Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олександр Турчинов заявив, що настав час перейти до нового формату захисту країни замість АТО на Донбасі. На його думку, слід змінити порядок використання Збройних Сил України для більш ефективного захисту від гібридних загроз. Про можливість реалізації так званого формату Турчинова "Апострофу" розповів військовий експерт Олег Жданов.
На Турчинові лежить тавро політика, який здав Крим. Для того, щоб виправдатися, він періодично робить гучні заяви. Висловлювання про те, що країну потрібно захищати по-іншому - політичний піар, мета якого - нагадати про себе.
Президент України Петро Порошенко чітко стежить за політичним небокраєм - погасив всі зірки навколо себе. У нас навіть ставлять таке питання: "Якщо перевибори, то кого? А нікого". Тому Турчинов, щоб не канути в забуття, як це сталося із Арсенієм Яценюком, періодично говорить правильні речі. Ось і зараз заявив, що АТО себе вичерпала і треба міняти формат. Два формати, на які можна поміняти - здатися, визнавши особливий статус територій, та дати амністію бойовикам або перевести АТО в категорію війни з Російською Федерацією. Нереально ні те, ні інше – суспільство цього не прийме. Тому я вважаю, що це чисто популістська заява, метою якої є спроба нагадати про себе.
Якщо говорити про воєнний стан як про новий формат захисту, то, враховуючи політичну ситуацію, президент не піде на таке рішення. Воєнний стан передбачає повну ізоляцію цих районів, а як же тоді контрабанда, формули, "роттердами" тощо? Крім того, воєнний стан не можна вводити в статусі АТО, тому потрібно визнавати війну війною, а потім вводити воєнний стан. Але президент навіть не зважився ввести надзвичайний стан, що він має право зробити, оголосивши територію зоною гуманітарної катастрофи. Він на це не пішов, тому що можуть втрутитися міжнародні інститути, і буде дуже багато зайвих очей.
Дивіться, як президент спритно маніпулює РНБО. Коли йому потрібно розділити відповідальність, він збирає РНБО, яка вводить рішення, а потім Порошенко його підписує, підкреслюючи, що це рішення ради, а не його – згадайте заборону соцмереж. Коли президенту це не потрібно, то він ставить завдання Верховній Раді, і вона голосує так, як йому потрібно.
