Цього тижня відбувається низка важливих перемовин — засідання комісії Україна-НАТО та обговорення представниками США та Росії взаємних гарантій безпеки. Що чекати від цих зустрічей, та чи піде Захід на вимоги РФ щодо членства України в НАТО — в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів експерт із питань зовнішньої та безпекової політики, дипломат Олександр Хара.
— У Женеві зустрічаються представники США та РФ, у Брюсселі розпочалася комісія Україна-НАТО. Як усі ці зустрічі можуть вплинути на нашу ситуацію? Які можуть бути результати?
— Я думаю, що в короткостроковій перспективі це, швидше за все, призведе до ескалації на нашому кордоні. А в довгостроковій перспективі — це призведе до переконфігурації параметрів європейської безпеки, де для України буде краще місце, ніж залишатися в сірій зоні.
Безумовно, надзвичайно позитивними є меседжі, які подавали американці напередодні цих зустрічей. Вони підкреслено казали, що не буде йти мова про Україну чи Європу, без України чи Європи.
Учора, після першої неформальної зустрічі в Женеві, пані Шерман оприлюднила заяву, у котрій мовиться, що США підтримують територіальну цілісність та суверенітет інших держав. Насамперед йдеться про Україну. А також їх вільне право обирати союзи, у яких вони будуть брати участь. Тобто це надзвичайно важлива річ.
Раніше держсекретар Блінкен надав свої коментарі стосовно того, що він бачить можливим із росіянами. І там був дуже важливий пункт, він сказав: "Не вірте тому, що росіяни будуть казати після перемовин", бо, швидше за все, вони будуть займатися дезінформацією, а точніше — брехнею.
— Чи підуть США на поступки РФ у питанні недопущення розширення НАТО?
— В принципі, росіяни знахабніли, інакше це не можна назвати. Ті вимоги, які вони висунули в оприлюднених двох угодах зі США та НАТО, є абсолютно неприйнятними. Зараз вони перед цими перемовинами, ще підвищили ставки й кажуть, що взагалі вони не збираються ні про що домовлятися, якщо не буде прийнято в цілому пакет. Якщо НАТО чи США не будуть розглядати "безпекові побоювання", як це росіяни називають щодо так званої агресії НАТО, наближення до кордонів, втягування України та все інше, то у принципі нічого не вийде.
Натомість американці кажуть, що вони не збираються вирішувати за когось питання щодо України чи членів НАТО. По-друге вони не збираються прибирати свою присутність і гарантії, які вони давали своїм союзникам — це присутність у Балтійських державах, у Польщі. Ідеться про американську ядерну зброю, яка знаходиться на території країн-членів НАТО. Я вже не кажу про спільні навчання та інші речі.
Максимум, про що можуть домовлятися американці із росіянами, — це поглиблення довіри, це контроль ризиків, це встановлення комунікацій, так званих червоних телефонів, щоб у випадку кризи можна було не доводити до незворотних якихось наслідків.
Найголовніша тема, якою американці намагаються спокусити росіян, це питання контролю над озброєнням, передусім ядерним. Вони про це постійно кажуть. І, можливо, якісь поступки в питаннях ракет малої й середньої дальності. Хоча це дуже дивний аргумент. Американці й не збиралися розміщувати такі ракети на території Європи, тим паче України. Але вони подають це як те, про що можна домовитись на папері й запевнити росіян, що їх побоювання щодо розміщення ракет в Україні просто безпідставні. У цьому немає сенсу, американці не збираються цього робити, але готові підписати документ, що вони не розміщуватимуть такі засоби на території Європи.
— Зустріч комісії Україна-НАТО відбувається на два дні раніше, ніж засідання комісії НАТО-РФ. Чому це важливо?
— Я не бачу тут ніякої важливості. Наприклад, давайте згадаємо, що перед тим, як провести перемовини Байдена з Путіним через відеозв’язок, адміністрація США провела перемовини із паном Зеленським та своїми союзниками по НАТО. Після розмови з Путіним американська сторона поговорила з європейськими союзниками, проінформувала їх про результати, і потім уже була комунікація з Україною на рівні президентів.
Тобто Байден і його адміністрація, на відміну від Трампа, показують, що вони не збираються вдаватися до однобічних дій. Тому немає різниці, чи це буде перед чи після. Для нас головне, що вже й Генеральний секретар НАТО, й американські посадовці заявили про те, що не є прийнятним будь-яке вето Росії на питання НАТО в цілому та на політику відкритих дверей. Ми бачимо, що це стосується не лише України та Грузії - Швеція і Фінляндія також дуже занепокоєні наступом на їхні опції безпеки.
Для нас безумовно було б важливо почути, що "бухарестські" обіцянки залишаються на місці, і що двері НАТО відчинені, і про те, що Україна стане членом НАТО, коли вона буде готова до цього з погляду технічного та політичного. І за це проголосують 30 наявних членів.
Це важливий меседж. Він фактично є іномовно сказаний, що політика така залишається. Але для нас важливо це показати, що російська агресія, тимчасова окупація Криму та Донбасу — не є тим фактором, який зупинить долучення України до НАТО.
