Колишній президент Сполучених Штатів та потенційний кандидат у президенти від Республіканської партії у 2024 році Дональд Трамп не виключив, що Україні доведеться віддати Росії деякі частини своєї території з метою припинення війни. Його слова явно дисонують із позицією його колишнього соратника, а нині суперника всередині Республіканської партії – колишнього віце-президента Майка Пенса, налаштованого на розширення військової допомоги Україні. Чому не варто сприймати такі заяви Трампа надто серйозно, читайте у колонці військовий експерт Івана Ступака спеціально для "Апострофа".
На думку Дональда Трампа, керівництву України доведеться залишити Кремлю деякі території (які саме він не уточнив) заради, як він висловився, "встановлення миру", але при цьому він визнав, що російський диктатор Володимир Путін ослаблений заколотом "вагнерівців". Нібито хитка ситуація в РФ може бути використана Штатами для того, щоб запустити переговори про "мирне врегулювання" між Києвом та Москвою.
"Я хочу, щоб люди перестали гинути через цю безглузду війну... Я думаю, що найбільша річ, яку США мають робити зараз, - це встановлення миру: зібрати Росію та Україну і укласти мир", - заявив Дональд Трамп у інтерв'ю Reuters.
Незважаючи на зовнішню епатажність, нічого нового Дональд Трамп журналістам не сказав. Він постійно твердить журналістам плюс-мінус одне й те саме: "Якби я в 2014 році був президентом США, росіяни не наважилися б захопити Крим", "Якби у мене не "вкрали" перемогу в 2020 році, я б не дозволив Путіну відкрито напасти на Україну у лютому 2022 року" або "Якщо мене знову оберуть президентом, то я завершу війну в Україні за 24 години".
Читайте: Де живе "Бог війни": як західна артилерія допомогла ЗСУ
Зрозуміло, як саме він має намір "завершувати війну за 24 години" – відмовити Україні у військовій та фінансовій підтримці та, скориставшись хитким становищем Путіна, посадити нас і росіян за стіл переговорів. Трамп – великий любитель укладати "хороші угоди" - тобто такі політичні угоди, в яких саме він диктуватиме сторонам умови. Путін у 2016-2020 роках, коли Трамп засідав в Овальному кабінеті, не був для нього рівноцінним гравцем. Зараз бункерний диктатор таким не є тим паче.
Якщо Путін укладає угоду під диктовку Трампа, то вплив Китаю на Москву автоматично скорочується. Як американський екс-президент налаштований щодо КНР, добре відомо з тих "торговельних війн", що він вів із Піднебесною.
Тепер Дональд Трамп дає зрозуміти, що якщо Республіканська партія висуне його претендентом на президентській кампанії 2024 року, то він, знову ставши главою держави, забезпечить Штатам впевнену зовнішньополітичну перемогу.
Тут Трамп має невелику проблему – у цінність такої "хорошої угоди" та ймовірність "оглушливої перемоги" через затягування України в "переговорний процес" з РФ може повірити лише частина Республіканської партії – фракція трампістів. Та й то не вся.
Візит до Києва колишнього віце-президента США в трампівській адміністрації Майка Пенса та озвучена ним позиція вказують на те, що консервативна частина Республіканської партії, за якою маячать інтереси американського ВПК, налаштована на підтримку нашої країни. І більше, швидше за все, на перемогу ЗСУ. Особливо зараз, коли сили оборони України перехопили стратегічну ініціативу.
Майк Пенс, побувавши в Києві та області, де відбувалися масові вбивства, зазначивши, що вкотре переконався у необхідності допомогти Україні відбити агресію.
"Якщо Росія здобуде перемогу, то друга половина XXI століття може виглядати набагато гірше, ніж перша половина XX століття", - сказав Майкл Пенс, непрозоро натякнувши на схожість Путіна та Гітлера.
"Це лише зміцнює мою рішучість виконувати те, що маю зробити, продовжувати закликати до потужної підтримки з боку Америки наших українських друзів та союзників", - додав колишній віце-президент.
Заяви Дональда Трампа та нещодавній раптовий візит Майка Пенса до України слід розглядати з двох точок зору – внутрішньополітична ситуація в США та зовнішньополітичні інтереси ядра Республіканської партії. У США повним ходом йдуть партійні праймерізи. За можливість бути висунутими кандидатами в президенти від Республіканців, окрім Трампа та Пенса, зараз змагаються губернатор Флориди Рон ДеСантіс і колишній постійний представник США в ООН Ніккі Хейлі.
Позиція Трампа не влаштовує американський ВПК та "класичних" республіканців, які бачать перемогу України за потужної підтримки Заходу як інструмент збереження глобального домінування США. Навіть якщо війна завершується умовною "нічиєю", як пропонує Трамп, це означає, що у Китаю з'являється більше аргументів на користь біполярного світу.
Зверніть увагу, повернувшись назад до Штатів, Майк Пенс вкотре розкритикував позицію Білого дому, який, на його думку, тягне з наданням усієї необхідної та можливої військової допомоги ЗСУ.
На його думку, чи США допомагають Україні звільнити території, чи Путін, підім'явши нашу країну, піде далі на країни НАТО. У такому разі Вашингтону доведеться відправляти війська до Європи для захисту союзників.
Консолідована позиція демократів і республіканців у Конгресі щодо допомоги Україні, а також вибори президента, що наближаються, змушують адміністрацію Джо Байдена "ворушитися". Ми вже наближаємося до того моменту, коли ЗСУ отримають від Штатів ракетні системи великої дальності ATACMS.
Паралельно з цим в американській пресі все частіше проскакують твердження, що Вашингтону та Заходу загалом стають байдужі путінські "червоні лінії".
Вони вже стали "мереживними". Хто вже пам'ятає, як Кремль загрожував США на випадок передачі Києву протитанкових комплексів "Джавелін"? Дональд Трамп, як президент, сам же нам їх дав.
Серед "червоних ліній" були ракетні системи HIMARS, танки та передача Україні західної бойової авіації. Країни НАТО вже готують наших пілотів. Не виключено, що ATACMS вже на шляху до нас. Зараз у росіян перевага у повітрі та в далекобійній артилерії. Як тільки баланс хитнеться в наш бік з постачанням ATACMS, нам буде простіше громити тилову інфраструктуру росіян.
Не виключено, що Штати могли тягнути з поставкою ATACMS через те, що йдеться вже про балістичні системи – це серйозний крок уперед, навіть якщо ми битимемо лише за позиціями росіян у Криму або на окупованій частині Донбасу. Кремль вважає ці території "своїми". Можливо, у Білому домі побоюються, що Путін у відповідь ударить тактичною ядерною зброєю, але після "бунту Пригожина" це не так побоювання перед кремлівською силою, як обережна оцінка озлобленого путінського безсилля.
Читайте також: Країна ЄС та НАТО передала Україні десятки САУ M109L: що відомо
