Візит президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана до Києва стосувався не лише підписання угоди про Зону вільної торгівлі та будівництва заводу з виробництва безпілотників Bayraktar. Основною темою стала загроза масованої російської ескалації, в якій однаково не зацікавлені Київ та Анкара. Реджепу Ердогану також було важливо почути від президента Володимира Зеленського відповідь на його пропозицію стати посередником у переговорах між Україною та РФ. У чому саме тут полягає інтерес турецької сторони, читайте у матеріалі "Апострофа".
Готовність до розмови
Формально візит турецького лідера був пов'язаний із урочистою датою – двадцятиріччям встановлення дипломатичних відносин між Києвом та Анкарою. Не применшуючи важливості підписаних під час візиту міждержавних угод, основною темою для розмови президента Володимира Зеленського з турецьким колегою була загроза відкритого вторгнення військ РФ в Україну.
Пану Ердогану було важливо отримати від Володимира Зеленського особисту відповідь на його пропозицію стати посередником між Києвом та Кремлем щодо врегулювання ситуації на Донбасі.
Після зустрічі з Києві, Реджеп Ердоган заявив журналістам, що президент Зеленський погодився на зустріч із Володимиром Путіним у Туреччині.
"З нагоди нашого візиту ми ще раз підкреслили нашу підтримку суверенітету, політичної єдності та територіальної цілісності України. На жаль, наростає напруженість у відносинах між Україною та Росією. Ми спеціально повідомили пану Зеленському, що готові зробити необхідний внесок у деескалацію", - заявив Ердоган.
За його словами, Володимир Зеленський погодився на зустріч.
"На наше запрошення, щоб Путін відвідав Туреччину після повернення з Китаю, було отримано позитивну відповідь. Зараз ми уточнюємо дату. Після цього ми хочемо провести зустріч Путіна і Зеленського. Ми домовилися із Зеленським з цього приводу", - додав турецький президент.
Далі Реджеп Ердоган дорікнув західним партнерам щодо "погіршення" російсько-української кризи.
"На жаль, Захід досі не зробив жодного вкладу у вирішення цього питання. Можу сказати, що вони лише погіршують ситуацію", - сказав Реджеп Ердоган, додавши, що президент США Джо Байден "поки не зміг продемонструвати позитивний підхід".
"Туреччину непокоїть безпека у Чорноморському регіоні. Анкара не зацікавлена в тому, щоб тут була військово-політична напруженість і тим більше бойові дії. Туреччина підтримує цілісність України, їй небайдужа доля кримських татар. Ми бачимо, що Анкара робить усе, щоб урегулювати ситуацію. З іншого боку, ми бачимо певні лінії дотику Туреччини та РФ у Сирії, Лівії та на Південному Кавказі", - пояснив "Апострофу" керівник Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримських татар Ескендер Барієв.
Турецький інтерес
Незважаючи на складнощі у двосторонніх відносинах, Анкара та Кремль активно взаємодіють за низкою напрямків. Туреччина, як у НАТО, купує російські системи ППО. Країна на Босфорі зацікавлена в російських туристах та ринках збуту своєї аграрної продукції - горезвісні "турецькі помідори", які російське керівництво щоразу погрожує заборонити.
Найбільш явно економічна взаємодія Туреччини та РФ проявляється на енергетичному ринку.
"Реджеп Ердоган не зацікавлений у зростанні напруженості між Україною та РФ, зокрема, з економічних міркувань. Наприкінці минулого року Анкара та Москва домовилися про постачання російського газу до Туреччини обсягом 25-30 млрд "кубів" на рік десь за 270 доларів за тисячу кубометрів. Загальне річне споживання газу в Туреччині близько 50 млрд "кубів". Відповідно, постачання з РФ становлять понад половину від усіх обсягів", - зазначив у розмові з "Апострофом" експерт з енергетичних питань Валентин Землянський.
У випадку масованої ескалації, Анкарі довелося зайняти консолідовану позицію із Заходом. Реджеп Ердоган публічно визнавав, що у разі відкритої російсько-української війни Туреччина продовжуватиме виконувати свої зобов'язання в рамках Альянсу.
