Після оголошення Дональдом Трампом претензій Америки на Гренландію, Канаду та Панамський канал у ЗМІ розгорнулася дискусія про те, на які ще території міг би зазіхнути обраний президент США. І ось уже, чи то жартома, чи то всерйоз, називаються Куба, Багами, Гаїті, Тайвань і навіть КНДР. Але чому б Америці не купити Росію чи хоча б частину її: Сибір та Далекий Схід, тим більше, що такий прецедент уже існує. Чи потрібна Штатам частина Росії, скільки може коштувати, як прийме угоду глибинний російський народ – у матеріалі «Апострофа».
«Давайте допоможемо росіянам і купимо Сибір»
Те, що Російська імперія продала Америці Аляску, є загальновідомим фактом. На перипетіях цієї угоди докладно зупинятися не будемо, оскільки на цю тему існує безліч публікацій. Для нас у цьому випадку важлива сума угоди. Підписання договору з продажу Аляски відбулося 30 березня 1867 року у Вашингтоні. Вартість угоди становила 7 млн 200 тис. доларів золотом. Чи багато це чи мало? У сьогоднішніх грошах – це десь мільярд «зелених» (хоча такі зіставлення доволі умовні).
А тоді, як порахували економісти, Російська імперія продала важкодоступну та необжиту територію по 1,9 цента за акр (0,0474 долари за гектар), тобто номінально у півтора рази дешевше, ніж було продано за 50 років до цього (за іншої вартості цента) наполеонівською Францією набагато більша (2 100 000 км²) і цілком освоєна територія історичної Луїзіани.
Але менш відомий факт про те, що в 1990-і роки, після розпаду Радянського Союзу, США придивлялися до територій Росії. Ідея купити Сибір спала на думку фахівцю Інституту світової політики Уолтеру Расселу Міду в 1992 році. А світу цей проект став відомий завдяки статті «Давайте допоможемо росіянам і купимо Сибір» у журналі Geografic Questions.
Уолтер Рассел Мід «накинув оком на Сибір» неспроста. У Сибіру зосереджено 85% російських запасів свинцю і платини, 80% вугілля, 71% нікелю, 89% нафти, 95% газу та багатьох інших корисних копалин.
Але розпад СРСР і економічна криза, що послідувала за ним, призвела до того, що Росія технічно не була здатна розробити ці родовища і, природно, не могла надати жителям Сибіру гідні умови життя.
За розрахунками Уолтера Рассела Міда, США могли б претендувати на Якутію, Забайкалля, Магаданську область, Хабаровський край, Примор'я, Камчатку, Чукотку, а також остров Сахалін (Курильські острови в цьому випадку повернулися б Японії).
У статті американець проаналізував політичну ситуацію в Росії та пояснив, чому продаж Сибіру принесе користь самим сибірякам.
По-перше, угода допомогла б Росії вирішити тодішні фінансові проблеми.
По-друге, США почали б постачання необхідного та передового на той момент обладнання для видобутку цих корисних копалин. Поява американських заводів з видобутку та переробки корисних копалин сприяла б розвитку інфраструктури, появі нових населених пунктів та робочих місць. За рахунок своїх ресурсів Сибірські штати стали б найбагатшими та найрозвиненішими в США.
По-третє, сибіряки отримували б щорічні дивіденди від видобутку з корисних копалин, за прикладом Аляски. І рівень життя громадян зріс би у кілька разів.
По-четверте, все російське населення при цьому отримувало американське громадянство, а корінні народи Сибіру, на кшталт корінних народів Америки, удостоювалися б окремих пільг і допомог.
При цьому нові громадяни США, згідно з проектом Рассела Міда, отримували право зберегти російську мову як другу державну, а також вільно пересуватися по всій території США, користуючись усіма благами і можливостями звичайного американця.
Після укладення угоди Сибір планувалося поділити на 7 штатів. Приблизна вартість регіону оцінювалася у 3 трильйони доларів. Виплачувати цю суму Рассел Мід пропонував частинами по 200 мільярдів на рік. При цьому половину цієї суми Росія повинна була витратити на купівлю американських товарів.
Просуваючи свою ідею, американець тоді активно їздив Росією, зустрічався з місцевими політиками та губернаторами сибірських та далекосхідних регіонів. Однак угода тоді не відбулася. США воліли для порятунку Росії, яка «тонула», постачати гуманітарну допомогу.
«Така пропозиція дуже притаманна американському погляду на життя, коли допомогу комусь вони намагаються перевести в бізнес-площину, – каже у коментарі «Апострофу» народний депутат від «Слуги народу» Олег Дунда. - На початку 90-х років США дуже допомагали видертися з болота російській імперії та постачали гуманітарну допомогу. Можливо, тоді у шановного американського політолога і виникла ідея, навіщо на дурняк давати допомогу, якщо можна за це отримати викопну сировину Сибіру».
Але, на думку нардепа, подібна угода наразі неможлива.
«Чи може бути таке зараз? Навряд. Тому що з такою пропозицією може на Америку вийти і сама Москва», – зауважив Олег Дунда.
