У Казахстані продовжуються збройні виступи, під час яких гине цивільне населення та силовики. Протести, що почалися як соціальний бунт проти нерівності та низького рівня життя, швидко "обросли" політичними вимогами до керівництва країни: боротьба з корупцією та демократичні перетворення. Соціальні заворушення стали каталізатором боротьби всередині казахстанських еліт, а також привернули до себе увагу зовнішніх гравців. Насамперед, Кремля, який запустив своїх "миротворців" у центрально-азіатську республіку. Які вигоди має Москва і чому Києву не варто чекати перепочинку на своєму "фронті", читайте у матеріалі "Апострофа".
"Миротворці" для Токаєва
Протести у Казахстані продовжуються з 2 січня, розпочавшись з мітингів проти підвищення цін на скраплений газ, але потім перейшли в силовий конфлікт між протестувальниками та силовиками. За кілька днів хвилювання охопили всю країну. "Жаркіше" за все було в Алмати, де, як заявив президент Касим-Жомарт Токаєв, орудували "20 тисяч бойовиків".
У відповідь активісти звинуватили владу в тому, що вони спеціально впровадили у протестні маси "тітушок" та кримінальні елементи для дискредитації своїх опонентів. Через кілька днів після початку погромів та пограбувань президент Токаєв заявив, що не має наміру домовлятися з "терористами", наказавши силовикам та армії стріляти на поразку.
На четвертий день протистояння влада Казахстану запросила введення в країну "миротворців" проросійського військового блоку ОДКБ. Прохання було задоволене. Незважаючи на формальну участь влади Білорусі та Вірменії, основну масу "миротворців" склали російські військові. Російські війська, включаючи десантників та спецназ, разом із технікою зайшли на територію країни 6 січня. Процес введення військ продовжився у наступні дні, коли російське командування задіяло близько 20 рейсів літаків Іл-76 для перекидання десантників.
Перекидання військовослужбовців роблять з аеродрому "Північний". Серед іншого, в Казахстан прямують нові бронетранспортери БТР-МД "Черепашка". У ЗМІ писали, що російське Міністерство оборони створило повітряне угруповання із понад 70 літаків Іл-76, а також п'яти Ан-124, які цілодобово доставляють російських "миротворців" ОДКБ до Казахстану.
Передбачається, що російські війська зайдуть для охорони адміністративних будівель та об'єктів критичної інфраструктури. Водночас, прохання Токаєва запровадити війська ОДКБ (читай, російські) на територію країни має геополітичне значення для Кремля.
"Російському керівництву вигідно, щоб їх розглядали як гарантів безпеки. Росія в цьому регіоні програла економічне протистояння з Китаєм, і тепер намагається зміцнитися за рахунок військово-політичного впливу. Незважаючи на відсутність жорсткого протистояння з Китаєм в ідеології, Москва і Пекін залишаються політичними конкурентами Центральній Азії", – пояснив у розмові з "Апострофом" експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Чому казахи збунтувалися?
Незважаючи на заяви президента Токаєва та верхівки ОДКБ про те, що протести спровоковані "зовнішніми" факторами, протистояння активістів та влади мало соціальне та демографічне підґрунтя.
На відміну від України, практика виїзду на заробітки тут не дуже поширена. Навпаки, громадяни сусідніх держав, включаючи Узбекистан, їдуть на роботу до казахів.
Незважаючи на солідні ресурси та економічні можливості, розрив у доходах залишається високим, а соціальні ліфти відкриті лише для вузького прошарку, який має доступ до адміністративного ресурсу. Всі тридцять років правління Нурсултана Назарбаєва казахам розповідали про процвітання та багатство країни, і у багатьох виникло закономірне питання: чому вони не живуть, як у Еміратах?
Вимога кращого життя та соціальної справедливості виразно звучала у перші дні протестів, поки конфлікт не переріс у силове протистояння з поліцією та армією.
"Те, що ми спостерігаємо в Казахстані, - чистої води соціальний бунт. ВВП на душу населення становить близько 10 тис. доларів на рік. Країна має суттєвий експортний та інвестиційний потенціал. З 2001 по 2020 середньорічний приплив інвестицій становив близько 17 млрд доларів на рік. Для порівняння, в Україні цей показник майже втричі менший. Відповідно у громадян Казахстану виникли обґрунтовані питання, чому економіка генерує такі прибутки, але основна маса людей цього на собі не відчуває", - каже в коментарі "Апострофу" економічний експерт Олексій Кущ.
Українці, які довго жили в Казахстані, добре знайомі з менталітетом казахів, які завжди відрізнялися волелюбністю і небажанням терпіти несправедливість. Нова історія Киргизстану та Казахстану показала, що практика довічних правителів там не пустила глибоке коріння.
Влада Нурсултана Назарбаєва протрималася стільки років виключно завдяки політичній далекоглядності та управлінським талантам "елбаси". Хоча і Назарбаєву врешті-решт довелося піти на "транзит влади", формально передавши управління країною своєму на той момент ставленику Токаєву.
