще чинним канцлером Німеччини Ангелою Меркель, вона йому сама дзвонить. Тобто тут таким чином іде певна легалізація Лукашенка як глави держави Білорусь. Це один із пунктів завдань, які були поставлені, і вони його вже досягли. До речі, подібного домагається Путін, коли тими чи іншими діями, у тому числі шляхом ескалації, змушує українська влада сісти за стіл переговорів із представниками так званих "ДНР-ЛНР", - вважає політолог.
Водночас треба розуміти, що від цієї кризи виграла не лише Росія, каже "Апострофу" експерт-міжнародник Олексій Кафтан.
"У міжнародних відносинах слід уникати однозначних відповідей. Говорити однозначно про одну мету Росії щонайменше неправильно. Так само, як і говорити, що тільки Росія переслідувала якісь цілі в цій історії. Тому потрібно розглядати проблему комплексно. Більшою чи меншою мірою від історії з мігрантами виграли кілька режимів, а не тільки російський, але можна згадати, що на цій кризі запрацювали турки. Польща в черговий раз продемонструвала, що є щитом на східному фасі Євросоюзу і НАТО, і це дуже вчасно і дуже доречно для Ярослава Качинського, враховуючи рішення Європейського суду про те, що Польща має заплатити по мільйону євро на день за порушення принципів ліберальної демократії, тобто тут кожен у ситуації, що склалася, використав ситуацію, але, безумовно, не можна не згадати про режим Лукашенка, який так чи інакше спробував продавити Євросоюз "на слабо", і в результаті отримав чергову порцію санкцій", - говорить експерт-міжнародник.
Крім мігрантів у Кремлі, для тиску використовують енергоресурси.
Віталій Бала зазначив, що у Німеччині чи Франції, як і в інших країнах ЄС, виборцям важливо, щоб ціна на газ була комфортною, і для Росії це справді дієвий важіль тиску.
"У тій же Франції навесні 2022 року будуть вибори. У Німеччині вони тільки нещодавно пройшли, і там ситуація з "Північним потоком-2" використовувалася, і всі, окрім партії "Зелених", схвально ставилися до питання "Північного потоку-2", - зазначив він.
За словами політолога, наразі дуже важливо розуміти, де у всіх цих розкладах буде Україна.
"Всі ці питання є пазлами загальної мозаїки, яку проводить Росія у своїй зовнішній політиці, створюючи серйозні проблеми своїми чи чужими руками, як у випадку з Білоруссю, а потім виступаючи в ролі такого третейського судді, і обіцяючи врегулювати питання, натомість вимагаючи для себе певного профіту в даному випадку, я думаю, тут треба думати в першу чергу про Україну, тому що ми можемо бути тією умовою або тим "лотом", за якого Росія може отримати прискорення запуску того ж таки "Північного потоку-2", - вважає політолог.
Водночас експерт-міжнародник Олексій Кафтан упевнений, що в цій кризі кінцевою метою Москви все одно є Україна.
"Слід виходити з того, що "Північний потік-2" не комерційний, а політичний проект. Криза біженців на кордонах ЄС за дуже дивною та цікавою обставиною збігається з російськими маневрами біля наших кордонів. Росія на тлі цієї ж кризи трохи підвищує ставки, демонструючи свої можливості знищувати супутники. Метою є знову-таки не "Північний потік-2", а Україна. Оце все є відволікаючим маневром від того, що Росія збирається або вже намагається зробити на українському напрямі. Ніхто ж ні від чого не відмовився. Інша справа що гра - багатопланова, і багаторівнева, і вона передбачає втрати на одних напрямках і можливість виграшу на інших - це ж не шашки, де одна партія наша, друга - ваша, а третя вирішує все. Ця гра одразу по кільком напрямкам, вона достатньо комплексна та складна", - роз'яснив експерт-міжнародник.
Таким чином, слова Блінкена про Україну як кінцеву мету Кремля грають новими фарбами. Інша справа, що в Києві, схоже, нинішня влада не готова реагувати на такі серйозні виклики, розраховуючи виключно на союзників і удачу...
