RU  UA  EN

Понеділок, 8 липня
  • НБУ:USD 40.39
  • НБУ:EUR 43.45
НБУ:USD  40.39
Політика

Важливо пам'ятати, що Путін не хоче ядерної війни: інтерв'ю зі Стівеном Пайфером

НАТО слід бути більш рішучим у питанні інтеграції України в альянс

НАТО слід бути більш рішучим у питанні інтеграції України в альянс Фото: архів

Наступного тижня у Вашингтоні відбудеться ювілейний саміт НАТО, присвячений 75-річчю Альянсу. Найімовірніше, Україна, котра прагне стати членом блоку, не отримає на цій зустрічі офіційного запрошення приєднатися до нього. Про перспективи інтеграції нашої країни в НАТО, можливість участі альянсу в українсько-російській війні та ризики її переростання в глобальний конфлікт в інтерв'ю "Апострофу" розповів посол США в Україні у 1998-2000 роках Стівен Пайфер.

- Пане Пайфер, останнім часом на міжнародній арені звучать усе більше заяв, що українсько-російський конфлікт треба заморозити. При чому до виборів у США. Ймовірно, Захід хоче покінчити із війною до можливої перемоги Дональда Трампа. Згодні з цим?

- Захід не повинен тиснути на Україну щодо того, аби поставити війну на паузу чи домовитися про припинення вогню. Це б не вирішило серйозних протиріч між Києвом та Москвою, зважаючи на абсолютно несерйозні вимоги Кремля щодо переговорів. А ось російські війська використали б цей час для відновлення своєї потужності.

Я не знаю, про які заяви на міжнародному рівні ви говорите, але я бачу, що ні Вашингтон, ні НАТО не тиснуть на Україну, щоб та призупинила війну чи почала переговори про перемир’я. Конгрес нарешті ухвалив пакет допомоги для України на 2024 рік, і пріоритетом для американського уряду стало надати цю допомогу якомога скоріше.

Звісно, є занепокоєння тим, що президентство Трампа означатиме для США та України у 2025-му. Проте неясно, чи пауза у війні або припинення вогню допоможе Україні, якщо Трампа оберуть у листопаді (2024 року). І немає ознак, що занепокоєння через потенційні дії Трампа якось впливають на союзників із НАТО і примушують їх змінити свій підхід до допомоги Україні.

- Зараз у публічному полі ведеться дискусія про можливість інтеграції України до НАТО за принципом Німеччини – прийняти лише в межах вільних територій (йдеться про ФРН, тоді як НДР знаходилась під контролем СРСР – "Апостроф"). Проте президент Джо Байден регулярно повторює, що він не бачить Україну в НАТО. Це такий спосіб уникнути ескалації із Росією, чи США дійсно не хочуть бачити Україну членом Альянсу?

- Німеччина 1950-х не може бути найкращою моделлю для України. Згадайте, що на той час у Західній Німеччині було 400 тисяч військових НАТО. Також німецька модель може знецінити 5-ту статтю (напад на одного розглядається як напад на усіх), і це може засмутити деяких нинішніх союзників. Якщо 5-та стаття стосується тільки частини території України, то може вона стосуватиметься і лише частини території іншої держави-члена НАТО, подумають вони.

Це в інтересах і НАТО, і України як майбутнього члена, щоб статтю 5 розглядали у найжорсткішому визначенні: вона застосовується за будь-якого військового нападу на будь-яку частину території країни-члена НАТО в трансатлантичному регіоні.

Щодо адміністрації Байдена, я думаю, вони підтримують членство України у більш далекій перспективі, але не готові надіслати запрошення Києву приєднатися зараз. Це описує позицію й інших союзників.

Занепокоєння полягає в тому, що якщо Україна долучиться до НАТО в стані війни із Росією, НАТО доведеться реалізувати статтю 5, тобто піти на війну. Хоч США та інші члени НАТО надають Україні значну дипломатичну, фінансову та військову допомогу, вони не готові піти на війну з Росією.