Війна казахських кланів
"Транзит", що спочатку виглядав успішним, виявився міною уповільненої дії. Нурсултан Назарбаєв, залишивши посаду президента, отримав довічну посаду голови Ради національної безпеки, а його клан узяв під повний контроль фінансову систему країни, через яку проходили гроші від сировинного експорту. Касим-Жомарт Токаєв, умовно кажучи, отримав президентське крісло, але основні гаманці залишилися в руках клану Назарбаєва.
Оновлена система влади у Казахстані спочатку була нестабільною. Рано чи пізно внутрішньоелітний конфлікт мав перейти у відкрите протистояння. Скориставшись протестами, Касим-Жомарт Токаєв усунув Нурсултана Назарбаєва з посади голови Ради безпеки, і сам обійняв цю посаду.
Привертає увагу формулювання рішення. Як заявив Токаєв, усунення Назарбаєва було продиктовано необхідністю забезпечити безпеку країни "на численні прохання громадян захистити їх життя на тлі заворушень". Президент Токаєв також звільнив заступника секретаря Радбезу країни Азамата Абдимомунова, який був безпосередньо пов'язаний із першим президентом країни.
Як усунення Назарбаєва від владних важелів може бути пов'язане із захистом населення від заворушень? Існує версія, що прихований наступ клану Токаєва на Нурсултана Назарбаєва розпочався ще до протестів. Мітинги та вуличні акції просто стали приводом для відкритої війни, під час якої президент Токаєв відправив у відставку весь склад уряду, в якому більшість міністерських посад обіймали прихильники Назарбаєва, та зазіхнув на самого "елбаси".
Передбачається, що команда Назарбаєва, бачачи, що відбувається в країні, вирішила на зло Токаєву "посилити" протест, завівши в нього криміналітет, доручивши їм демонстративно влаштовувати погроми, дискредитуючи владу, не здатну забезпечити порядок. Якщо ця версія вірна, то стає зрозумілим, чому Токаєв пов'язав політичне усунення Назарбаєва з безпекою громадян.
Прибічники президента Токаєва за кілька днів після початку протестів заявили, що у Комітеті нацбезпеки (КНБ) Казахстану засіли "зрадники", які тривалий час приховували від глави держави функціонування в країні "тренувальних таборів" з підготовки бойовиків.
Під "шумок" цієї історії заарештували іншого відомого соратника Назарбаєва - екс-голову КНБ Каріма Масімова, звинувативши його у "державній зраді". Ще до арешту Масімов 6 січня цього року був звільнений із КНБ. Велика ймовірність, що саме на нього клан Токаєв спробує повісити нібито неповідомлення про табори з підготовки бойовиків.
Загрози для України
Погроми в містах, стрілянина та загибель казахських силовиків вигідні російській владі, нехай навіть Кремль складно запідозрити у підготовці та засланні диверсантів до країни.
"Кремль явно не організатор протестів, тому що російська влада сама бояться "революцій знизу". Адже в цілому політичний режим, що склався в Казахстані, росіян влаштовував. свою зовнішню політику, з якою Москва не завжди була згодна. Запитавши в країну сили ОДКБ, Токаєв фактично присягнув Москві, яка точно зажадала від нього певних гарантій. Яких саме, стане ясно надалі", - говорить у коментарі "Апострофу" політичний експерт, голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Сумнівно, що Москва ризикне надто глибоко пустити коріння у Казахстані після того, як у країні припиняться протести та потреба у "миротворцях" ОДКБ відпаде. Щоправда, є ризик, що протистояння затягнеться і це несе для РФ серйозні проблеми. Велика військова база росіян може спричинити відторгнення з боку КНР, яка розглядає Казахстан як свою "зону відповідальності". Але й безкоштовно допомагати казахській верхівці Кремль також не стане.
Вигода для Кремля і відповідно виклик для України лежать в іншій площині. Введення сил ОДКБ на територію Казахстану, навіть під абсолютно надуманим приводом, дозволило росіянам обкатати технологію розмиття відповідальності у збройних конфліктах.
"Росія роздала на окупованій частині Донбасу близько 600 тис. своїх паспортів. Згідно з кремлівською доктриною, напад на громадян РФ прирівнюється до нападу на саму Росію. Москва може цілком легально запросити у ОДКБ введення в ОРДЛО "багатонаціональних миротворців", а прем'єр Вірменії Пашинян (наразі виконує обов'язки керівника ОДКБ), який має імідж прозахідного демократа, це рішення підпише", – каже Олексій Кущ.
І він буде не один. Олександр Лукашенко такі дії також підтримає. Керівництво Казахстану, якщо режим Касим-Жомарта Токаєва вистоє, також може погодитись на відправку "миротворців", щоб повернути борг Володимиру Путіну.
У цьому сенсі ситуація в Казахстані ніяк не відверне Москву від Донбасу, як на це розраховують окремі українські спостерігачі та політики. Навпаки, росіяни отримають черговий аргумент у торгівлі зі Штатами, продемонструвавши свою здатність бути арбітром у регіональних конфліктах. Назвати Росію "арбітром" на Донбасі можуть лише кремлівські сателіти з ОДКБ, але це не скасовує того факту, що Москва й надалі заперечуватиме свою агресію на сході України. І готуватиметься до нового "гібридного" тиску на Київ.
