Ватажок ПВК "Вагнер", путінський "кухар" Євген Пригожин та голова Чечні та за сумісництвом "путінський піхотинець" Рамзан Кадиров є головними порушниками спокою в мертвому політичному російському політичному житті. Після чергової хвилі скандалів та нападок з боку Пригожина та Кадирова на російське Міноборони, Володимир Путін, бачачи, як розхитується човен, явно вирішив утихомирити "солодку парочку". На що йде господар Кремля заради цього, читайте у матеріалі "Апострофа".
Генеральський "дах"
Рамзан Кадиров і Євген Пригожин, формально переслідуючи власні політичні та економічні інтереси, за багатьма напрямами діють у зв'язці. Спільним "дахом", як стверджують у російській навколополітичній тусовці, є губернатор Тульської області генерал-полковник Олексій Дюмін – у минулому один із найближчих до Путіна охоронців. Дюмін, знаючи, наскільки Кремль потребує вірних опричників, прикрив Пригожина та Кадирова, коли вони, "наїхавши" на командування окупаційними військами РФ в Україні, не змогли збити міністра оборони Сергія Шойгу та голову генштабу РФ Валерія Герасимова.
Хоча спочатку здавалося, що перемога буде за "революціонерами". Командувача військ вторгнення Олександра Лапіна восени минулого року зняли з посади саме після жорсткої критики з боку "дуету" Кадиров-Пригожин. З Кремля просочувалася інформація, що всю цю "кашу" заварив саме Дюмін заради того, щоб, посунувши Лапіна, домогтися відставки самого міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Олексій Дюмін свого часу служив заступником Шойгу, але їхні стосунки не склалися. Кужугетович побоювався, що путінський охоронець його "підсидить" і через свої контакти в адміністрації президента РФ нібито пролобіював рішення відправити Дюміна до Тули.
Пригожин та Кадиров
Сергій Шойгу та команда, незважаючи на катастрофічні провали, сиділи у кріслах, затаївши злобу на Пригожина та Кадирова. Різниця була в тому, що ватажок "Вагнера" в гонитві за славою та впливом сам себе загнав у кут, дозволивши армійським зробити з себе хлопчика для биття. Пригожинську банду спочатку кинули на самий згубний напрямок (Бахмут), а після цього російське міноборони почало поступово знімати вагнерівців із "забезпечення", створюючи їм дефіцит боєприпасів та інших потрібних речей. Слідом стався удар під дих, коли блатному "кухареві" заборонили вербувати зеків, віддавши і цей напрямок військовим.
"Вагнер" на записі до Кобзону
У результаті весь конфлікт Пригожина з міноборони завершився тим, що "кухар" почав відкрито клянчити у Шойгу допомогу, погрожуючи проривом ЗСУ. Днями він опублікував листа російському міністру, в якому розповів про плани українського командування розпочати широкий контрнаступ у районі в районі Бахмута.
Як наполягають експерти, пригожинський лист з високою ймовірністю є справжнім, тому що "Вагнер" в силу названих вище причин опинився на межі повного розгрому.
"Навіть якщо Шойгу дуже захоче допомогти бойовикам "Вагнера", то йому все одно доведеться терміново брати Бахмут, що нереально. Адже цей "полководець з підворіття" Пригожин кинув більшу частину сил у бік Слов'янська, залишивши під Бахмутом невеликий контингент. Праворуч у них Бахмут, зліва – Білогорівка. Якщо зараз командування ЗСУ вирішить бити по лінії Бахмут-Білогорівка, "Вагнер" майже всім складом отримає квитки на концерт Кобзона. Коли такі персони, як Пригожин, починають планувати військові операції, іншого фіналу чекати не варто", - розповів "Апострофу" військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан.
На цьому тлі у Кремлі вирішили підкинути Пригожину "втішний приз". Як повідомив путінський прес-секретар Дмитро Пєсков, штраф за "дискредитацію" російських окупантів в Україні в 500 тис. рублів доведеться заплатити і тим, хто насмілиться "оббрехати" і бойовиків "Вагнера", які не мають взагалі жодного юридичного статусу.
