Є три ключові чинники, які спричинили відмову президента РФ Володимира Путіна від спроби розв'язати повномасштабну війну проти України – це готовність народу України захищати свою землю, підтримка з боку США та небажання російських військових воювати. Разом з тим, ажіотаж західних медіа щодо російської загрози може бути елементом інформаційної війни - з метою запобігти агресивним діям. Про це в ефірі програми "Руно" на Апостроф TV розповів російський політолог та публіцист Андрій ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Як у США оцінюють заяву Росії про відведення військ?
– Розцінюють це як крок у правильному напрямку. Але важливіше та цікавіше я можу розповісти, як це розцінюють у Москві. Адже є три причини цього відступу.
Перша – це не лише готовність української армії, а й українського суспільства до опору. Якщо я правильно зрозумів, 37% українців готові зі зброєю захищати свою країну.
Друга причина – це готовність США надати серйозну військову підтримку та запровадити дуже жорсткі санкції щодо Росії.
Останніми тижнями буквально у нас на очах з'явилася третя причина – одна за одною з'являлися важливі виступи впливових військових РФ. Так, у відставці, але тих, які мають велику пошану в армії та спецслужбах, і які різко засудили спроби Путіна розпочати повномасштабну війну проти України. Це показало, що не тільки ліберали, що підписують петиції проти війни, а й так званий "путінський глибинний народ" і переважна більшість військовослужбовців дуже різко налаштовані проти цієї війни.
Поєднання цих трьох факторів змусило Путіна відступити. Це перемога насамперед для України, яка стимулювала два перші фактори своєю готовністю до запеклого опору.
– У повний відступ не віриться, чи можливо буде якийсь план Б? Другий раунд переговорів?
– Справа ж не лише у відступі у переговорах із Заходом. Лавров і Путін побачили якісь позитивні моменти, що їх цікавлять. І справді, серйозні переговори про обмеження ракет середньої дальності в Європі, про заходи транспарентності, задля уникнення інцидентів – це класичний порядок денний обмеження озброєнь, який був за радянських часів, і Москва готова його продовжувати.
Не можна не помітити серйозної зміни в українській політиці – це заклик Держдуми РФ до визнання "ЛНР" і "ДНР". Вважаю, що це дуже позитивний фактор для України.
По-перше, речі називаються своїми іменами. Це означає визнати, що ці території є окупованими Росією. По-друге, це означає повну відмову від Мінських угод. Як формулював колись пан Лавров, Росія ніколи не дозволить Зеленському зіскочити з гачка Мінських угод, нехай він на ньому висить скільки завгодно. Тепер цей гачок Москва ліквідує самотужки.
Мінські угоди у руках Москви були інструментом підкорення України. Днями ще Шольц вихвалявся, що Україна готова виконувати московську інтерпретацію Мінських угод. Це інструмент, яким вони хотіли легалізувати в українському правовому політичному полі свій військово-терористичний плацдарм та тим самим зруйнувати українську державу.
Ось вони вже цураються цього інструмента. Мабуть, завдання Москви зараз, як Путін продаватиме цей свій відступ населенню та своєму оточенню, що ось ми повертаємо в рідну гавань ще один шматочок української території. Заодно, щоб двічі не вставати, і Білорусь анексують. І те, й інше – це визнання поразки у сутичці "Україна".
Щодо цих територій, може називати їх як завгодно Росія, вони в очах України та всього світу залишаються окупованими територіями. До речі, і додаткові санкції буде схвалено Заходом у разі цієї формальної анексії чи визнання.
І, звичайно, ці території повернуться в Україну. Україна не може зараз їх силовим шляхом забрати, вони повернуться після падіння путінського режиму. А вся ця авантюра з Україною - це величезний крок, який Путін зробив назустріч такому падінню.
– Лавров заявив, що побачив якийсь конструктив у переговорах Росія-НАТО. Не уточнив який саме конструктив, але одразу почалося відведення військ. Що йому пообіцяли? І ще питання: паніка західних ЗМІ щодо війни – це елемент гібридної війни у спробі натиснути на Росію? Виникає великий дисонанс між наративами західних ЗМІ та заявами української влади, що ситуація контрольована.
– Кожен виконував своє завдання, американці вперше оприлюднили свою ексклюзивну розвідувальну інформацію. Адже вони мають інформацію, якої немає в українців. Тому що українці керуються супутниковими даними за переміщенням військ, а американці мають агентуру в Москві. І вони обрали зараз нову тактику. Будь-який задум Москви - на кшталт організації провокацій, планів тимчасової адміністрації, дати нападу – негайно озвучується американською стороною, ускладнюючи його виконання.
А українська сторона відігравала свою роль правильно. Запобігання паніці – це завдання керівництва. І, до речі, жодної паніки в Україні не було. Якоюсь мірою мені ці заклики адміністрації здалися надто настирливими. В Україні була готовність до опору, що відображається у цих цифрах.
Ще раз скажу, спрацювало три фактори на свідомість кремлівської влади – готовність України до опору, готовність Америки до підтримки України та категоричне небажання російських військових вести цю війну.