Я думаю, що адміністрація Байдена могла б бути трішки більш рішучою. Наприклад, НАТО могло б запропонувати почати переговори про прийняття України, надіслати формальне запрошення приєднатися до Альянсу. Але, здається, це занадто багато у порівнянні із тим, що є дійсно можливим. В тому числі і на саміті, що відбудеться у Вашингтоні (9-11 липня 2024 року).

- А є взагалі якісь альтернативи НАТО? Україна зараз підписує угоди про безпекові гарантії, але вони надто рамкові. А зростання популярності "правих" у Європі і можливий прихід до влади Трампа в США взагалі ставить ці документи під загрозу. Що може бути ще для України?

- Двосторонні безпекові угоди містять серйозні пропозиції військової та іншої допомоги для України та можуть слугувати "мостом" до членства в НАТО. Але вони не містять зобов’язань інших країн направити свої війська воювати від імені України.

Ось чому найкращим безпековим рішенням, беззаперечно, є членство України в НАТО, що може стримати російський напад. Це має сенс не лише для НАТО.

Сполучені Штати протягом приблизно 70 років визначали стабільну та безпечну Європу як життєво важливий національний інтерес. Із цим, імовірно, погоджуються європейські члени НАТО. А зараз стало зрозуміло, що Європа нестабільна і небезпечна, допоки Україна не є стабільною і безпечною. Ось що таке НАТО.

Я розумію занепокоєння щодо можливого повернення Трампа і зростання популярності "правих" сил у Європі. Наприклад, Трамп може ослабити відданість Сполучених Штатів Альянсу і статті 5, що означає, що союзники не зможуть розраховувати на допомогу США. Але, на жаль, важко уявити собі інші альтернативи для України у цій ситуації.

- Зараз ми бачимо, як мілітаризується Росія – Путін зустрічається із азійськими диктаторами, у Кремлі заявили про бажання "уточнити параметри ядерної доктрини" й в односторонньому порядку змінити морські кордони у Балтійському морі. НАТО обговорює приведення ядерного арсеналу в бойову готовність. Ми прямує до глобального конфлікту?

- США і, я думаю, більшість союзників із НАТО намагаються балансувати між двома цілями - допомогти України отримати перевагу і уникнути прямого зіткнення із Росією. Це правильні цілі, але союзники, в тому числі Вашингтон, в певні моменти були дуже обережними у цьому балансуванні.

Захід не може ігнорувати російську ядерну загрозу. Але важливо пам’ятати, що Владімір Путін не хоче ядерної війни. Переступити ядерний поріг означає відкрити скриньку Пандори, повну непередбачуваних, неприємних і потенційно катастрофічних наслідків. В тому числі і для Росії.

Чого хоче Путін, так це того, щоб Київ і Захід вірили, що він готовий ризикнути і почати ядерну війну - таким чином він хоче залякати. Якби війська НАТО вступили у війну, це дійсно могло б стати тригером для реальних ризиків ядерного конфлікту. Але, як ми бачимо, протягом 28 місяців Захід надає Україні щоразу більш складну зброю та іншу допомогу, а Росія у військовому плані не зробила нічого такого, чого б не зробила за будь-яких обставин. Україна та Захід можуть обрати варіант не почуватися заляканими.

- Як ви вважаєте, чи може українсько-російський конфлікт перерости у глобальне протистояння? Чи Україна стане навпаки тією точкою, де колективний Захід і Глобальний Південь знайдуть спільну мову?

- Є певний ризик того, що українсько-російський конфлікт перейде у більш широку війну між НАТО та Росією. Але лідери НАТО намагалися надати багато допомоги Україні, не переходячи жодну справжню "червону лінію" Кремля. Що означає, що Кремлю не дуже вдається малювати "червоні лінії" і робити це впевнено. Лідери НАТО можуть і надалі допомагати Україні без підвищення ризику ширшого конфлікту із Росією.

На жаль, я не вірю, що вдасться схилити Глобальний Південь до позиції Заходу щодо російсько-української війни. Було б добре, якби вони тиснули на Москву. Але хоч багато країн Глобального Півдня і голосують за Україну на Генеральній асамблеї ООН, мало хто готовий зробити більше і стати на бік України та Заходу проти Росії.

Читайте також

Новини партнерів