Грудневе опитування російського "Левада-центру" показало, що більшість росіян виступає за початок переговорів з Києвом. Як з'ясували співробітники центру, який у РФ визнаний "іноземним агентом", 53% опитаних висловилися на початок переговорів, 41% за продовження бойових дій і 6% не змогли відповісти. Аналогічний відсоток прихильників "переговорів" називають і кремлівські "соціологи", які фіксують невдоволення росіян щодо гучних провалів окупантів на фронтах та небажанням основної маси суспільство гинути в Україні. Втім, подібні настрої не вказують на те, що основна маса громадян РФ схаменулась і відчуває докори сумління за злочини, вчинені режимом. Подробиці читайте у матеріалі "Апострофа".
Страх перед "мобілізацією"
Порівняно із серпневим опитуванням "Левада-центру", прихильників продовження війни стало менше на 7%, а прихильників переговорів – більше на 5%. Основний чинник, що впливає на динаміку настроїв, - так звана "часткова мобілізація". Війна для більшості росіян перестала бути певним телевізійним дійством і прийшла буквально в кожен будинок. Такого висновку можна дійти, якщо подивитися кількість прихильників "переговорів" у певних вікових групах. Їх найбільше у групі 18-24 роки (66%) та 25-39 років (58%).
"У те, що влада говорить про одноразовість часткової мобілізації, мало хто вірить. За нашими даними, 66% респондентів вважають, що на війну набиратимуть народ постійно, щоб заткнути дірки на фронті, спробувати уникнути явної поразки російської армії або хоча б уповільнити її вигнання з окупованих територій", - сказав журналістам науковий керівник "Левада-центру" Лев Гудков.
У серпні кількість прихильників "переговорів" була меншою (44%), тоді як майже половина росіян (48%) наполягала саме на продовженні воєнних дій. Картина почала кардинально змінюватися після серії гучних поразок окупаційної армії у вересні та її ганебної втечі з території Харківської області.
Читайте: Це буде не спринт, але скоро ЗСУ вийдуть на кордони 24 лютого – голова Луганської ОВА
"Росіянам тисне на психіку не просто факт військових поразок, а те, що вони програють саме Україні. Тут важливо розуміти, який сенс респонденти вкладають у вираз "почати переговори". Якщо запитати росіян, чи згодні вони вести переговори з Києвом за умови повернення до кордонів 1991 року, то прихильників "переговорів" було б менше. Вони не можуть переступити через карикатурний образ "українця-малороса", здатного тільки їсти вареники та танцювати гопак, який активно культивувався за СРСР і раніше", - каже "Апострофу" керівник Агенції з моделювання ситуацій Віталій Бала.
Опитування путінської прислуги
Не йдеться про мораль, переживання чи докори сумління щодо злочинів, вчинених російськими окупантами в Україні. За скоєне, як свідчать опитування, переживають близько 10% росіян, гнів і обурення переживають 11%, і лише "жалюгідні" 6% відчувають сором. При цьому 42% відчувають "гордість за Росію", а 34% відчувають "тривогу, страх і жах", але тут йдеться про страх за власне життя, безпеку та добробут.
Росіяни в цьому контексті керуються лише власними егоїстичними інтересами, що доводиться враховувати Кремлю, який розпорядився зупинити "мобілізацію" в Москві та Пітері, щоб вкотре не провокувати політичні катаклізми в цих містах, які здатні в перспективі перекинутися й інші міста-мільйонники.
Такі рішення кремлівське начальство може ухвалювати на основі власних закритих опитувань, про які пишуть окремі ліберальні російські видання. Недавнє закрите опитування Федеральної служби охорони (ФСО), яка займається захистом "тушки" Володимира Путіна і організовує йому "зустрічі з народом", показало, що масова підтримка війни знижується.
За даними "опитування" ФСО за "мирні переговори" з Києвом зараз виступають близько 55% респондентів, а за продовження війни - лише 25%. Хоча ще в липні поточного року опитування показували, що за переговори виступали лише 30% росіян.
"Не варто переоцінювати результати таких опитувань і вважати, що російське суспільство вже зробило серйозні висновки зі своїх злочинів, але тенденція очевидна - росіяни розгублені, у них когнітивний дисонанс між тим, яку собі вони уявляли "могутність" Росії і тим, що відбувається на полі бою. "Друга армія світу", "можемо повторити", "ми - наддержава" - все це вщент розбивається про реальність. Не можна поки сказати, що емоції, які переживають росіяни щодо цього, змушують їх одуматися, але тенденція очевидна", - говорить "Апострофу" голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Незважаючи на цензуру, масові блокування та мозкодробильну пропаганду, інформація про реальний стан справ на фронті доходить до росіян. Особливо до родичів військових та "частково мобілізованих", які в барвистих подробицях розповідають, як їх кидають на забій без підготовки, спорядження та більш-менш пристойного озброєння.
Істерики пропагандистів
Постійне обговорення Україною та Заходом покарання військових злочинців, конкретні кроки щодо створення міжнародного трибуналу в Гаазі, а також нещодавні рішення щодо визнання РФ країною-терористом позначаються і на тональності пропаганди.
Відома пропагандистка Ольга Скабеєва днями лякала росіян тим, що у разі поразки у війні нібито всім громадянам РФ загрожує Гаазький трибунал. Інша відома любителька "руского міра" і Путіна Маргарита Сімоньян вирішила, що "Гаага чекає навіть на двірника, який бруківку всередині за кремлівською стіною підмітає".
Скабеєва, Симоньян та їхні численні "колеги" з федеральних телеканалів почали розуміти, що війна ними програється і доведеться відповідати за масовану пропаганду насильства, злочинів та вбивств. Для росіян середнього та старшого віку, які ще пам'ятають СРСР і вміють читати між рядками, такий крен у тональності "телевізора" є негативним сигналом.
Саме в цьому кореняться претензії до влади щодо бардака, гучні вимоги "патріотів" покарати винних у провалах на фронтах та поганому забезпеченні армії. Не йдеться про гуманізм і прагнення уникнути загибелі людей.
З оголошенням мобілізації Путін також поставив під сумнів міцність соціально-політичного контракту із суспільством (відмова від політичних прав в обмін на "стабільність"), який до цього часу безвідмовно працював на зміцнення його влади.
"Тепер у росіян починають виникати питання до правомірності дій президента та уряду, від яких один крок – до сумнівів та невдоволення. Однак говорити про готовність росіян укласти мир з Україною на будь-яких умовах, аби закінчити війну, зараз не доводиться. Ця війна надто глибоко зачіпає громадянську і політичну ідентичність простих людей у Росії, і визнання поразки у війні, яка очевидно ведеться з імперіалістичних мотивів, для більшості росіян буде рівнозначна краху ідентичності", - резюмувала в розмові з "Апострофом" психолог Світлана Чуніхіна.
