На тлі переговорів про припинення вогню та можливого перемир'я розглядається також можливість введення в Україну якогось миротворчого контингенту для контролю за дотриманням цього перемир'я. Пропонуються різні варіанти миротворчого контингенту. Так прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер запропонував створити «коаліцію охочих», до якої добровільно може приєднатись будь-яка країна. Президент Франції Емманюель Макрон закликає створити миротворчу місію під егідою ООН. Повідомлялось навіть про те, що можливість участі в миротворчій місії в Україні розглядає Китай. Наскільки ефективні різні миротворчі місії, чи потрібні миротворці в Україні та до чого ця миротворчість приведе – в матеріалі «Апострофа».
Успіхи та провали миротворців
Як свідчить історія, більшість військових миротворчих контингентів, які працювали в зоні воєн і конфліктів, діяли відповідно до рішень ООН і офіційно називалися - «Миротворчі сили ООН», відомі за назвою «Блакитні шоломи».
Метою таких місій було розділення сторін, контроль за дотриманням режиму припинення вогню, захист цивільного населення від бойових дій та сприяння політичним переговорам між противниками. Першу місію ООН, яка вирушила на Близький Схід, було затверджено 29 травня 1948 року.
А всього за 77 років ООН відправила у різні держави понад 2 мільйони військових миротворців.
Але, як показали дослідження, місії ООН останні десятиріччя ефективністю не виділялися.
Серед успішних прикладів миротворчих операцій ООН можна зазначити місію у Камбоджі (1992-1993 роки), де миротворці допомогли організувати вільні вибори та перехід до мирного життя, а також місію в Сьєрра-Леоне (1999-2005 роки), завдяки якій вдалося завершити десятирічну громадянську війну.
Однак частіше місії ООН закінчувалися провалами. Прикладом може служити місія у Руанді (1994 рік), яка не змогла запобігти страшному геноциду, де загинуло понад мільйон осіб, або місія в Боснії і Герцеговині, де присутність миротворців не завадила масовій різанині у Сребрениці, в якій за кілька тижнів загинуло понад 8 тисяч боснійських мусульман.
Також місії ООН не змогли зупинити війну і геноцид у Судані, Сомалі та Камбоджі. Миротворчий контингент в Лівані не може зробити нічого для того, щоб зупинити нову війну між Ізраїлем і «Хезболлою». Більш того, як стверджують ізраїльскі ЗМІ, співробітники ООН отримували від «Хезболли» хабарі в обмін на можливість використовувати миротворців як «живий щит». А за окрему плату «блакитні шоломи» нібито навіть давали «Хезболі» доступ до відео зі своїх камер стеження, встановлених на кордоні Лівану та Ізраїлю.
Іноді більшого успіху в припиненні бойових дій і запобіганні насильству досягали миротворці, зібрані тією чи іншою регіональною групою держав. Прикладом цього може бути Економічне співтовариство країн Західної Африки (Economic Community of West African States, або скорочено ECOWAS). Озброєні миротворці ECOWAS за свою історію брали участь у десяти військових операціях на континенті, зокрема двічі в Ліберії та тричі в Гвінеї-Бісау, і зазвичай досягали поставленої мети.
Відомі також місії НАТО. Серед них є як успішні так і провальні. Успішною можна назвати місію НАТО в колишній Югославії, де вдалося припинити війну, правда, використовуючи при цьому стратегію «примусу до миру». У Косово з 1999 року і дотепер діє місія НАТО, відома як KFOR (Kosovo Force), завдяки якій вдається стримувати Сербію від нападу на Косово. А от абсолютно провальною виявилася місія НАТО в Афганістані.
В цьому контексті можна також згадати сили ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку), які створені за ініціативою Росії і куди входять, окрім країни-агресора, Білорусь та держави Середньої Азії. Про їх успіхи в миротворчості згадувати взагалі не варто, оскільки вони діють тільки в інтересах Росії.
«Історія створення миротворчих контингентів ще з минулого століття свідчить про те, що їхня місія дуже рідко досягає результату, - каже в розмові з «Апострофом» співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, підполковник запасу, учасник миротворчих операцій ООН (1996, 1997 рр) Олексій Мельник. - Ефективність миротворців залежить від згоди сторін, чіткого мандату місії та готовності міжнародної спільноти забезпечувати безпеку та порядок. Іноді успішність залежить і від примусу до миру, як було в Югославії».
Хто охочий в коаліцію?