"Має місце спроба політичної легалізації ПВК як таких. У КК РФ є стаття за найманство, але вона поширюється на російських громадян, що діють на користь іншої країни. Як бути з "Вагнером" та іншими ЧВК? Виходить, що вони, якщо виходити з " логіки "російської влади, воюють на території України, але як би на користь РФ. І тому Кремль намагається на словах надати цій сірій схемі якийсь легальний лиск", - каже "Апострофу" політичний експерт, керівник Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Кадировська "декомунізація" у Грозному
Рамзан Кадиров у військовому і політичному планах виявився далекогляднішим за Пригожина. Побачивши, що команда Шойгу незважаючи на поразки та нещадно критику змогла всидіти на місці, головний російський "дон" дистанціювався від конфлікту. Після панічної втечі з території Харківської області кадировські частини відійшли глибше в окуповані території, де вони виконували роль загонів і брали участь в репресіях проти населення. Участь у "бойових діях" кадировців обмежувалася зняттям "героїчних" відео для Tik-Ток.
"Кадиров, на відміну від ватажка "Вагнера" своїх людей береже, розуміючи, що ситуація будь-якої миті може вийти з-під кремлівського контролю. У нього вистачає "доброзичливців" у самій Чечні. Якщо Путіна не стане, то у Кадрова лише один варіант – окопатися на певній території, тримаючи кругову оборону. Для цього потрібні люди", – каже Роман Світан.
А тим часом Пригожин та його люди створили Путіну серйозні проблеми на міжнародному рівні. Яскравим прикладом є історія в Центральній Африканській республіці, де якраз за лічені дні до приїзду лідера Китаю Сі Цзіньпіна до Москви, бійці ПВК "Вагнера" напали на шахту з видобутку золота, що належить Піднебесній, внаслідок чого загинули 9 громадян Китаю, а ще двоє були поранені. Цей інцидент навряд чи додав радості Пекіну.
Якщо Кремль може будь-якої миті списати Пригожина з рахунків (замість "Вагнера" в РФ створено й інші ПВК), але навряд чи це робитиме, то Кадиров потрібен Путіну саме через ризик політичної дестабілізації в РФ як "вірний піхотинець".
Щоб задобрити керівництво Чечні, Кремль пішов на вкрай незручний та неоднозначний у політичному плані крок. Після кількох років переговорів та обговорення, російський президент підписав закон щодо перейменування судів у Грозному. Відповідно до закону, ухваленого парламентом Чечні, Ленінський райсуд Грозного перейменовується в Ахматівський районний суд, Жовтневий — Байсангурівський, Старопромислівський — Вісаїтівський, Заводський — Шейх-Мансурівський.
"Родзинка" в тому, що Шейх Мансур 1785-1791 років був на чолі національно-визвольної боротьби народів Північного Кавказу проти російського царату.
"Для Кремля це був вимушений захід. Ми пам'ятаємо, як російське керівництво і особисто Путін болісно реагували на декомунізацію в Україні, демонстративно зберігаючи назви старої епохи. Такий жест вказує на зацікавленість адміністрації президента РФ у персоні Кадирова", - каже Георгій Чижов.
Зацікавленість тут, як наполягають експерти, полягає в тому, що Путін, який і в "мирний час" страждав на параної, останніми тижнями отримує від Заходу лише негативні сигнали, які також зчитує і вся російська еліта. Недавній ордер МКС на арешт Путіна – сигнал усім, хто в РФ хоч на щось впливає, що РФ за такого "начальства" під санкціями буде постійно, а також, що жодних політичних компромісів (особливо за рахунок територій України) із Заходу з Путіним вже не буде.
"Путін ще більше, ніж раніше потребує опричників. Указ щодо перейменування судів у Грозному, який іміджево невигідний Москві, слід розглядати як сигнал російським елітам. Мовляв, дивіться, якщо що, то в моєму розпорядженні ще є "дика дивізія", яка займеться бунтарями і протестними. Хоч очевидно, що якщо путінська вертикаль всерйоз захитається, то всі "піхотинці" розбіжаться по своїх кутах", - резюмував у коментарі "Апострофу" голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