Скільки коштує Сибір зараз
Власне, ситуація з добробутом жителів Сибіру та Далекого Сходу РФ змінилася з 1990-х років не сильно. Видобуток корисних копалин, нафти та газу Москва на цих територіях за 30 років налагодила дуже добре, знов-таки за допомогою імпортного обладнання зі США та Європи. А ось рівень життя населення цих територій Кремль покращувати не поспішає. Як свідчить російська статистика, Далекосхідний федеральний округ до якого входять 11 регіонів — депопулюючий у країні. Чисельність населення округу проти з 1990 роком скоротилася на 24,1%. Це найбільший за площею і найслабше заселений регіон Росії.
У надрах Сибіру та Далекого Сходу Москва видобуває нафту та газ, але цікаво, що зараз рівень газифікації Далекого Сходу не перевищує 24%. П'ять із 11 регіонів округу не мають мережевого трубопровідного газу.
Населення цих регіонів скаржиться на дороге сполучення з центральними регіонами та столицею, на низький рівень життя, безпеки, меншу насиченість культурного життя та найгіршу якість освітніх послуг.
Придбати східні регіони РФ Америці було б вигідно не тільки з економічного, а й з геополітичного погляду. Ставши господарем Сибіру та Далекого Сходу, США впритул наблизилися б до кордонів свого конкурента Китаю, Індії, могли б контролювати поведінку вождя КНДР і, по суті, весь регіон Південно-Східної Азії. Штати розкинулися б з обох боків Тихого океану. Ось вона, велич Америки, про яку мріє Трамп.
«Геополітично це був би непоганий хід, але американці далі за свій нос не бачать. Їх цікавить лише бізнес-сторона питання», - зауважує Олег Дунда.
Якщо припустити хоча б теоретично, що Трамп спробує повернутися до проекту придбання Штатами східних регіонів Росії, то, очевидно, ціна пропозиції була б тепер вищою – оскільки за більш ніж 30 років американський долар девальвував.
За оцінками фахівців, за цей час "зелений" подешевшав приблизно на 112%. Відповідно, 2-3 трильйони середини 1990-х відповідають нинішнім 4,2-6,3 трильйони.
Однак сьогодні РФ набагато сильніша, впевненіша в собі і нахабніша, ніж 30 років тому. А тому доречно говорити про верхню межу озвученої ціни як про більш прийнятну пропозицію. Разом з тим, враховуючи колосальні економічні проблеми, які вже найближчим часом чекають на Росію (а така угода, до того ж, ймовірно, передбачала б, як мінімум, пом'якшення санкційного режиму), припустимо, що стартовою ціною купівлі могли б стати 6 трильйонів доларів.
Чи готові сибіряки стати американцями?
Припустимо, угода про продаж східних регіонів Росії вийшла на фінішну пряму. Виникає питання, як до цієї угоди поставиться місцеве населення? Чи захочуть росіяни стати американцями?
«У 1990-і роки ідея стати американцями, думаю, далекосхідникам та сибірякам зайшла б, – зазначає у розмові з «Апострофом» мешканець міста Уссурійська Приморського краю Станіслав П. Станіслав родом із України, але вже понад 30 років живе на Далекому Сході Росії. Наприкінці 1980-х він служив тут в армії та після розпаду СРСР залишився.
«Я пам'ятаю, у 90-х роках про цей проект говорили. Навіть хотіли створити Далекосхідну республіку, відокремитися від Росії та жити самим. А тепер, у зв'язку з тим, що США допомагає Україні зброєю, майже все населення, незалежно від рівня освіти, було б проти купівлі Далекого Сходу Америкою, – каже співрозмовник. - Нашому регіону та народу ближче Китай. Від такого сусіда населення бачить лише користь».
«У нас в Уссурійську за останні 10 років закрилися великі підприємства, зараз все китайське: продукти, овочі, одяг, телефони, навіть автомобілі, - продовжує Станіслав. - У нас працюють китайський ринок, китайські ресторани, закусочні та магазини. Для мешканців прикордонних районів існує навіть безвізовий режим із Китаєм. Місцеві кажуть, що ми під парасолькою КНР і це захист від Америки».
Станіслав вважає, що якщо раптом через якісь причини Росія розвалиться, то ці території відійдуть Китаю, купувати він їх не буде.
«Стратегічно Китаю невигідний розвал Росії, – вважає Олег Дунда. – Ну, що КНР може там привабити? Територія? Так у Китаю своєї повно. Їм є де розселятися. Внутрішня територія Китаю абсолютно не заселена, оскільки китайці вважають за краще жити на березі моря. Приєднати Сибір, а потім відповідати за цю територію, фінансувати, контролювати. А навіщо? Зручніше керувати через Москву. Якщо можна через Москву викачувати нафту, газ та копалини за безцінь, то навіщо їм розвал Росії?».
«Щодо місцевого населення. Чи готове воно піти під Америку - залежить від того, хто матиме силу. Якщо Америка буде сильною і вони це відчують, підуть під Америку. Чи буде сильним Китай, то підуть під Китай. Якщо будуть сильні місцеві кримінальні авторитети, то підуть під них», - резюмував нардеп.
Поки що про купівлю Америкою східних регіонів Росії не йдеться. Але якщо через величезні витрати на війну і санкції Москва стане значно слабшою, то не виключено, що така угода може і відбутися. Трампу потрібно лише уважніше придивитися.