Відповідно, всі контакти з росіянами (політичні, економічні та технічні) були б заморожені. Якщо Москва перекриє "газовий кран", то турецькому бізнесу та промисловості довелося б перейти на дорожчий скраплений газ.
Багатовекторність Анкари
Крім того, що Анкарі вкрай невигідне поглиблення конфлікту між Україною та РФ, Реджепом Ердоганом керують і дипломатичні амбіції. Анкара не приховує свого інтересу підвищення свого геополітичного статусу з регіональної держави на державу, що бере участь у формуванні світової повістки.
Звідси, зокрема, критичні зауваження на адресу адміністрації Джо Байдена, яка, як наполягає пан Ердоган, не змогла стабілізувати ситуацію навколо України.
"Після провального держперевороту 2016 року Туреччина фактично відмовилася від європейської інтеграції, взявши курс на політику посилення свого впливу відразу в декількох регіонах. Прозахідний курс Анкари був відставлений у бік на користь диверсифікації зв'язків з іншими державами. Багато уваги було приділено Африці, тюркським державам у Азії. Ердоган налагодив зв'язки з Пакистаном і намагається покращити зв'язки з арабськими державами. Така політика багатовекторності говорить про те, що Анкара намагається рівновіддалитися від усіх центрів сили", - пояснив у розмові з "Апострофом" експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Турецький лідер дипломатично, але все ж таки наполегливо пропонує взяти на себе місію посередника між Києвом та Москвою в умовах, коли Мінськ відверто перейшов до розряду політичних противників України і більше майданчиком для переговорів бути не може.
У разі успіху таке посередництво допоможе Туреччині зміцнити зовнішньополітичні позиції, як держави, що здатна гарантувати врегулювання гарячих конфліктів.
Чи погодиться Кремль?
Українське керівництво згідно з тим, щоб засідання ТКГ з Донбасу проходили у Стамбулі. Якою буде відповідь Москви – питання відкрите.
Незважаючи на економічні інтереси та взаємодію на Близькому Сході, Анкара та Москва у стратегічній перспективі залишаються геополітичними конкурентами. Туреччина в критичних питаннях слідує лінії НАТО. Анкара постійно наголошує, що виступає за територіальну цілісність України, включно з окупованим Кримом.
Для Володимира Путіна Реджеп Ердоган – зрозумілий переговорник, але вкрай незручний посередник.
Росіяни тягнуть із відповіддю, але й не поспішають сказати "ні". Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що щодо можливих турецьких переговорів президентів України та РФ якась конкретика відсутня. За його словами, для організації зустрічі потрібне "розуміння, що буде на виході і що буде обговорюватися", чого на цьому етапі немає.
Водночас Дмитро Пєсков припустився можливості такої зустрічі "заради справи". "Бо зустрічі на найвищому рівні все-таки мають бути підготовлені, вони не повинні бути спонтанні, вони не повинні бути безрезультатними та незмістовними", - процитували Пєскова російські медіа.
Який саме "результат" цікавить Кремль, добре відомо – "прямі переговори" Києва з бойовиками з ОРДЛО. Але й Кремль у нинішній ситуації має трохи простору для маневру. Утримувати ситуацію в точці кипіння нескінченно неможливо: чи Москва виконає свої погрози, чи йде на деескалацію.
"Кремлю якось треба виходити з цієї кризи. Реджеп Ердоган каже, що Володимир Путін нібито погодився на зустріч (з Володимиром Зеленським - "Апостроф") у Туреччині. Поки що Москва не виходить з переговорного процесу щодо Донбасу, як показала нещодавня зустріч у Парижі, але й на компроміси не йде. Все впирається в наявність політичної волі продовжувати "Мінський процес". Є чимала частка ймовірності, що Кремль зрештою погодиться на посередництво Анкари", - каже "Апострофу" політичний експерт, голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Незалежно від того, про що домовляться президенти Зеленський та Путін у Туреччині, основним вигодонабувачем від можливої зустрічі залишається саме Анкара.