Після того як Дональд Трамп почав активну діяльність по припиненню війни в Україні, з миротворчими ініціативами активізувались європейські партнери України.
Так 12 березня міністри оборони Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії та Польщі зустрілися в Парижі, пообіцявши конкретні кроки для посилення європейської оборони та надання гарантій безпеки Україні.
Активно над темою створення миротворчого контингенту в Україні після закінчення гарячої фази війни стали працювати президент Франції Емманюель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.
15 березня Стармер провів віртуальне засідання так званої «коаліції охочих», на якому обговорювалися плани щодо західних миротворчих сил для України чисельністю понад 10 тисяч військових. Але, як виявилося, не всі країни Європи хочуть відправляти своїх військових в Україну. Тоді Емманюель Макрон закликав створити миротворчу місію під егідою ООН.
Також у західних ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що начебто Китай звернувся до Євросоюзу щодо можливості залучити до «коаліції охочих» своїх миротворців. Пізніше МЗС Китаю спростувало цю інформацію.
Між тим, Емманюель Макрон повідомив, що 27 березня в Парижі збереться саміт «коаліції охочих», на якому буде присутній і президент України Володимир Зеленський.
Тобто тема з миротворчою місією в Україні поки що знаходиться на стадії обговорення.
Які миротворці потрібні Україні
«Якщо вже зайшла мова про розміщення в Україні миротворців, то, на мою думку, тут існує декілька варіантів, - пояснює «Апострофу» колишній співробітник СБУ Іван Ступак. - Перший – це міжнародний контингент під егідою ООН. Але тут треба, щоб з цим варіантом погодилась Росія. Теоретично в такий контингент можуть увійти на паритетних умовах країни, які із свого боку запропонує Росія, а з іншого боку ми. Тільки в такому випадку може бути хоч якийсь шанс, що Росія буде дотримуватися перемир'я».
Може бути, на думку експерта, й інший варіант, більш радикальний.
«Можна розмістити в Україні західних інструкторів. Це будуть не зовсім миротворці, але своїми діями вони будуть допомагати в дотриманні перемир’я, - продовжує Ступак. - Що вони будуть робити? Наприклад, вони можуть патрулювати наш повітряний простір за 150 кілометрів від лінії зіткнення. Вони можуть збивати ракети та дрони над нашою територією, якщо буде потрібно, а хлопці із ЗСУ будуть виконувати свої обов’язки вже безпосередньо на лінії зіткнення».
Політолог Володимир Фесенко вважає, що досягти згоди по миротворчій місії між РФ та Україною, навіть під егідою ООН буде не просто.
«Росія категорично проти участі країн НАТО в ролі миротворців. Україна буде проти участі країн ОДКБ у ролі миротворців. І тоді для формування корпусу миротворців доведеться шукати відносно нейтральні країни, які влаштують і Росію, і Україну, - каже виданню експерт. - Навіть якщо якесь рішення і буде ухвалено, для розв'язання організаційних і фінансових питань щодо формування та розміщення миротворчого корпусу знадобиться час, я думаю не менше ніж пів року».
На думку Олексія Мельника, такий варіант миротворчої місії, як в колишній Югославії, нам не підходить, вона не буде успішною.
«Я не думаю, що треба брати за приклад миротворчу місію в Югославії, як пропонують деякі експерти. Конфлікт в Югославії з Україною не має нічого спільного. Я був там і бачив усе своїми очами. Там йшла громадянська війна, а у нас агресія проти незалежної країни, - пояснює Мельник. - Конфлікт там був на території 70 на 30 кілометрів. Якщо його масштабувати на нашу територію бойових дій, то знадобиться приблизно кілька десятків тисяч миротворців. Ми ще в 2014 році підраховували, яка кількість миротворців потрібна була на Донбасі, щоб стримувати Росію. І тоді ми вийшли на число в 40-50 тисяч. А зараз територія в рази більша».
На думку експерта, місія ООН в Україні приречена на провал.
«Але, разом з тим, не треба відкидати варіант міжнародної присутності. Наприклад, Європа може виступити на стороні України і зробити так, щоб у Росії не було ніякого бажання продовжувати агресію проти України. На даний момент, коли ми з вами розмовляємо, такий варіант здається мало ймовірним, але події навколо російсько-української війни розвиваються так швидко, що я б його не відкидав. Все може бути», - передбачає Олексій Мельник.
Між тим, усі експерти звернули увагу на те, що будь-яка миротворча місія веде до заморозки конфлікту, проти чого неодноразово виступав президент України Володимир Зеленський.
